Понеділок, 15 Серпня, 2022
Головна > ГАЗЕТА > НАМ ПИШУТЬ > Можна, я трохи поплачу

Можна, я трохи поплачу

МОЖНА, Я ТРОХИ ПОПЛАЧУ
ДЕСЬ У КУТОЧКУ КІМНАТИ.
ЦЕ У МЕНІ ГІРКО ПЛАЧЕ
ГОРЕМ ЗНЕСИЛЕНА МАТИ.

МОЖНА, Я ТРОХИ ПОПЛАЧУ…
ТІЛЬКИ МЕНЕ НЕ ЖАЛIЙТЕ.
ЦЕ У МЕНІ ТИХО ПЛАЧУТЬ
ВСІ ПОГВАЛТОВАНІ ДІТИ.

МОЖНА, Я ТРОХИ ПОПЛАЧУ…
ПО ЗГАРИЩІ ХОДИТЬ БАБУСЯ…
ВОРОГ СПАЛИВ ЇЇ ХАТУ,
СЬОГОДНІ Я З НЕЮ ЛИШУСЯ.

МОЖНА, Я ТРОХИ ПОПЛАЧУ
I ЗАКРИЧУ ДИКИМ ЗВІРОМ.
ВОЇН В МЕНІ ЗАРАЗ ПЛАЧЕ,
БО ПОБРАТИМ ЙОГО ЗГИНУВ.

МОЖНА, Я ТРОХИ ПОПЛАЧУ…
ХЛІБ НА ПОЛЯХ ДОГОРАЄ…
ПІДЛО, РАКЕТАМИ З НЕБА
ВОРОГ ЖНИВА В НАС СПРАВЛЯЄ.

МОЖНА, Я ТРОХИ ПОПЛАЧУ…
БО ВЖЕ НЕСИЛА ТЕРПІТИ.
ЗЕМЛЮ З-ПІД НІГ ЗАБИРАЮТЬ,
КАЖУТЬ: НЕ ГІДНІ МИ ЖИТИ.

МОЖНА, Я ТРОХИ ПОПЛАЧУ…
І ПОМОЛЮСЬ В ПОРОЖНЕЧІ.
ЗНАЮ, ЦЕ БОГ В МЕНІ ПЛАЧЕ
І ОБІЙМАЄ ЗА ПЛЕЧІ.

Автор: Надія Ковальчук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.