Головна > життєві історії

життєві історії

Як військовий допоміг нашій землячці

nove.in.ua НОВИНИ, СЬОГОДЕННЯ 0

До редакції газети  "Нове життя" зайшла у справах жінка, яка розповіла таку історію: У серпні минулого року я їхала до Києва, але так сталося, що квиток я взяла не до місця призначення, а на станцію, яка була набагато раніше.Мені вже багато років, то, мабуть, щось наплутала. Вночі вийшла на невідомій станції, до якої був квиток, і сиджу на вокзалі, плачу, бо повна безвихідь і грошей немає.І тут мені на плече лягає чиясь важка рука. Злякалась, дивлюсь вниз: чоловічі ноги у в’єтнамках, шорти. Думаю, ну все…біда. Піднімаю очі і розумію – військовий. Кремезний чоловік у цивільному одязі на вигляд 55 років з

Читати далі

Відділення лісівників стримало наступ русні на Миколаївщині. Пам’яті земляка

nove.in.ua ЗАГИБЛІ 0

19 травня 2024 року Олександру Сільченку мало б виповнитися 29 років, але вже більше року, з 6 квітня 2023 він є воїном небесного війська захисників України. Його мама розповіла журналістам медіа «Нове життя» про свого сина, який віддав життя за Батьківщину. «Про Сашу повинні знати якомога більше людей, бо він був надзвичайною людиною, яка безмежно любила життя і робила його красивим», - каже Тетяна Миколаївна. Олександр був молодшим сином в родині Сільченків з Новоукраїнки. Веселий, самовпевнений, впертий юнак завжди був лідером у всьому. Після закінчення школи він пішов навчатись до Чугуєво-Бабчанського лісового коледжу. Його вибір професії був очевидним, адже всі чоловіки

Читати далі

Семирічний волонтер з Олексіївки

nove.in.ua ВОЛОНТЕРИ, НОВИНИ 0

Станіслав Ткачов зібрав понад 5000 пластикових кришечок. То найкращим подарунком для хлопчика є саме вони – різнокольорові, кошти з переробки яких спрямовуються на виготовлення протезів пораненим військовим. Про те, як Стас став волонтером, - читайте в матеріалі. Родина Ткачових Батьки Стаса народились на Близнюківщині: Тетяна – в Олексіївці, Олексій – у Миколаївці Другій. Знайомі були з дитинства, але кохання прийшло тоді, коли й не очікували, і огорнуло теплим крилом сімейного затишку. Десятого вересня 2016 року до родинного гнізда лелека приніс маленьке сонечко – сина Станіслава. Тетяна згадує: «Спочатку ми жили в Олексіївці, потім переїхали у Павлоград. На вихідних вибирались до батьків у село,

Читати далі

15 днів в тилу ворога та 15 місяців полону Івана Продана

nove.in.ua БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, ГЕРОЇ СЕРЕД НАС, НОВИНИ 0

Іван Продан – військовий ЗСУ, доля якого навчить багатьох дивитися на життя по-іншому. Про те, як Іван 15 днів жив серед ворогів, ховаючись під завалами зруйнованого будинку, а потім зміг вижити в полоні, його віщі сни та надзвичайна сила волі – в матеріалі. «Перше, на що я звернув увагу, коли зрозумів, що нас обмінюють, - це відмінність російських полонених від нас, - наголосив Іван Продан. - Вони були у своїх військових формах, ситі, не биті і нахабні. Повна противага нам, дистрофічно худим, щодня битим, принижуваним і заляканим». Саме з цього розпочалась наша розмова з Іваном Проданом. Втім, давайте по-порядку. Адже мій

Читати далі

Місто нескорених людей: історія незрячого харків’янина, який повернувся додому

nove.in.ua БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, НАМ ПИШУТЬ, НОВИНИ 0

Харків – українське місто-герой, яке гордо стоїть на східній межі нашої держави, місто науки, культури, спорту і промисловості, місто, яке не зламалось під натиском російської агресії, а продовжує боротися за свою свободу. З початку повномасштабного вторгнення харків’яни потерпають від постійних ракетних ударів ворога. Микола Ходус – незрячий з народження, він залюбки розповів про те, як це жити в місті, яке ти ніколи не бачив, але чудово пам’ятаєш всі запахи та звуки його вулиць, а твоя біла тростина торкалась до кожної з його доріг, а також про те,  як перебороти свій страх, продовжувати жити та вірити в перемогу. фото надане Миколою Ходусом З паном Миколою

