Головна > ГАЗЕТА > НАШІ ЗЕМЛЯКИ

Молімося за тих, хто вже пішов

15 березня минає два роки як перестало битися серце нашого знаного й шанованого земляка – Легенди Близнюківщини - ЛИСЯКА ВОЛОДИМИРА ІВАНОВИЧА. Він був добропорядною й шляхетною людиною, яка протягом життя своєю працею служила людям задля їхнього добробуту та процвітання рідного краю. Його внесок у розвиток району важко переоцінити. Свідченням цього є багаторічна гідна і високопрофесійна робота на відповідальній посаді – директор ТОВ «Комбікормовий завод». Володимир Іванович був людиною честі, добрим, щирим, працелюбним, цілеспрямованим життєлюбом. Сім’я була його найбільшою радістю. Володимир Іванович Лисяк народився 23 червня 1937 року в селі Піщаному, що в Полтавській області.У 1956 році закінчив школу і вступив у Харківське

Читати далі

Юлія Киркач та Юрій Онацький – лікарі, які рятують життя і несуть мир

Долі людські – це відображення дійсності, адже історію творять люди своїми вчинками та власним життям. Історію про те, як дівчинка із Верхньої Самари стала одним із кращих терапевтів Харківщини, рятуючи сина від війни поїхала в Німеччину, але з часом повернулася додому і взяла участь в патріотичній фотосесії, та про роботу під час бойових дій хірурга-травматолога Онацького читайте далі. Відмінниця по життю Юля Киркач народилася у селі Верхня Самара Близнюківської громади. Її мама Валентина Василівна – вихователька дитячого садка, а тато Дмитро Федорович - вчитель історії. Дівчинка росла серйозною чомучкою та була беззаперечним лідером серед ровесників. Валентина Василівна згадує: «Юля була дуже доброю

Читати далі

Шкарпетки для військових прямують за призначенням

Вікторія Різак разом з чоловіком Іваном принесли до редакції газети «Нове життя» в’язані шкарпетки для військових, які ми планували передати волонтерам. Зав’язалася невимушена розмова, і я в черговий раз впевнилася в тому, що історія життя кожної людини унікальна. Вікторія Володимирівна родом з Краматорська, а Іван Петрович - з Красноармійська (тепер Покровськ). Молоді люди познайомилися, коли стали студентами Харківського сільськогосподарського інституту, де обидва вивчали спеціальність агрономів. На тлі великої любові до рідної зелі та бажання її плекати, щоб отримати високі врожаї, молоді люди виростили і своє кохання, яке триває вже 40 років. І немає йому кінця-краю, бо такі почуття вічні.За комсомольською путівкою Вікторія

Читати далі

Владислав БЕЗКОРОВАЙНИЙ: «Я повинен жити, бо в мене ще багато справ…»

Близнюківщина – сільськогосподарський район. І живуть тут люди безмежно закохані в Україну, - ті, хто, набираючи в жменю чорнозем, відчувають приплив сили та мужності. Адже вони обробляють рідну землю, доглядають за нею, а вона віддячує високими врожаями та своєю материнською любов’ю. В селі Водолазьке Лукашівського старостинського округу живе родина Безкоровайних, де по лінії чоловіків  всі механізатори. Ці люди працьовиті та відповідальні, сильні своєю любов’ю до українського села. Голова цього роду Олександр Миколайович та його син Олександр Олександрович знані механізатори у Близнюківській громаді. Три покоління Безкоровайних. Фото з сімейного архіву Втім, розповідь далі буде про силу духу і бажання жити у ВЛАДИСЛАВА БЕЗКОРОВАЙНОГО -

Читати далі

Привіт близнюківцям від пораненого земляка

Головний ветеринарний лікар Близнюківської громади Андрій Фурман від початку повномасштабного вторгнення армії рф пішов служити до лав ЗСУ. Під час боїв під Соледаром чоловіка важко поранено в ногу, є осколок в грудях та дрібні - в шиї.Наразі він знаходиться в госпіталі.Попри біль, Андрій Володимирович намагається підтримувати зв'язок із земляками. То шле всім жителям Близнюківщини привіт та запевняє, що незабаром святкуватимемо ПЕРЕМОГУ. А ще щиро дякує землякам-близнюківцям із Лозівського батальйону ТРО, які мають позивні Муха, Захар та Родіон. Вони під обстрілами вивозили поранених із самого пекла. "Багато хлопців з моєї бригади завдячують їм життям. Вони дійсно герої, які рятуючи інших, забувають про власну безпеку"

