Семирічний волонтер з Олексіївки

Станіслав Ткачов зібрав понад 5000 пластикових кришечок. То найкращим подарунком для хлопчика є саме вони – різнокольорові, кошти з переробки яких спрямовуються на виготовлення протезів пораненим військовим. Про те, як Стас став волонтером, – читайте в матеріалі.

Родина Ткачових

Батьки Стаса народились на Близнюківщині: Тетяна – в Олексіївці, Олексій – у Миколаївці Другій. Знайомі були з дитинства, але кохання прийшло тоді, коли й не очікували, і огорнуло теплим крилом сімейного затишку.

Десятого вересня 2016 року до родинного гнізда лелека приніс маленьке сонечко – сина Станіслава. Тетяна згадує: «Спочатку ми жили в Олексіївці, потім переїхали у Павлоград. На вихідних вибирались до батьків у село, а влітку відпочивали на морі. До повномасштабного вторгнення разом зі Стасом встигли побувати на Азовському морі в Кирилівці та Чорному – в Одесі. Син і зараз мріє відвідати Одесу, але через повномасштабне вторгнення московитів ми цього зробити не можемо».

Жінка й зараз працює операційною медсестрою у Павлоградському пологовому будинку, а її чоловік був юристом у Богданівській громаді, а зараз – воїн ЗСУ.

Життя під час війни

Про повномасштабне вторгнення росіян зранку 24 лютого 2022 року Тетяна Ткачова не знала. Вона разом з батьком, свекром та знайомою жіночкою виїхала автівкою у Харків. Таня каже: «Коли ми проїжджали повз Лозову, то побачили перший гриб вибуху. О 6.20 мама зателефонувала і сказала, що почалась велика війна. Стас був з мамою в Олексіївці, Олексій – у Павлограді, а я їхала в Харків ще не зовсім розуміючи, що відбувається. Нам назустріч мчали цілі колони машин, а ми вперто прямували в напрямку, куди не їхала жодна автівка».

Супутниця вийшла в Панютиному, а маленький екіпаж із Олексіївки їхав проти течії. У Мерефі, не додзвонившись до лікарів, таки вирішили повернути назад, ледве втулившись в потік транспортних засобів. «До окружної дороги залишалось всього декілька хвилин, але ми повернули, не доїхавши. Нам пощастило, бо по окружній вже йшли ворожі танки. Повернувшись до Олексіївки, я забрала сина і поїхала у Павлоград. В цей же день чоловік сказав, що піде захищати Україну. 25 лютого я вийшла на роботу, а Олексій відвіз Стаса до моєї мами і пішов до Павлоградського ТЦК та СП», – ділиться жінка.

А далі почались воєнні будні. Олексій Ткачов захищав рідну землю на Донецькому напрямку, а зараз – на Запорізькому. Тетяна працювала в пологовому у відносній безпеці. «Під лікарнею облаштували підвал, де можна було і пологи приймати, і операції проводити, – розповідає Ткачова, – Було таке, що операції робили з налобними ліхтариками, бо не було світла. З часом на першому поверсі поставили генератор, щоб його потужності вистачало і на підвальне приміщення, і на операційні кімнати. Іноді доводилось відразу після пологів спускати породіль до підвалу разом з немовлятами. Спочатку було складно, бо багато колег виїхали за кордон, то доводилось працювати через добу, але з часом все налагодилось». Зараз Тетяна з сином живуть в Олексіївці, звідки жінка їздить на роботу.

Дитинство Стаса

У 2022 році Стасу було лише 5 рочків. Найбільше часу він проводив з бабусями і уважно виконував всі їхні поради. Слухняно йшов у коридор, коли були обстріли, лягав спати одягненим, навіть відмовлявся від своїх улюблених пельменів, коли світло вимикали. Хлопчик уважно слухав всі розмови дорослих, сумував за татком, з яким спілкувався лише в телефоні, і ходив з прабабусею Валентиною Кожедуб до волонтерського центру, де плетуть сітки. Ніколи хлопчик не заважав роботі волонтерок, а завжди намагався чимось допомогти. А коли почув від Юлії Мельник про те, що можна здавати кришечки з пластикових пляшок, кошти з переробки яких спрямовуються на виготовлення протезів, зацікавився і почав збирати. Звісно, Стаса підтримали рідні, і він почав збирати ще й защіпки від упаковок хліба.

Коли вперше приніс зібране до Олексіївського волонтерського центру, Юлія Мельник подякувала хлопчику, розказала наскільки важливу справу він робить і назвала волонтером. З того часу найкращим подарунком для Стаса стали кришечки. Окрім того, що він сам їх шукає, де тільки можна, в пологовому, де працює його мама, теж долучились до цієї справи. Більше того, в батальйоні, де служить тато, теж збирають кришечки для Стаса Ткачова. То доволі вагомий пакет привіз татко сину з фронту, коли приїжджав у коротку відпустку додому.

Власне Стас наразі закінчує перший клас, любить поратися по господарству з бабусею, ходити на плетіння маскувальних сіток з прабабусею, збирати старі монети, гратися, бігати та бавитись з друзями. І хоча він має досить доросле мислення, залишається звичайною дитиною з чистою душею, яка, як він сам каже, – «радіє від того, що зробила добро».

Радіють свідомості та патріотизму дитини і його рідні та друзі, а волонтерки з Олексіївки хочуть, щоб про семирічного волонтера Ткачова знали якомога більше українців. «Наш постійний помічник Стас продовжує тішити новими рекордами. Загальна кількість кришечок, які зібрав першокласник, становить 5001 штук (від ред.: це на кінець березня)».

Тож, берімо приклад зі Стаса, долучаймось до добрих справ! В час, коли наші захисники та захисниці титанічними зусиллями борються з російськими нелюдами, які нищать, вбивають, руйнують, сіючи зло та розбрат, варто залишатися вірними своїй землі і допомагати наближати перемогу тим, що у ваших силах.
Нагадуємо, що у Близнюківській громаді діє Благодійна організація «БФ «Єдність Близнюківщини». Наші донати на рахунок (на фото) волонтерів допоможуть придбати спанбонд та основи на маскувальні сітки, які необхідні на фронті.

Ірина Воронкіна