Головна > вірші народжені війною

А У НАС В УКРАЇНІ – МИР!

Закінчує другий курс навчання в Харківському національному університеті міського господарства імені О.М. Бекетова наша юна талановита землячка Олеся Аксьонова, з творчістю якої ми вже неодноразово знайомили читачів газети «Нове життя». Сьогодні дівчина, як і безліч інших студентів харківських вишів, знаходиться вдома і, наскільки це можливо, вчиться дистанційно. Вторгнення російських орків на нашу землю дало черговий поштовх до творчості цієї талановитої дівчини, яка безмежно любить Близнюківщину! До вашої уваги вірш, народжений війною! А у нас в Україні - мир!В нас ніхто ніде не стріляє!А ті люди, що у підвалах -Просто так сидять спочивають.Нам говорять - врятує дядько,Що його зараз кличуть ВІННу, це той, що на ядерній зброї,Гітлерівський прийомний

Читати далі

Розмовляй українською

Розмовляй українською, чуєш?Обіцяй! Як не вмієш - навчись!Бо пізніше про це пошкодуєш -Вже не буде, як було колись.Вже ніхто не дозволить нікомуВ Україні вживати " язык".Наші хлопці, вернувшись додому,Не пробачать рашистський ярлик.Розмовляй українською, чуєш?Це ж не важко, це круто тепер!Ти живеш, ти смієшся, працюєш,Ну а хтось безневинно помер...І якщо твоє ім'я Людина,І якщо ти цінуєш життя -Хай звучить з твоїх вуст солов'їнаРідна мова - страждальна, свята. Оксана Павлик

Читати далі

Ніхто і ніщо не забере віру в перемогу

Війна змінила життя всіх українців і сьогодні мешканці Близнюківської громади працюють, наближаючи перемогу на власних фронтах наскільки це в їхніх силах. В минулому році я писала про красиву і творчу молоду жінку Маргариту Кондру, яка встигає і дітей виховувати, і багато часу улюбленій бібліотекарській роботі віддавати, а ще випікати торти та пряники, малювати картини і вчитися. А ось нещодавно наштовхнулася на її вірш. В телефонній розмові вона мені розповіла, що торти зараз не пече і картини не малює, бо натхнення немає. Маргарита пояснює: «На початку війни було дуже важко емоційно, але потім почали допомагати захисникам і радувати їх домашньою випічкою. А зараз

Читати далі

Поговори зі мною, тату…

Добридень, тату! Ось я і прийшов…Ну, як ти тут? Замерз? Земля ж холодна.У лісі між могил твою знайшов,Побуду трохи. Поговорим. Можна?Вже орків в Нашім Ірпені немає,Тікали й награбоване губили.Сирена раз чи два на день лунає,Літають в небі наші гвинтокрили.Ірпінь розбитий ожива потроху,Вже відновили міст, є газ, вода.Лише нема в будинку твоїх кроків,Тебе нема… І це для нас біда…Так мало ми з тобою були разом -Все працював, щоб краще нам жилось.Не думай, тату, ні - це не образа,Просто тебе не вистачає… Ось…Я не дитина! Я тепер дорослий!Я вчусь онлайн, щоб неуком не бути.У мами часто помічаю сльози,Вночі без тебе важко їй

Читати далі

Помилуй нас, Боже!

Молилася мати тихенько вночі.До Бога зверталась, поклони б’ючи.О, Боже, благаю, тебе я молю,Спаси мого сина в запеклім бою…Молилася мати за сина свого.Війна почалася - забрали його.Господь всемогутній, синочка спаси,Від ворога злого його захисти.Всім серце кохаю дитину свою,Думками й душею до нього лечу.Собою закрити готова в бою,І душу віддам за кровинку свою.Ні в чому не винна дитина моя…Скотилась по скроні пекуча сльоза.Боже, благаю, Тебе я молю!Вже досить насильства! Спини цю війну!Вона всіх вбиває, немов сатана!«Помилуй нас, Боже!» – в кожній хаті луна… Оксана Яцканич (с. Олексіївка)

Читати далі