Головна > ВІЙНА > ГЕРОЇ СЕРЕД НАС (Page 14)

На війну «по блату»

Олександр Дубина з Переяслава у мирний час ремонтував дороги. «Я начальник дорожньої служби і моя траса Київ-Харків, то за неї не соромно. Будувати дороги не важко, важко збирати частини тіл тих, хто не знає міри в швидкості». Молодший брат Олександра служив в АТО, а зараз теж в строю. То й старший брат з першого дня рвався на фронт. У місцевому військкоматі відразу не брали, то домовився в іншому. До слова, фактично «по блату», бо там у свій час дорогу ремонтували. Тож на війну, виявляється, так просто й не потрапиш. «Я заочно служу давно, разом з братом Миколою, бо возив йому та

Читати далі

Юрист В’ячеслав та дизайнер Яна сьогодні військові

Юрист В’ячеслав та дизайнер Яна з позивним Яшка – сьогодні військові. Вони харків’яни, то, не задумуючись пішли до воєнних комісаріатів, щоб отримати зброю та піти захищати Україну, рідне місто, яке московіти перетворюють в руїни, та своїх рідних. В’ячеслав – виважений солідний чоловік, з великим досвідом роботи, у відповідь на мої запитання намагається жартувати: «Що найстрашніше? Та, знаєте, мабуть, не встигнути до перемоги жодного російського орка вбити». І відкриває світлини, збережені в телефоні, а там зруйновані багатоповерхівки, криваві заграви пожеж над будівлями, спалені автівки та трактори, а ще величезні снаряди, які прилетіли, але не розірвалися…- Харків 2022 року. Рідні у В’ячеслава живі,

Читати далі

Юнаки-науковці та професійна військова захищають Україну

На захист рідної землі стали люди різних національностей, професій, віку та статі. Андрій з Краматорська до війни займався природоохоронною діяльністю. Збереження природних ландшафтів, національних парків, заповідників тощо – все це територія його діяльності. Протягом двох останніх років він живе у Харкові, де і застала його війна. В армії не служив, але з першого дня вторгнення армії рф на територію суверенної України пішов до військкомату. Харків’янин Максим теж з лютого в рядах територіальної оборони. Він розповідає: «В місті залишилися рідні, друзі, кохана дружина та наші улюбленці – коти. Було їх двоє, але один не витримав постійних обстрілів і помер. Тварини, як і люди,

Читати далі

Війна і долі

Бєляєв Сергій живе в Уплатному. Його мирне життя було розміреним і плановим. В кінці лютого чоловік повинен був їхати на заробітки за кордон, де працював на будівництві. Але війна внесла свої корективи.Колишній сержант-зв’язківець відразу пішов до військового комісаріату, запропонувавши свої знання та силу духу, але в перші дні війни його не взяли, бо потреб в сержантах не було. А робити ж щось треба, то чоловіки Уплатнівського старостату організували місцеву оборону і вночі чергували, оберігаючи спокій рідних. Разом з Сергієм робили свій внесок у наближення перемоги більше 20 чоловіків, які з часом були призвані до лав Збройних сил України і сьогодні

Читати далі

Михайло Цимбалюк в гостях у “Нового життя”

Двері редакції відчинилися і до приміщення зайшов чоловік у військовій формі. «Я вирішив провідати колег», - спокійно сказав він. Це завітав Михайло Цимбалюк, який зараз керує медпунктом дивізіону. А раніше був редактором Хмельницької газети «Прибузька зоря». Дуже приємним та цікавим стало наше спілкування. Виявилося, що вже давненько полишив Михайло свою журналістську діяльність, змінивши її на письменницьку. В його доробку дев’ять виданих книжок, а загалом вже одинадцять написаних, а дванадцята, як він каже, «залишилась на клавіатурі». Це поезія та проза, краєзнавчі дописи та гумористичні опуси, дитячі оповідання. Останню довоєнну збірку за назвою «Ближні обрії» автор подарував нам, підписавши: «зичу мирного життя читачам

Читати далі

І нехай твої мрії здійсняться, солдате!

Андрій Білоусов - 22- річний юнак з села Іванківці Хмельницької області сьогодні служить у військах територіальної оборони. Він нещодавно повернувся з армії, де був зв’язківцем. «Думав, прийду додому і забуду службу, як страшний сон, бо то не моє. А не так сталося. Війна. Хто ж в такий час вдома сидить? Тепер танки ремонтую і знаходжусь далеко від дому. Дуже сумую за рідними, і мрію, щоб швидше все закінчилось. Ось ми переможемо, повернусь в село, обійму маму і відразу одружусь на Даринці – ми вже рік з нею зустрічаємось. А ще в мене мрія є – будинок великий збудувати і щоб двоє дітей

Читати далі

Військовий кухар мріє про власне кафе

Наші захисники невпинно виконують службово-бойові завдання і тренуються у польових умовах. Хлопці часто жартують, що ситі солдати влучніше стріляють, аніж голодні. Тому наша армія воює краще, ніж росіяни, котрих недбало кинули в Україну без їжі і забезпечення. Даші, яку побратими називають Дашка-улибашка, всього 22 роки. Вона з Луганської області. Коли дівчинці було 14 років, розпочалася війна на сході України і зламала її дитинство. У 2020 вона пішла до військкомату і підписала контракт. В Старичах пройшла курс кухарства і повернулася у свою 93 -тю бригаду. Дівчина розповідає: «Мені подобається готувати, а ще більше люблю спостерігати, з яким задоволенням хлопці «нападають» на їжу, коли

Читати далі

Бойові медики на передовій вивозять поранених із поля бою і рятують їхнє життя

Солдати їх називають своїми янголами-охоронцями, а ворог полює на автомобілі з червоними хрестами.Медична сумка важить десять кілограмів. Вдвічі більше - бронік і каска. Бойовий медик піхоти Аня, позивний Лисичка, вже не відчуває ваги військової екіпіровки, бо воює з 2014 року. «Я з Луганської області. Викладала східні танці. Останній автобус до мого населеного пункту відходив о 16-ій годині, а заняття закінчувались після 20-ої, то хлопці-військові часто зупиняли попутки і допомагали мені добратися додому, де не мене чекали три донечки - Вероніка, Алінка і Оленка. Одного разу я підійшла до блок-посту, і його на моїх очах розстріляли», - розповідає Лисичка. Після цього жінка пішла

Читати далі