Читати далі

Як ніж Олексія Мочанова врятував життя військовому

Про дивні збіги та ситуації, які часто рятують життя людей під час війни, ми неодноразово чули. І назвати такий збіг обставин можна лише дивом або ж Божою опікою.Одну історію розказали журналістам «Нового життя» військовослужбовці 113 бригади Лозівського батальйону ТРО. У грудні 2022 року бійці під час передислокації перебували на трасі, яка веде з Ізюма до Бахмуту. Саме в цей час із Бахмута на пошкодженій автівці, яку обстріляли кацапи, їхав Олексій Мочанов. Це відомий український автогонщик, журналіст, телеведучий, музичний виконавець-бард та один із перших засновників українського волонтерства в допомогу Збройним силам і добровольчим батальйонам у 2014 році. Варто додати, що Олексій нагороджений

Читати далі

Марія Жук стала однією з найкрасивіших дітей України

Маленька принцеса з села Верхня Самара - трирічна Марія Жук стала однією з найкрасивіших дітей України. Модельне агентство Kids Ukraine оголошувало Всеукраїнський дистанційний фотопроєкт «ТОР 50 Найкрасивіших дітей України 2023». І наша маленька Марія увійшла до трійки переможців. Таке повідомлення облетіло мережу інтернету дуже швидко. То журналісти «Нового життя» вирішили поспілкуватися з батьками Марії та й з нею самою. Мама дівчинки Вікторія із династії вчителів Хрипченків, про яких знають на Близнюківщині. Вона й сама, закінчивши школу, вступила до педагогічного вузу та працює вчителькою початкових класів місцевого ліцею. Зі своїм чоловіком Олександром Жуком були знайомі з дитинства, бо виросли в одному селі, але

Читати далі

Пам’яті Вчителя

20 січня 2023 року у віці 86 років пішов з життя  Остополець Борис Іванович, прекрасна людина , фанат авіамоделювання , чудовий Учитель, наставник молоді, відмінник освіти України.  Понад  60 років свого життя Борис Іванович сіяв мудре,  добре і вічне у душі кожної дитини.  Кілька поколінь близнюківців будуть згадувати його  як компетентного, вимогливого, але справедливого вчителя, який дав путівку в життя тисячам учнів і щиро радів досягненням та   перемогам  кожного. Любили і поважали Бориса Івановича  колеги, батьки, учні за чуйне і добре серце, за батьківське тепло і розуміння, за те, що він завжди підтримував ініціативу, заохочував творчість, помічав  і схвалював найменшу іскринку

Читати далі

Зігріти наших захисників може кожен

До редакції газети «Нове життя» зайшов молодий чоловік і простягнув оголошення,  в якому просив жителів Близнюківської громади допомогти в зборі банок з-під консервів для виготовлення окопних свічок. Зав’язалася розмова, в ході якої Сергій Євдокимов розповів про те, як з коханою дівчиною жив на Північній Салтівці в Харкові після повномасштабного вторгнення московитів. Після війни повернемося додому – в Харків Сергій народився та виріс в селі Новонадеждиному на Близнюківщині. Закінчив школу, потім Харківську академію міського господарства, де здобув фах менеджера по туризму, але працювати за спеціальністю не довелося. Активний молодик шукав варіанти заробітку, то  працював і на «Новій пошті», і меблі виготовляв. Євдокимов полюбив Харків

Читати далі

Сила чоловічої дружби

Всі випробування життя проходять разом друзі з Новоукраїнки ВІКТОР ПАРХОМЕНКО та СЕРГІЙ ОДАМІРОК. Навіть під час короткочасної відпустки чоловіки знайшли змогу побачитися у Близнюках. Дитинство Новоукраїнка – мальовниче село Близнюківської громади, засноване ще у 1901 році. Колись воно було багатолюдним, але з часом залишилися тут в більшості своїй люди похилого віку. Втім, саме в цьому населеному пункті народились та виросли герої цієї розповіді – Віктор Пархоменко та Сергій Одамірок. Вікова різниця у чотири роки не стала перешкодою дружбі сільських пацанів, а життєві обставини зробили їх вірними друзями на все життя. Віктор народився у багатодітній родині, де було ще четверо дітей, а Сергій рано

Читати далі