Начальниця управління казначейської служби у Барвінківському районі Наталя Пісковська стала вимушеною переселенкою через бойові дії поблизу Барвінкового. Жінка не просто знайшла прихисток у Близнюках, а й продовжувала виконувати свої професійні обов’язки через управління казначейської служби у Близнюківському районі.
Довоєнне життя Наталі було ясним і зрозумілим. Дружна сім’я: чоловік, двоє дорослих доньок, внуки, домашній улюбленець – кіт Кай, робота за фахом, а ще пісня. Наталя обожнює співати і є аматоркою сцени. Розмірений побут в одну мить розірвали московити, розпочавши повномасштабне вторгнення на територію України, а Барвінківщина опинилася в зоні ураження ворожими снарядами.
Пісковська каже: «Страшно навіть згадувати ті дні. Наша квартира розташована на четвертому поверсі багатоповерхівки, то до шостого квітня ми жили в підвалі, облаштувавши його, як могли. Я продовжувала працювати в управлінні, доки був зв’язок. Під час повітряних тривог та іноді й під обстрілами ходила на роботу. Доньки переїхали у Близнюки, поселилися там і нас звали, але ми з чоловіком якось все не наважувалися. Однак, були вимушені виїжджати через постійні обстріли міста. Я зателефонувала в Харків до свого керівництва і мені запропонували відразу ж звернутись до казначейства у Близнюках».
Поселили родину Пісковських у будівлі недільної школи, що функціонувала до війни при Свято-Іллінському храмі. І відразу ж Наталя мала змогу вийти на роботу та виконувати свої професійні обов’язки, адже від роботи казначейської служби залежить життєдіяльність громади.
Наталя пояснює: «Я неймовірно вдячна близнюківцям. Нас з чоловіком зустріли мої колеги Світлана Пономаренко та Альона Горбань, а батюшка Олексій Сокаль допоміг забезпечити нормальні умови проживання. На ранок я вже вийшла на роботу і працювала по Барвінківському та Борівському районах. Насправді було дуже важко, довелося вчитися і бухгалтерській справі, і спеціальності операціоніста. Відверто скажу, що два райони я одна не змогла обслуговувати, то на плечі близнюківських казначеїв впала ще й робота з Борівською громадою. Але наскільки б важко не було, я завжди відчувала підтримку колег та й зовсім чужих для мене людей. Загалом про Близнюківщину у мене залишилися чудові спогади. Я мала змогу відразу працевлаштуватися, нас, внутрішньо переміщених осіб, без проблем забезпечили житлом, а ще якось дуже легко відбувалася адаптація до життя в Близнюківській громаді як моєї сім’ї, так і інших барвінківчан, з якими я спілкувалася. Нам видавали гуманітарну допомогу, допомагали місцеві жителі, ставилися, як до рідних».
12 грудня минулого року родина Пісковських повернулася до Барвінкового. На той час робота управління казначейської служби у Барвінківському районі відновилася. Наталя каже: «Будівля, де ми працювали до повномасштабного вторгнення, розбита. Наразі знаходимось в адмінбудівлі громади, а саме в терцентрі. Місця мало, але ми вдома, – і це головне. Я з теплотою згадую Близнюківську громаду і її жителів, які стали для мене близькими людьми. Мені дуже сподобалась організація роботи управління казначейської служби у Близнюківському районі і селищної ради в цілому, то я ставлю близнюківців у приклад своїм колегам. А ще в нашій родині залишилася частинка Близнюківщини: в перші дні життя у Близнюках до нас прибилася кішечка. Ми її забрали до себе, відгодували і тепер ця красуня Жанка, яка подружила з нашим Каєм, нагадує провісім місяців, які ми провели в статусі ВПО. Я дякую громаді за душевність, підтримку, розуміння та чудово налагоджену систему оповіщення внутрішніх переселенців. Мирного неба всім нам та якнайшвидшої перемоги».
Наталя ТКАЧЕНКО
Також читайте нас на інших платформах https://linktr.ee/newlifeblyznuki
