Головна > вірші народжені війною

вірші народжені війною

Болить мені

admin_nove БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, НАМ ПИШУТЬ 0

ЛІНА КОСТЕНКОБолить мені... Ти знаєш, як болить?Болить біда, що зараз в Україні.Ця рана душу втомлену ятрить,і сліз не можу втримати я нині...Війна... Не оголошена ніким,вбиває і калічить українців.І це наш брат? Та і чи був він ним?Щоб убивати нас прислав чужинців.Цей маразматик воювати звик...Бо ж не своїх дітей кидає в пекло.За хворий мозок, за імперський бздик,життя вже не одне навіки смеркло.Болить мені... Ти знаєш, як болить.Ця рана не дає мені спокою.І ця неоголошена війна,розв'язана "братерською" рукою...

Читати далі

Материнський крик у віршах

admin_nove НАМ ПИШУТЬ 1

Загалом, Близнюківська громада прийняла у свій час багато внутрішньо переміщених осіб з Барвінківської громади. Серед них і сім’я Пенеги. З червня вони знайшли прихисток у селі Садовому, де живуть і зараз, бо їхній будинок постраждав внаслідок ворожих обстрілів.  Саме в Садовому і надійшла до них страшна звістка про загибель старшого сина Романа. Його мама Раїса Іванівна Пенега має хист до віршування. Свої роздуми та неймовірний біль материнської душі вона виливає в поезії. Деякі з її віршів пропонуємо вашій увазі. Моя, війною спалена, весна Моя, війною спалена, весна…А я живу, хоч не під рідним дахомДуша додому рветься білим птахом,Але господар там тепер – війна. Де

Читати далі

Материнська сльоза

admin_nove НАМ ПИШУТЬ 0

Принеси мені, мамо, водиці...Вибач, — сам я уже не дійду.І нарви ще отих чорнобривців,Що насіяла в нашім саду. Тих, що сходили рясно весноюПопри ту холоднечу і град...Не піду я вже, мамо, з тобоюВ наш веселий заквітчаний сад. Пригадай, як садили калину:Я малий і сестричка... А тиЖартувала: "Побачимо, сину,Хто з вас трьох буде швидше рости"... Вже й під гронами гнеться калина,А в сестри, як у тебе, коса.Тільки твого, матусенько, синаУмиває холодна роса... Обіцяв, що до рідної хатиПовернусь... Та себе не зберіг...Й замість сина свого обійняти —Ставиш мовчки лампадку до ніг... Попроси у холодного вітруХай мою не погасить свічу.Твої сльози я, матінко, витру,Як до тебе у снах

Читати далі

Вам ніяк не перекроїть України мапу,
Бо вкоротимо по лікоть загребущу лапу!

admin_nove КРАЇНА, НАМ ПИШУТЬ 0

Путін видав у кремлі таку директиву:В географію сусідів внести корективи!Врятуємо українців від нашестя НАТО,Тож пошлемо в Україну воїнів багато. Та не встигло браве військо перейти границю,Вже зі скаргою гінця шлють в свою столицю:Хай Шойгу склика скоріш на " совєт" шаманів,Бо найкращий вкрали танк четверо циганів. Нам порадьте, що робить,як обороняться?Тут ракетоносії на мангал годяться.І дядьки порозбирали наші бетеери:Зневажають одиниці військової сфери. А зустрілись з ЗСУ- все, вважай, пропало:По пакетах нас фасують, як свиняче сало!!!!Путін чуха кволий зад: видав нову схему:З ладу виведемо всю енергосистему. Раз не можемо здолать ЗСУ в двобої,Хай електрики побачать, які ми герої!І почавсь новий двобій в енергоструктурі,І електрики повстали до

Читати далі

ЛИСТ до МИКОЛАЯ. Автор Ольга Скрипник

admin_nove БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, НАМ ПИШУТЬ 0

Стояла морозна під вікнами тиша…Ховались у стрісі в'юнкі горобці,А в хаті хлоп'я вже листа свого пишеСвятому Миколі. Олівчик в руці:" Святий Миколаю, в мішок для дарунківСклади не машинки, не ляльки чудові, -Візьми цілий міх від війни порятунків,Щоб діти були всі живі і здорові.Зайди, Миколаю, до Господа Бога,До Матінки Божої теж завітай.Й разОм покладіть до людського порогуМирне життя! Покладіть врешті крайВтратам, розрухам, стражданням і болю!Воїнам світла й добра поможіть,Що б'ються за мир, незалежність і волю !Сили ж пітьми й всього зла - накажіть !Хай сонечко знову всім нам посміхнеться,Хай згине навіки від вибухів страх,Мій тато живим хай з війни повернЕться,Й висОко

