Часто так буває, що молодші брати наслідують своїх старших у виборі професії. Так сталося і в родині Антоненків з Новонадеждиного.
Сергій, 1981 року народження, з дитинства мріяв бути військовим і обожнював копирсатися в техніці та допомагати батьку – знаному на Близнюківщині комбайнеру. То після закінчення школи вступив до Слов’янського авіаційного коледжу, де закінчив і військову кафедру. Потім деякий час працював у міліції, а пізніше – у складі пожежної частини. Корективи в долю молодого чоловіка внесла війна на сході України. «Мамо, я йду служити в АТО, бо я там потрібен!» – сказав матері і підписав контракт. Зараз Сергій Вікторович Антоненко заступник командира штурмової роти з озброєння 54 бригади батальйону «Донбас».
Для меншого на 17 років Єгора старший брат у всьому був прикладом для наслідування. То юнак після школи подався здобувати знання до Харківського авіаційного інституту, де вивчав комп’ютерну інженерію. Єгор відслужив у лавах Збройних сил України, потрапивши до військ морської піхоти, а потім теж вирішив підписати контракт, як це зробив у свій час його старший брат, щоб мати змогу захищати територіальну цілісність України.
Зараз в Одесі дислокується 35 окрема бригада морської піхоти, де несе службу старший механік Антоненко, тимчасово виконуючий обов’язки начальника квартирно-експлуатаційної служби.
Брати Антоненки – сміливі, патріотично налаштовані чоловіки, для яких словосполучення «ЗАХИЩАТИ ВІТЧИЗНУ» не порожні слова, а поштовх до дії. Вони ж бо чоловіки, і на їхніх плечах відповідальність за сім’ю, батьків, рідне село, Україну. То й виконують брати свою роботу віддано та з гідністю, неодноразово потрапляючи в саме пекло військових подій.
