Мамо, я вже пішов…
Але ти ще про горе не знаєш,
Ще в тривожній надії
Чекаєш від мене дзвінка…
Знаю, в відчаї ти
До портрета слізьми припадаєш,
Ще тебе не накрила пітьмою
Ця звістка гірка.
Мамо, знай – там, де я,
Вже нікого немає: ні правих, ні винних
Там, де я, – вже немає неправди буття.
Там, де я, – серце скривдити вже не зуміють.
Там, де я, вже безсилі слова каяття.
Рідний край, Україну святую
Від орди боронили, як тільки могли.
Наші душі чекає остання дорога.
Сподіваюсь, у рай,
Бо у пеклі ми вже відбули…
