Сьогодні, 9 травня 2024 року, – День Європи. Вперше за 7 десятиліть в цей день українці не відзначають День перемоги у Другій світовій війні.
Вперше… Це слово для нас декілька останніх років стає визначальним в багатьох напрямках: «вперше на Україну пішла війною росія», «вперше ми живемо за новим календарем», «вперше бачимо такі метеорологічні зміни» тощо…
За стрімкою течією негативних та важких для нашої Батьківщини подій ніжним проліском розквітають «вперше я стала мамою», «вперше закохався/закохалась», «вперше зрозумів/зрозуміла, що для мене в житті є найважливішим» …
Кожен та кожна з нас є складовою великої країни і від наших «вперше» напряму залежить її майбутнє. Чому? Бо наскільки ми дослухаємось до свого Я, вміємо любити рідну землю і бачити всю її красу і велич, настільки мотивованими є, щоб вміти захищати свій дім. Ні для кого не новина, що все велике починається з маленького – з сім’ї.
Можна і треба захищати СВОЄ зі зброєю в руках, як це роблять наші захисники та захисниці, а можна відстоювати СВОЄ в тилу, працюючи та допомагаючи тим, хто титанічними зусиллями стримує рашистську орду.
Все в житті відносно, але моральні цінності вічні: шануй своїх батьків, не вбивай, не жадай дому ближнього свого, не кради, не чини перелюбу, не свідкуй неправдиво на свого ближнього, стався до інших так, як хочеш, щоб ставились до тебе, – БУДЬ ЛЮДИНОЮ!
В силах малих і старих, немічних і хворих, що вже казати про сильних та цілеспрямованих, любити та ділитися добром і теплом душі. Іноді простий жест чи погляд роблять дива, бо не засуджують, а підтримують, не ламають стосунки, а будують їх, не відбирають, а віддають.
Спробуйте! І побачите диво: ваша посмішка продовжиться на обличчі співрозмовника/співрозмовниці, ваше тепло розіллється в серці, яке захололо від болю, ваше мовчазне співчуття дасть сили іншій людині жити далі!
Почніть зараз, зробіть це ВПЕРШЕ і продовжуйте завжди.
Ірина ВОРОНКІНА
