Головна > ВІЙНА > ГЕРОЇ СЕРЕД НАС

Додому після 2,5 років полону

Сьогодні особливий день для Близнюківської громади та всіх жителів села Бурбулатове. Після довгих, виснажливих двох з половиною років ворожого полону на рідну землю повернувся наш земляк — Куряченко Валерій Вячеславович. Два з половиною роки очікування, надії, тривоги та молитов. Два з половиною роки, протягом яких рідні, друзі, односельці та всі небайдужі вірили й чекали на цю звістку. І сьогодні вона стала реальністю — Валерій нарешті вдома. Його повернення — це не лише велика радість для родини, а й подія, що наповнює серця всіх нас надією. Кожен захисник, який повертається з полону, нагадує про незламність українського духу, про силу віри та любові, що

Читати далі

На війні найстрашніше – втрачати побратимів

Коли у 2022 році росія розпочала повномасштабне вторгнення, Євген Осьмуха з Алісівки не залишився осторонь. Як і тисячі українців, він шукав можливість стати до лав захисників, аби боронити рідну землю. Та тоді його не брали. Втім бажання служити Україні було сильнішим за будь-які перепони. Євген з донькою Марією Сьогодні Євген воює у складі 425-го окремого штурмового полку «Скеля». Він - оператор дронів. Робота відповідальна й небезпечна, адже саме від точності та уважності таких бійців часто залежать життя побратимів і успіх бойових завдань.До війни чоловік мав зовсім мирну професію. Після закінчення школи навчався на кухара-кондитера. Працював у ресторані в Старому Салтові. Каже, що

Читати далі

Хлібороб із Верхньої Самари, який став штурмовиком

У мирному житті Олексій Жук знав ціну хлібу, землі та людській праці. Його руки тримали не зброю - кермо трактора й важелі комбайна. Він працював механізатором у СТОВ «Самара», виходив у поле затемна, сіяв, жнивував, жив звичайним сільським життям, як тисячі українських хліборобів. Та війна змусила людей мирних професій узяти до рук зброю. Олексій Петрович Жук народився у Варварівці. Ще маленьким разом із родиною переїхав до Верхньої Самари. Тут минули його дитинство, юність, тут формувався його характер: спокійний, працьовитий, по-селянськи упертий. Коли прийшов час, проходив строкову службу у військах ППО Феодосійської берегової оборони. Це було у 1998–2000 роках. Тоді навряд чи

Читати далі

Шлях хлопця із Серафимівки, який у 18 став оператором БПЛА на фронті

Ще у 2024 році до редакції «Нового життя» завітав юний кадет із Серафимівки - Сергій Клижко. Тоді йому було лише 16, але говорив він уже як дорослий чоловік: впевнено, без зайвих емоцій і з чітким розумінням свого майбутнього. Сергій мріяв стати професійним військовим, служити у штурмовій бригаді та нищити ворога, який прийшов на українську землю. Минув час - і ці слова стали реальністю. Сьогодні журналісти «Нового життя» знову поспілкувалися із Сергієм. Тепер йому 18. Він закінчив військову школу і, щойно досягнувши повноліття, підписав контракт на два роки. Службу проходить у 82-й десантно-штурмовій бригаді на Запорізькому напрямку. Його позивний - «ШЕВА». І

Читати далі

«Українці – це насіння, яке має прорости». Історія військового Петра Сулими

У редакції «Нового життя» цього дня було незвично тихо. За вікном - весна, звичний рух селища, а в кімнаті - розмова, в якій гучно чути війну. Петро Петрович Сулима сидить навпроти, спокійний, зосереджений, іноді на його очі набігають сльози, але він швидко опановує себе. Його голос не підвищується навіть тоді, коли він говорить про найстрашніше. Лише інколи робить паузу - ніби дає місце пам’яті. Петро Петрович служить у медичній роті санітаром - там, де життя і смерть стоять поруч, буквально на відстані витягнутої руки. Петро Петрович Сулима Від учителя історії - до фронтового санітара Петро Сулима родом із міста Тлумач, що на Івано-Франківщині.

