Головна > життєві історії

життєві історії

Орхідея від захисника

admin_nove НАМ ПИШУТЬ 0

Чула, що Олександр Македонський не програв жодної битви (до слова, наш Іван Сірко теж). Тож носити ім'я Олександр - почесно і промовисто. Сьогодні якраз усі Олександри- іменинники, з чим, шановні Саші, вітаю вас усіх та бажаю добра і миру. Особливі вітання Саші Носакову, зараз - воїну з передової. Нехай теплі, щирі слова підтримки зігріють твоє серце та на мить подумки повернуть тебе в рідну домівку. Недавно Саша був у відпустці, в цей час і відбулася наша коротенька зустріч. Побачила здаля. Посмішка яскрава , веселий погляд. Попереду на витягнутих руках- розкішна орхідея. За мить уже я обіймаю цю квітку, дивуюся: для чого? Найособливіша

Читати далі

Молитва в темряві

admin_nove НАМ ПИШУТЬ 0

В хаті було тепло. В печі гуготів вогонь. Валентина, яка щойно прийшла з роботи, зняла змочений мжичкою верхній одяг і сіла зморена біля груби, аби хоч кілька хвилин перепочити. На душі було важко, а думки нестримно змінювали одна одну: «Мої любі, відгукніться. Мої рідні, озовіться. Хоч плюсиком, хоч смайликом, хоч есемескою. Господи, врятуй і збережи…»Безперервний потік її молитовних думок перервало синове: - Мам, ти чого так довго? - І Карини ще немає. Казала, що гас закінчується, то що там можна в темряві робити? Може сходити зустріти? Надворі ж морок який, ще й мрячить і намерзає відразу. Слизько ж… – гукнув

Читати далі

Як ніж Олексія Мочанова врятував життя військовому

admin_nove БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, ГЕРОЇ СЕРЕД НАС, НАШІ ЗЕМЛЯКИ 0

Про дивні збіги та ситуації, які часто рятують життя людей під час війни, ми неодноразово чули. І назвати такий збіг обставин можна лише дивом або ж Божою опікою.Одну історію розказали журналістам «Нового життя» військовослужбовці 113 бригади Лозівського батальйону ТРО. У грудні 2022 року бійці під час передислокації перебували на трасі, яка веде з Ізюма до Бахмуту. Саме в цей час із Бахмута на пошкодженій автівці, яку обстріляли кацапи, їхав Олексій Мочанов. Це відомий український автогонщик, журналіст, телеведучий, музичний виконавець-бард та один із перших засновників українського волонтерства в допомогу Збройним силам і добровольчим батальйонам у 2014 році. Варто додати, що Олексій нагороджений

Читати далі

“Йди за мною” – фільм про реальні події у Барвінківській громаді

admin_nove БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, ВІЙНА, РЕГІОН 0

Вже відбувся допрем’єрний показ документального фільму «Йди за мною» (Follow me) Любомира Левицького. Сам режисер називає свою стрічку «творчим оформленням доказів злочинів російської федерації проти громадян України». У картині знялися учасники реальних подій у селі Велика Комишуваха Барвінківської громади, яке було окуповане… https://youtu.be/hYM13lYRMZs Цивільні чоловік і жінка випадково заїхали на своєму авто до ворожих позицій і потрапили під шквальний обстріл росіян. Утім, ця історія має щасливий кінець. Військовослужбовці 93-ї бригади "Холодний Яр" побачили автівку з дрону. Не маючи можливості безпечно підійти до подружжя, бійці провели безпрецедентну для світу рятувальну операцію за допомогою безпілотників. Весь процес порятунку був зафільмований на коптер. «Це дуже важливий доказ злочинів росіян.

Читати далі

Історія родини, яка знайшла прихисток у селищі Близнюки

admin_nove БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, ПЕРЕСЕЛЕНЦІ 0

Бої за Ізюм почалися фактично відразу з початку  вторгнення Росії в Україну  –  24 лютого 2022 року. А на початку квітня місто опинилось під тимчасовим контролем російських окупантів.  Про те, як родина ізюмчан провела місяць під обстрілами артилерії та бомбардуванням літаків та добиралася до тихого місця в Україні, розповідає Наталя Кучугура. Життя до війни До війни у кожного з нас було мирне життя зі своїми проблемами, приємностями та щоденними турботами. Наталя Кучугура працювала кухарем у дитячому садочку, а потім техпрацівницею у відділі культури Ізюмської РДА. Її чоловік Юрій, з яким у шлюбі понад 20 років, водій у сільськогосподарському підприємстві села Вірнопілля. У 2000-ому році в сім’ї народився син Артем. Закінчивши

