Головна > моє село

Маємо надію на краще майбутнє

Заснування Територія, де зараз розкинулася Новоукраїнка, за географічними даними знаходиться високо, вода далеко, і тому довгий час не заселялася. Втім, поблизу знаходилися велике село Дягове, маєток графа Сумарокова - Ельстона, польського пана Пукало та пана Попова. Лише на початку ХХ століття в 1901 році почали переселятися родини з Ганнівки та Добровілля, утворився невеличкий хутір П’ятихатки, який поступово розростався. З часом з’явився хутір Сухий. З іншого боку почали будуватися переселенці з села Веселого, тому і називався хутір Веселий. Після революції ці хутори об’єдналися в населений пункт, який мав назву Ново-Українка. Село розквітало, росло і досить часто переходило до складу різних колгоспів (комун).

Читати далі

Село на нашій Україні – неначе писанка, село

Самійлівка знаходиться за 16 км від міста Лозова, відстань до селища Близнюки 35 км, до обласного центру - міста Харкова 175 км., в селі є залізнична станція Самійлівка. Населений пункт розкинувся у верхній частині балки Самійлівська, по якій протікає струмок, перегороджений численними загатами. Перші документальні згадки про Самійлівку стосуються 1880 року, хоча люди оселилися тут раніше. Поселення з’явилося завдяки будівництву залізниці Лозова - Севастополь. Для спорудження і обслуговування колій потрібна була велика кількість робітників, і підприємець Губонін наймав багато людей. Земляні роботи велися вручну, тому будівництво просувалося дуже повільно. Щоб мати прихисток від негоди та нічного холоду, людям, особливо сімейним, доводилося

Читати далі

Книга під назвою «Дитинство»

Я довго вагалася, чи зможу цікаво написати про село, в якому народилася та проживаю, про дитинство, в яке часто повертаюся у спогадах, адже я лише людина, в серці якої живе маленька дівчинка з далекого минулого. Спогади та емоції переповнювали душу, і я наважилася написати так, як відчуваю. З’явилася я на світ в далекі сімдесяті роки в невеликому затишному селі на Близнюківщині, яке носить красиву назву – Анастасівка (зараз Настасівка). Однак, між собою люди цей населений пункт називали Паськова, то й до цих пір звучить саме така назва. Моє рідне село – то моя найбільша любов і все моє життя.В спогадах із

Читати далі

Про що мовчить горіховий сад в Острівщині

Село Острівщина розташоване серед степів. Навесні потопає в білосніжних садах, влітку буяє зеленню. Немов сама назва говорить – зелений острів серед степу. А історія села починається дуже давно. Ця місцевість називалась «Диким полем», де постійно кочували хазари, печеніги, половці, монголи, татари Кримського ханства. Після завоювання цих земель Росією та ліквідації Запорізької Січі в 1775 році  їх було передано російським вельможам та іноземним колоністам. За військові заслуги отримав свій наділ на цій території дворянин Островський, що належав до польського шляхетного графського роду, багато з членів якого служили Російському Престолу. Добре жилось дворянину Островському. Слід зазначити, що дуже полюбляв він полювати, а в ті

Читати далі