Головна > ГАЗЕТА > БЕСIДИ,ІНТЕРВ’Ю

Гості редакції – подружжя Сямтомових

Подружжя Сямтомових - Станіслав та Олена завітали у справах до редакції «Нового життя». Звісно, ми поцікавились сьогоденням цих мужніх людей, які були героями наших статей  https://www.nove.in.ua/2023/08/30/vidchaydushna-dopomoha-oleny-vriatuvala-zhyttia-ii-kokhanomu/ Наразі чоловік та дружина у відпустці, яку проводять у Близнюках. Незабаром вони повернуться до служби:  Олена як бойова медикиня, а Станіслав як військовослужбовець. Через наслідки тяжкого поранення чоловік не прийматиме участь у бойових діях, але продовжить нести службу. У Львові Станіславу виготовили протез лівої руки. Він каже: «З протезом жити звикаю, ще шкутильгаю, бо нога дуде постраждала, але основна проблема з кишківником через поранення в живіт, але й з цим справляюсь. Головне, ми з Оленкою

Читати далі

Шиття – не лише засіб заробітку, це моя втілена мрія

Серед тих, хто знайшов зайнятість, відкривши власний бізнес, - швея Наталія Манзюк. Сьогодні до неї йдуть та їдуть з усієї Близнюківщини, щоб поремонтувати одяг, придбати якісну постільну білизну та почистити пір’яні подушки. Наталія живе в селі Софіївка Перша, але власний бізнес розвиває у Близнюках. Вона розповідає: «Я з дитинства хотіла бути швеєю. Коли мені було 5 років, то я випросила у мами в подарунок швейну машинку. Після довгих вмовлянь мама згодилась, а я була на десятому небі від щастя. Всі мої ляльки відразу ж змогли змінити магазинний гардероб на мною пошиті наряди. В школі я записалась до гуртка, де займались розкроюванням

Читати далі

15 днів в тилу ворога та 15 місяців полону Івана Продана

Іван Продан – військовий ЗСУ, доля якого навчить багатьох дивитися на життя по-іншому. Про те, як Іван 15 днів жив серед ворогів, ховаючись під завалами зруйнованого будинку, а потім зміг вижити в полоні, його віщі сни та надзвичайна сила волі – в матеріалі. «Перше, на що я звернув увагу, коли зрозумів, що нас обмінюють, - це відмінність російських полонених від нас, - наголосив Іван Продан. - Вони були у своїх військових формах, ситі, не биті і нахабні. Повна противага нам, дистрофічно худим, щодня битим, принижуваним і заляканим». Саме з цього розпочалась наша розмова з Іваном Проданом. Втім, давайте по-порядку. Адже мій

Читати далі

Ієромонах Юрій взяв до рук зброю, щоб помститися

«Боюсь лише Бога, а інше – то просто життя», - з усмішкою каже сивий військовий, який зайшов до редакції. Це ієромонах Скипчук Юрій Танасийович. Родом він з Чернівецької області з села Дихтинець. Чоловік розказує: «Що Богом дано, то й маю у своїй долі. У 1991 році я пішов навчатися до духовної семінарії. Став ієромонахом і відрікся від мирського життя. Іночество прийняв у 1992 році, моє чернече ім’я Ілеонор. Я з браттями відбудовував Ніженський, Благовіщенський та Преображенський монастирі. Потім мене забрали у Сумську область, і вісім років я служив в приході в селі Литвиновичі. А ось воювати пішов після того, як Максимчика

Читати далі

Весілля під час війни, навчальні курси та мрії про майбутнє

Двадцятирічна Анастасія Гарвасюк (в дівоцтві Ткаченко), закінчивши Близнюківську школу, вступила до Харківського державного соціально-економічного коледжу. Пізніше стала студенткою педагогічного університету ім Г.С.Сковороди. І наразі Настя навчається на ІІ курсі, засвоюючи спеціальність соціальний працівник. В липні цього року дівчина вийшла заміж за військового Павла, який народився та виріс на Тернопільщині, то, виходить, війна об’єднала долі цих людей. Всього 10 діб відвело життя молодому подружжю для медового місяця. А потім Павло, поцілувавши кохану, поїхав далі воювати, в прямому сенсі виборюючи своє майбутнє щастя. Анастасія чекає на чоловіка вдома, у Близнюках, дистанційно навчається в університеті, а щоб так довго не тягнулися дні