Читати далі

Коли закінчиться війна

admin_nove НАМ ПИШУТЬ 0

Коли закінчиться війна,Я розцілую всі ікони.Присяду в хаті край вікнаІ буду чуть церковні дзвони. І буду гладити лице.Сльоза покотиться — піймаю.І кожен клаптик чебрецемВ душі своїй повистеляю. І я наплачусь досхочу.Сльозами вмию всі могили.Зварю відвар із перстачуІ вип’ю келишок для сили. І вип’ю другий, щоб від ранНе залишилося і сліду.Наллю наливки повний збанІ понесу її сусіду. Ми будемо удвох мовчать.Хміліти разом й тверезіти.Ми будем пошепки кричатьІ в небо кидать жовті квіти. І сині айстри розцвітутьНа полі битви під Херсоном.Червоні маки проростутьПід Києвом над збитим дроном. Коли закінчиться… Коли…Усі говорять, що нескоро.Але готую я столиІ промовляю — скоро, скоро. Ще день, ще ніч. Та й ще зима.А там

Читати далі

Мила мамо, не плач! Мені там і не боляче, й тепло.

admin_nove НАМ ПИШУТЬ 0

Молоко прибуває і вперто тужавіють груди.Їй здається, що візьме до рук немовля.Це було тільки раз, проте більше ніколи не буде.Від ракети здригнулася знов українська земля. Впали стіни палат і летіли розпечені друзки,І з металу і скла, І шалений залізобетонНе щадив ні людей, не лишав ні любові, ні дружби.Ненависні удари змітали все, наче картон. Тільки раз у житті,тільки раз пригортала до грудей,милувалась, раділа, з-під ніг утікала земля.Це було тільки раз, проте більше ніколи не буде.Бо ракета російська забрала невинне маля,Що народжене в муках - і в муках злітає на небо. В сивих безвістях сліз залиша рідну матір саму.Не дізналась вона, що для щастя жіночого

Читати далі

Земля здригнулась вдосвіта від жаху

admin_nove БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, НАМ ПИШУТЬ 0

Земля здригнулась вдосвіта від жаху.Будила свій народ, своїх дітей:Вставайте, милі, та не знайте страху-Іде орда чи звірів, чи людей. Вам зілля для борні приготувала:У себе віру в келих налила,Могутність роду вам в долоні вклалаІ легкість лебединого крила. Ви діти України- українці,Як Колісник- це син Колісника.У вашім серці, у крові, в печінціОдна з Землею спільна ДНК. Всі між собою зв'язані незримо:Нас дух Землі навіки поєднав.Із недр віків ще стогнуть побратими,Хто віддано країну захищав. Не бійтеся нічого.В правді- сила.Незламні будьте, дочки і сини.Земля з своїм народом говорила:І наяву приходила, й у сни. Все буде добре. Буде Україна.Калина в лузі пишно розцвіте.І тільки що народжена дитинаУ мирному

Читати далі

У кожній книзі мого народу
Спочатку було слово
СВОБОДА

admin_nove НАМ ПИШУТЬ 0

Бери перо, диктую знов:Листок - земля, чорнило - кровБомба - то крапка, граната - то кома,питання знак - дзвінок додому Три крапки - це «звістки нема від брата»Знак оклику - постріл, наступ - цитата,Ротація вкотре - абзац новий,І заголовок - «Тату, вертайся живий» Всі знаки у реченнях ставить війна«Освічена» кажеш? Жорстока вона!Ми - люди, що буквами склались у мову,А мова - то зброя. Ми пишемо знову свій твір, що напам’ять, хоч раз прочиталиВ книжках, що сусіди віками топтали,Палили і грілись до сьомого потуСп‘янілі нащадки нЕдонароду Примарні прихильники сірих тиранівУ рабстві зализують все нові раниІлюзія правди, ілюзія ціліРятується дехто мотузкою в милі й тікає з країни,

Читати далі

Чому Небо плаче, мамо?

admin_nove НАМ ПИШУТЬ 0

Прихилившись до матусіЯнголя питає :Чому Небо плаче, мамо,Чому не втихає ? Тому плаче, моє любе,Бо Землю кохає,А вона від зла і згубиСердешна страждає .. Поможи їй, моя Нене,Нехай не страждає !Нехай Небо буде чистим,Сліз не проливає ! Лиш, молитва допоможе,В ній любов і с и л а !В ній велика милість БожаІ могутні к р и л а ! Тож молімось, люди добріЩодня і щоночі !Нехай висохнуть, нарештіН е б а сині очі !!! Ольга Скрипник

Читати далі