Читати далі

Музика, що працює на перемогу: як “Курган & Agregat” підсилюють фронт

У час, коли кожна гривня і кожна ініціатива можуть врятувати життя, українські артисти дедалі частіше стають не лише голосом суспільства, а й реальними помічниками для армії. Яскравий приклад — популярний гурт Курган & Agregat, який системно підтримує військових. Цього разу музиканти передали бійцям Головного управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР) масштабну допомогу — безпілотники на суму майже 7 мільйонів гривень. Йдеться про:• 26 дронів DJI Matrice 4 Thermal — техніка з тепловізорами, яка дозволяє виявляти ворога навіть уночі;• 31 дрон DJI Mavic 3 Pro — маневрені “очі” на фронті для розвідки й коригування вогню. Це не просто техніка — це інструменти, які щодня

Читати далі

Три роки очікування і повернення додому

Лейтенант Національної гвардії України Олександр Марченко 17 травня 2022 року разом із побратимами вийшов із «Азовсталі» в Маріуполі за наказом Президента України.Але вихід із пекла означав не свободу, а полон. І для його дружини Єлизавети та маленького сина Нікіти почався довгий шлях боротьби, віри і щоденного очікування. Олександр служив у військовій частині 3011 у Кривому Розі. До війни - звичайне життя, плани, молода сім’я, у 2018 році в подружжя народився син Нікіта. З початку повномасштабного вторгнення Олександр обороняв Маріуполь - був в аеропорту, на «Азовсталі», командував зенітно-ракетним взводом. Ще 16 лютого 2022 року він попереджав дружину про небезпеку. «Саша тоді зателефонував

Читати далі

Родина Марчуків чекає свого сина з полону

Дата 2 грудня 2022 року розділила життя родини Марчуків на «до» і «після». Того дня їхній син Олександр Марчук зник безвісти в районі Білогорівки. Відтоді його батьки живуть між болем невідомості і впертою вірою - син живий. Остання розмова з сином була короткою і тривожною. «Саша подзвонив і сказав, що йде на позицію. Попередив: зв’язку не буде десь з тиждень. Я чекала… Але вже через чотири дні прийшло сповіщення від ТЦК, що він зник безвісти», - пригадує мама Надія. З того моменту почався шлях, який проходять тисячі українських родин - пошук. Виснажливий, без гарантій, але єдино можливий. Пані Надія говорить чітко, без

Читати далі

Від шкільного класу – до фронту

Під час короткої відпустки до редакції газети «Нове життя» завітав солдат Михайло Волков. Спокійний, зосереджений, небагатослівний - він уважно перегортав сторінки свіжого номера, ніби намагаючись бодай на мить повернутися до звичного, мирного життя. Михайлу 34 роки. До війни він працював у школах Близнюківщини: Алісівській, Берестівській, Квітневій, Острівщинській - та в Близнюківському ліцеї. Викладав історію, спілкувався з дітьми, жив тим щоденним ритмом, який сьогодні здається таким далеким. Каже, що сумує за гомоном у шкільних коридорах та дитячою безпосередністю. 22 травня 2025 року чоловіка мобілізували до лав Збройних сил України. Після проходження бойової підготовки у навчальному центрі вже з 30 липня він потрапив до

Читати далі

«Не маю права загинути»: історія захисника Олександра Кутєпова

В селі Алісівка 10 березня 1987 року народився хлопець, якому судилося пройти шлях від сільського подвір’я до найгарячіших точок фронту. Олександр Кутєпов виріс у багатодітній родині, де змалку вчили поважати працю і підтримувати одне одного. Закінчив Алісівську школу, згодом - Панютинське професійно-технічне училище. Строкову службу проходив у Білій Церкві та Яворові - це була звичайна армійська школа життя, без передчуття великої війни. Та історія розпорядилася інакше. Олександр Кутєпов З 2017 року Олександр воює у складі 25-тої окремої повітряно-десантній Січеславській бригаді. «Наша бригада завжди там, де пекло»., - каже захисник. І ці слова - не перебільшення. Повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року він зустрів в

Читати далі