Читати далі

Місто нескорених людей: історія незрячого харків’янина, який повернувся додому

Харків – українське місто-герой, яке гордо стоїть на східній межі нашої держави, місто науки, культури, спорту і промисловості, місто, яке не зламалось під натиском російської агресії, а продовжує боротися за свою свободу. З початку повномасштабного вторгнення харків’яни потерпають від постійних ракетних ударів ворога. Микола Ходус – незрячий з народження, він залюбки розповів про те, як це жити в місті, яке ти ніколи не бачив, але чудово пам’ятаєш всі запахи та звуки його вулиць, а твоя біла тростина торкалась до кожної з його доріг, а також про те,  як перебороти свій страх, продовжувати жити та вірити в перемогу. фото надане Миколою Ходусом З паном Миколою

Читати далі

Волонтерський рух у Близнюківській громаді

У Близнюках відкрито Благодійну організацію «Благодійний фонд «Єдність Близнюківщини». Її очолює Анатолій Ващенко, у якого журналісти «Нового життя» дізнавалися про те, як все починалося, хто входить до складу Благодійної організації та скільки вже зроблено волонтерами. «Офіційно зареєстровано «Єдність Близнюківщини» лише 21 листопада, а працюємо ми давно, - розповідає Анатолій. – Першу маскувальну сітку ми сплели 4 травня цього року. Я знав про потребу військових в маскувальних сітках і на той час їх вже плели волонтери в Олексіївці, Самійлівці, Миколаївці Другій, Вишневому. Та й в Близнюках родина Стригунових це робила. Ми з Євгенією Рябухіною теж вирішили спробувати. Тканину принесли з дому, розвісили

Читати далі

Ольга Петрова: «Я полюбила це селище і людей…»

«Коли російська армія почала обстрілювати мій рідний Чугуїв, - довелося відразу виїхати. Так склалось, що потрапила я в Близнюки», -  розпочала свою розповідь Ольга Арнольдівна Петрова – внутрішньо переміщена особа. Майже півтора року Оля живе в селищі. Освоїлась, обжилась. Вже має багато друзів і знайомих. Загалом жінка по характеру оптимістка, має творчу натуру, життєлюбна та легко йде на контакт. Вона згадує: «Спершу якось було моторошно й багато чого незрозумілого. Чуже місце, незнайомі всі люди, метушня й невизначеність. Та коли оговтуєшся, все стає на свої місця. Ні, це не я така сильна. Це все люди – жителі Близнюківщини. Без них не стало б

Читати далі

Богдан Черненко: «Коли смерть поруч ходить, то розумієш, що ще пожити хочеться»

Про службу в АТО та під час повномасштабного вторгнення московитів, важке поранення, отримання протезу та життя з інвалідністю, - розповідає журналістам «Нового життя» Богдан Черненко з Новонадеждиного. МИРНЕ І НЕ ТІЛЬКИ ЖИТТЯ БОГДАНА Звичайний хлопець із української родини жив, навчався, кохав та працював, пройшов строкову службу, будував плани на майбутнє. Робота в ПСП «Володимирівське», на Харківському заводі імені Малишева, гостини у мами, зустрічі з друзями і гра в «танчики». Богдан не розумів тоді, наскільки він був щасливою людиною. Він згадує: «У 2015 році мене мобілізували. Відбулося це дуже швидко і, мабуть, не зовсім законно, бо забрали мене та ще декількох хлопців прямо на

Читати далі

Соціальні послуги у Близнюківській громаді

Про нові послуги, плани на майбутнє та реалії сьогодення Центру надання соціальних послуг Близнюківської селищної ради в розповіді його очільниці Лідії ШУЛЕЦЬ. - Розкажіть, будь ласка, детальніше про те, які ж послуги можуть отримати близнюківці в Центрі надання соціальних послуг. - По-перше, хочу нагадати, що Центр надання соціальних послуг (далі ЦНСП) став правонаступником територіального центру. У 2021 році було змінено форму надання соціальних послуг, і рішенням сесії Близнюківської селищної ради у лютому 2021 року утворено ЦНСП. Це нова модель надання соціальних послуг, бо наш Центр охоплює не лише осіб старшого віку та осіб з інвалідністю, але й сім’ї, що опинилися у складних

Читати далі