Читати далі

Пісковська Наталя: Близнюківська громада для мене стала рідною

nove.in.ua КОМУНІКАТОР, НОВИНИ, ПЕРЕСЕЛЕНЦІ, РЕГІОН 0

Начальниця управління казначейської служби у Барвінківському районі Наталя Пісковська стала вимушеною переселенкою через бойові дії поблизу Барвінкового. Жінка не просто знайшла прихисток у Близнюках, а й продовжувала виконувати свої професійні обов’язки через управління казначейської служби у Близнюківському районі. Довоєнне життя Наталі було ясним і зрозумілим. Дружна сім’я: чоловік, двоє дорослих доньок, внуки, домашній улюбленець – кіт Кай, робота за фахом, а ще пісня. Наталя обожнює співати і є аматоркою сцени. Розмірений побут в одну мить розірвали московити, розпочавши повномасштабне вторгнення на територію України, а Барвінківщина опинилася в зоні ураження ворожими снарядами. Пісковська каже: «Страшно навіть згадувати ті дні. Наша квартира розташована на

Читати далі

Євгенія Магаляс: «Жити в окупації неймовірно важко»

nove.in.ua КОМУНІКАТОР, НОВИНИ, ПЕРЕСЕЛЕНЦІ 0

Серед внутрішньо переміщених осіб, яким завезено паливну деревину у Близнюківській громаді, багатодітна родина Магаляс. Історія цієї родини, яка приїхала до Близнюків з Херсонщини, важка, бо, як і всім ВПО, їм  довелося залишити рідний дім, все надбане добро, а  також дорогих рідних людей. Про те, яким є життя в окупації, як можна виїхати із Херсонщини в Україну та як жити зі статусом «внутрішньо переміщена особа», - розповідає журналістам «Нового життя» Євгенія Магаляс. Мала Батьківщина - село Козачі Лагері На території Херсонської області Олешківської тергромади є мальовниче село Козачі Лагері. Воно засноване близько 1785 року. Його першими поселенцями були кріпаки — втікачі з Правобережної

Читати далі

Ольга Петрова: «Я полюбила це селище і людей…»

nove.in.ua БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, КОМУНІКАТОР, НОВИНИ 0

«Коли російська армія почала обстрілювати мій рідний Чугуїв, - довелося відразу виїхати. Так склалось, що потрапила я в Близнюки», -  розпочала свою розповідь Ольга Арнольдівна Петрова – внутрішньо переміщена особа. Майже півтора року Оля живе в селищі. Освоїлась, обжилась. Вже має багато друзів і знайомих. Загалом жінка по характеру оптимістка, має творчу натуру, життєлюбна та легко йде на контакт. Вона згадує: «Спершу якось було моторошно й багато чого незрозумілого. Чуже місце, незнайомі всі люди, метушня й невизначеність. Та коли оговтуєшся, все стає на свої місця. Ні, це не я така сильна. Це все люди – жителі Близнюківщини. Без них не стало б

Читати далі

Богдан Черненко: «Коли смерть поруч ходить, то розумієш, що ще пожити хочеться»

nove.in.ua БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, ВІЙНА, ГЕРОЇ СЕРЕД НАС, НОВИНИ 1

Про службу в АТО та під час повномасштабного вторгнення московитів, важке поранення, отримання протезу та життя з інвалідністю, - розповідає журналістам «Нового життя» Богдан Черненко з Новонадеждиного. МИРНЕ І НЕ ТІЛЬКИ ЖИТТЯ БОГДАНА Звичайний хлопець із української родини жив, навчався, кохав та працював, пройшов строкову службу, будував плани на майбутнє. Робота в ПСП «Володимирівське», на Харківському заводі імені Малишева, гостини у мами, зустрічі з друзями і гра в «танчики». Богдан не розумів тоді, наскільки він був щасливою людиною. Він згадує: «У 2015 році мене мобілізували. Відбулося це дуже швидко і, мабуть, не зовсім законно, бо забрали мене та ще декількох хлопців прямо на

Читати далі

Розділене навпіл життя

nove.in.ua БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, НОВИНИ 0

«Моє життя, як і багатьох інших людей в нашій країні, повномасштабне вторгнення московитів розділило на ДО і ПІСЛЯ. Це страшно і боляче. Світ перевернувся, бо мій чоловік і молодший син пішли на фронт захищати рідну землю, а багато інших просто сховалися»… Так почала свою історію Ірина Єременко. ЖИТТЯ ДО… Родина Єременків дружна і працьовита. Сама Ірина народилася і виросла в Лукашівці, закінчила Харківський технікум медобладнання і за спеціальінстю майстер-оптик ІІ розряду. Її чоловік Олексій теж лукашівець. То знайомі були з дитячого садочка, а кохання спіймало їх, коли Олексій прийшов у відпустку з армії. У травні 1991 року Єременко демобілізувався, а 10 серпня

Читати далі