Головна > життєві історії

життєві історії

Історія родини, яка знайшла прихисток у селищі Близнюки

admin_nove БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, ПЕРЕСЕЛЕНЦІ 0

Бої за Ізюм почалися фактично відразу з початку  вторгнення Росії в Україну  –  24 лютого 2022 року. А на початку квітня місто опинилось під тимчасовим контролем російських окупантів.  Про те, як родина ізюмчан провела місяць під обстрілами артилерії та бомбардуванням літаків та добиралася до тихого місця в Україні, розповідає Наталя Кучугура. Життя до війни До війни у кожного з нас було мирне життя зі своїми проблемами, приємностями та щоденними турботами. Наталя Кучугура працювала кухарем у дитячому садочку, а потім техпрацівницею у відділі культури Ізюмської РДА. Її чоловік Юрій, з яким у шлюбі понад 20 років, водій у сільськогосподарському підприємстві села Вірнопілля. У 2000-ому році в сім’ї народився син Артем. Закінчивши

Читати далі

«Війна зробила нас безхатьками»: історія родини із прифронтового Барвінкового

admin_nove БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, ПЕРЕСЕЛЕНЦІ 0

Від Барвінкового до Ізюму  – найгарячішої сьогодні точки на бойовій мапі Харківщини – 35 кілометрів. І майже стільки ж до Слов`янська – міста сусідньої Донеччини, де ворог накопичує свої сили для активних наступальних атак. А відтак Барвінкове майже з перших днів війни під обстрілами. Вже зараз дві третіх будинків у місті зазнали руйнацій. Оселя 68-річної пенсіонерки Галини Сороколат знищена майже повністю. Їх будинок – спадок фронтовиків Ця оселя – типова приватна споруда, збудована у 70-их роках батьками чоловіка, знаними у районі медиками-ветеранами Другої світової. Пішли у Вічність фронтовики, хвороба забрала й  чоловіка. Залишилася в оселі Галина Олексіївна з сином Ігорем і донькою Ольгою.

Читати далі

Війна жіночима очима

admin_nove ВІЙНА, ГЕРОЇ СЕРЕД НАС 0

12 історій жінок-військовослужбовців ЗСУ, медиків, добровольців Понад 25 тисяч жінок на сьогодні є військовослужбовцями Збройних Сил України. Але ця цифра значно більша, адже є медики, бійці добровольчих підрозділів. З 2014 року в кожної жінки, яка пішла на фронт, є своя причина.Розповісти про всіх бойових дівчат дуже складно. Чиїсь історії вже відомі, про когось знають менше, хтось відмовився від розмови, бо сім’я проживає на окупованій території, в когось не вистачило часу через зайнятість.Цей матеріал не про те, що всі вони — героїні, а про те, що кожна з цих дівчат виконує своє завдання в зоні ООС чи в тилу. І кожна особиста історія — це історія України. Я була кадровим військовослужбовцем ЗСУ з 2009 року. Коли почалися перші втрати серед друзів, я рвалась на фронт, але командир моєї частини сказав: Угомонись, ты же девочка! «ЗЕЛЕНЕ ЯБЛУКО», 42 ОМПБ,

Читати далі

Тьотя Суп. Історія жінки, яка готувала дітям їжу в бункерах Азовсталі

admin_nove ГЕРОЇ СЕРЕД НАС 0

Діти, які ховалися на заводі "Азовсталь", мріяли про свою улюблену їжу. День у день вони малювали у бункері те, що їм найбільше хотілося з'їсти - піцу, картоплю фрі, тортики. Ті малюнки краяли серце Наталії Бабеуш, яка понад два місяці у підземеллі готувала їм страви фактично з нічого. "Вони просто мордували мене тими картинками", - розповідає 35-річна жінка з Маріуполя. Особливо наполегливий хлопчик повісив свій малюнок з піцою над місцем, де спала Наталія. "Та піца постійно була перед очима, - згадує жінка. - Сама голодна, я розуміла, як діти сумують за такою їжею, і просто вмирала від думки, що не знаю, з чого приготувати для

Читати далі

Зрада. Яке її обличчя

admin_nove НАМ ПИШУТЬ 0

Вона благала: «Володю, треба вибиратися з Ізюма…». Вона кричала, намагаючись, як завжди, узяти все у свої руки. Вона плакала, але усвідомлювала: чоловік не піде з нею – він не захоче їй бути тягарем… Просидівши кілька тижнів у підвалі і щохвилини розуміючи, що кожна може стати останньою, Віта не втомлювалася просити його зібратися і виїхати хоча б до родичів в Олександрівку, хоча й також окуповану. Вона знала, що там не така сила зброї кинута на село, - усе кинуто на Ізюм… Тому шанси вижити чи принаймні залишитися з нормальною психікою невеликі. А ще мама Володі, якій далеко за 80. «Ні, хай

Читати далі

Як Герда знайшла новий дім, а Пушинка стала Джавеліною

admin_nove ГРОМАДА, НАМ ПИШУТЬ 0

На Черемушках у покинутій будівлі колишнього гуртожитка жила собачка Герда. Вона дружила з дітками і, більше того, не підпускала чужих до дитячого майданчика, де вони гралися. Мабуть, тому вона так любила малечу, яка, на жаль, не завжди добре до неї ставилася, бо сама готувалася стати мамою.З часом у Герди з’явилася донечка Пушинка. Материнський інстинкт диктує захист дитини, то й Герда, захищаючи дитя, гарчала і гавкала на тих, хто заходив на її територію. Така поведінка подобалась далеко не всім, то почали до селищної ради надходити скарги на «лютого звіра», який може пошматувати перехожих. Пішли і прохання від інших мешканців цього району щодо

Читати далі

Історії жителів, які втілили свої мрії: винахідник, підприємиця-сировар та дівчина-активістка

admin_nove БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, ГАЗЕТА 0

На Близнюківщині живуть активні, непересічні люди, які мають мрії і впевнено крокують до їхнього втілення. Серед них АННА ГРИГОРЕНКО, НАТАЛІЯ КУЗНЄЦОВА та ОЛЕКСАНДР ТАРАН. Анна Григоренко: дівчина, яка організувала дитяче свято Агентом позитивних змін на Близнюківщині є Анна Григоренко. І це не просто слова. Дівчина успішно закінчила Школу громадянської і волонтерської участі, яка носить назву «Агенти змін». Вона розробила та провела презентацію «Дня ДОБРА» для дітей-переселенців та дітей-сиріт і втілила свою мрію в життя, заручившись підтримкою місцевої влади. Протягом двох років до початку пандемії коронавірусної інфекції у парку біля ставу, що в центрі селища, завдяки юній Анні Григоренко проходило яскраве дитяче свято

Читати далі