Читати далі

«Війна зробила нас безхатьками»: історія родини із прифронтового Барвінкового

admin_nove БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, ПЕРЕСЕЛЕНЦІ 0

Від Барвінкового до Ізюму  – найгарячішої сьогодні точки на бойовій мапі Харківщини – 35 кілометрів. І майже стільки ж до Слов`янська – міста сусідньої Донеччини, де ворог накопичує свої сили для активних наступальних атак. А відтак Барвінкове майже з перших днів війни під обстрілами. Вже зараз дві третіх будинків у місті зазнали руйнацій. Оселя 68-річної пенсіонерки Галини Сороколат знищена майже повністю. Їх будинок – спадок фронтовиків Ця оселя – типова приватна споруда, збудована у 70-их роках батьками чоловіка, знаними у районі медиками-ветеранами Другої світової. Пішли у Вічність фронтовики, хвороба забрала й  чоловіка. Залишилася в оселі Галина Олексіївна з сином Ігорем і донькою Ольгою.

Читати далі

Війна жіночима очима

admin_nove ВІЙНА, ГЕРОЇ СЕРЕД НАС 0

12 історій жінок-військовослужбовців ЗСУ, медиків, добровольців Понад 25 тисяч жінок на сьогодні є військовослужбовцями Збройних Сил України. Але ця цифра значно більша, адже є медики, бійці добровольчих підрозділів. З 2014 року в кожної жінки, яка пішла на фронт, є своя причина.Розповісти про всіх бойових дівчат дуже складно. Чиїсь історії вже відомі, про когось знають менше, хтось відмовився від розмови, бо сім’я проживає на окупованій території, в когось не вистачило часу через зайнятість.Цей матеріал не про те, що всі вони — героїні, а про те, що кожна з цих дівчат виконує своє завдання в зоні ООС чи в тилу. І кожна особиста історія — це історія України. Я була кадровим військовослужбовцем ЗСУ з 2009 року. Коли почалися перші втрати серед друзів, я рвалась на фронт, але командир моєї частини сказав: Угомонись, ты же девочка! «ЗЕЛЕНЕ ЯБЛУКО», 42 ОМПБ,

Читати далі

Тьотя Суп. Історія жінки, яка готувала дітям їжу в бункерах Азовсталі

admin_nove ГЕРОЇ СЕРЕД НАС 0

Діти, які ховалися на заводі "Азовсталь", мріяли про свою улюблену їжу. День у день вони малювали у бункері те, що їм найбільше хотілося з'їсти - піцу, картоплю фрі, тортики. Ті малюнки краяли серце Наталії Бабеуш, яка понад два місяці у підземеллі готувала їм страви фактично з нічого. "Вони просто мордували мене тими картинками", - розповідає 35-річна жінка з Маріуполя. Особливо наполегливий хлопчик повісив свій малюнок з піцою над місцем, де спала Наталія. "Та піца постійно була перед очима, - згадує жінка. - Сама голодна, я розуміла, як діти сумують за такою їжею, і просто вмирала від думки, що не знаю, з чого приготувати для

Читати далі

Зрада. Яке її обличчя

admin_nove НАМ ПИШУТЬ 0

Вона благала: «Володю, треба вибиратися з Ізюма…». Вона кричала, намагаючись, як завжди, узяти все у свої руки. Вона плакала, але усвідомлювала: чоловік не піде з нею – він не захоче їй бути тягарем… Просидівши кілька тижнів у підвалі і щохвилини розуміючи, що кожна може стати останньою, Віта не втомлювалася просити його зібратися і виїхати хоча б до родичів в Олександрівку, хоча й також окуповану. Вона знала, що там не така сила зброї кинута на село, - усе кинуто на Ізюм… Тому шанси вижити чи принаймні залишитися з нормальною психікою невеликі. А ще мама Володі, якій далеко за 80. «Ні, хай

Читати далі

Як Герда знайшла новий дім, а Пушинка стала Джавеліною

admin_nove ГРОМАДА, НАМ ПИШУТЬ 0

На Черемушках у покинутій будівлі колишнього гуртожитка жила собачка Герда. Вона дружила з дітками і, більше того, не підпускала чужих до дитячого майданчика, де вони гралися. Мабуть, тому вона так любила малечу, яка, на жаль, не завжди добре до неї ставилася, бо сама готувалася стати мамою.З часом у Герди з’явилася донечка Пушинка. Материнський інстинкт диктує захист дитини, то й Герда, захищаючи дитя, гарчала і гавкала на тих, хто заходив на її територію. Така поведінка подобалась далеко не всім, то почали до селищної ради надходити скарги на «лютого звіра», який може пошматувати перехожих. Пішли і прохання від інших мешканців цього району щодо

Читати далі