ВОНА ЧЕКАЄ НА НЬОГО. Автор Надія Ковальчук
Вона чекає на нього з війни,І від страху пітніють долоні,І від розпачу схлипують сни,Не ховаючи сльози солоні.Цілий ранок ходить сумна,А з обіду — чекання й чекання…А дзвінка все нема і нема…Її ворог — то підле мовчання.Придивляються тихо сини,Ще маленькі, та все розуміють.Водять пальчиком по сивині…Тепер мами так рано сивіють.Боже милий, скільки ж тих мамІ дружин, що в чеканні згорають.Їхніх сліз забагато й вікам,Вони біль наче воду ковтають.Відзвонився: «Кохана, живий…»І заплакало з радості небо.Вона виграла ще один бій.Завтра знову збиратися треба. Надія Ковальчук
Читати далі