Головна > життєві історії

Війна жіночима очима

12 історій жінок-військовослужбовців ЗСУ, медиків, добровольців Понад 25 тисяч жінок на сьогодні є військовослужбовцями Збройних Сил України. Але ця цифра значно більша, адже є медики, бійці добровольчих підрозділів. З 2014 року в кожної жінки, яка пішла на фронт, є своя причина.Розповісти про всіх бойових дівчат дуже складно. Чиїсь історії вже відомі, про когось знають менше, хтось відмовився від розмови, бо сім’я проживає на окупованій території, в когось не вистачило часу через зайнятість.Цей матеріал не про те, що всі вони — героїні, а про те, що кожна з цих дівчат виконує своє завдання в зоні ООС чи в тилу. І кожна особиста історія — це історія України. Я була кадровим військовослужбовцем ЗСУ з 2009 року. Коли почалися перші втрати серед друзів, я рвалась на фронт, але командир моєї частини сказав: Угомонись, ты же девочка! «ЗЕЛЕНЕ ЯБЛУКО», 42 ОМПБ,

Читати далі

Тьотя Суп. Історія жінки, яка готувала дітям їжу в бункерах Азовсталі

Діти, які ховалися на заводі "Азовсталь", мріяли про свою улюблену їжу. День у день вони малювали у бункері те, що їм найбільше хотілося з'їсти - піцу, картоплю фрі, тортики. Ті малюнки краяли серце Наталії Бабеуш, яка понад два місяці у підземеллі готувала їм страви фактично з нічого. "Вони просто мордували мене тими картинками", - розповідає 35-річна жінка з Маріуполя. Особливо наполегливий хлопчик повісив свій малюнок з піцою над місцем, де спала Наталія. "Та піца постійно була перед очима, - згадує жінка. - Сама голодна, я розуміла, як діти сумують за такою їжею, і просто вмирала від думки, що не знаю, з чого приготувати для

Читати далі

Зрада. Яке її обличчя

Вона благала: «Володю, треба вибиратися з Ізюма…». Вона кричала, намагаючись, як завжди, узяти все у свої руки. Вона плакала, але усвідомлювала: чоловік не піде з нею – він не захоче їй бути тягарем… Просидівши кілька тижнів у підвалі і щохвилини розуміючи, що кожна може стати останньою, Віта не втомлювалася просити його зібратися і виїхати хоча б до родичів в Олександрівку, хоча й також окуповану. Вона знала, що там не така сила зброї кинута на село, - усе кинуто на Ізюм… Тому шанси вижити чи принаймні залишитися з нормальною психікою невеликі. А ще мама Володі, якій далеко за 80. «Ні, хай

Читати далі

Як Герда знайшла новий дім, а Пушинка стала Джавеліною

На Черемушках у покинутій будівлі колишнього гуртожитка жила собачка Герда. Вона дружила з дітками і, більше того, не підпускала чужих до дитячого майданчика, де вони гралися. Мабуть, тому вона так любила малечу, яка, на жаль, не завжди добре до неї ставилася, бо сама готувалася стати мамою.З часом у Герди з’явилася донечка Пушинка. Материнський інстинкт диктує захист дитини, то й Герда, захищаючи дитя, гарчала і гавкала на тих, хто заходив на її територію. Така поведінка подобалась далеко не всім, то почали до селищної ради надходити скарги на «лютого звіра», який може пошматувати перехожих. Пішли і прохання від інших мешканців цього району щодо

Читати далі

Історії жителів, які втілили свої мрії: винахідник, підприємиця-сировар та дівчина-активістка

На Близнюківщині живуть активні, непересічні люди, які мають мрії і впевнено крокують до їхнього втілення. Серед них АННА ГРИГОРЕНКО, НАТАЛІЯ КУЗНЄЦОВА та ОЛЕКСАНДР ТАРАН. Анна Григоренко: дівчина, яка організувала дитяче свято Агентом позитивних змін на Близнюківщині є Анна Григоренко. І це не просто слова. Дівчина успішно закінчила Школу громадянської і волонтерської участі, яка носить назву «Агенти змін». Вона розробила та провела презентацію «Дня ДОБРА» для дітей-переселенців та дітей-сиріт і втілила свою мрію в життя, заручившись підтримкою місцевої влади. Протягом двох років до початку пандемії коронавірусної інфекції у парку біля ставу, що в центрі селища, завдяки юній Анні Григоренко проходило яскраве дитяче свято

Читати далі