Головна > ГАЗЕТА > НАМ ПИШУТЬ

О С І Н Ь…

Ранок. Восьма. Поспішаю.Вибігаю до воріт -І, красуню зустрічаю : Здрастуй, Осене, привіт !!!Господи, яка ж ти гарна,Мов вогонь горить краса,Поливати його марно,Від води він не згаса !Лиш, безжальний час погаситьЦю чарівність золоту.Як морозом серце вразить -Враз відчуєш самоту .Та, це потім. Ну, а заразТи - царівна на землі !Бачиш, як розперезалась :Раді старші і малі.Ось, схилившись на дорогу,Немов, справжній джентельмен,Сипле золото під ногиМолодий красунчик Клен. А Бузок, що біля хати,Ще в зеленім кафтанці,Люблять в ньому жартуватиНепосиди горобці.Обважніла горобинаЗаніміла від краси,Налилась, розчервоніла,Просить Вітра : Не труси,Похизуюся ще трішки,Ну , а потім так і буть :Вкрию ковдрою доріжку,Бо не жарко їй , мабуть.А, ось

Читати далі

Те, що мало стати великим кіно…

Кажуть, війни рухають історію, не дають їй стати одноманітною, марудною, нудною. Можливо, тому сьогодні деякі вельможі, зухвало мріючи про необмеженість своєї влади й підтримуючи цю неоднозначну думку, крешуть своїми підборами біля кордонів моєї України. Поки не розумію цього вислову й навряд чи колись його сприйму, незважаючи на те, що вчу шкільний предмет – історію – як той, що через край сповнений людським стражданням, убивствами, насиллям. Червоний колір кишить у цих підручниках і не від краси вечірнього заходу сонця… Дякуючи моїм дідам, я не бачив війни, але складається враження, що вона живе в моїх відчуттях, емоціях, якихось неймовірних спогадах. Але звідки вони?

Читати далі

На луки туман опустився. Наталія Літвінова

На луки туман опустився. День літній поволі згасає.І сонце, за день натомившись,За обрій спочити лягпє. Над ставом верба похилилась,В задумі вдиаляючись в воду…Що бачиш у темних глибинах,Загублену юність, чи вроду ? Купаються зорі в воді,І місяць, як човен на хвилях,Гойдаючись, лине тудиДе юність верби загубиоась… У темнім гаю соловейЗворушує піснею душу.І рветтся вона із грудейКоханій єдиній назустріч… …А вранці роса упадеВербі сивиною на коси.І зникне це дійство нічнеЗ промінями першими сонця…

Читати далі

Вибір у темряві місцевої міфології

26 червня цього року у клубі села Алісівка відбулася подія, яка підвела риску під 95-річним періодом історії села. Це той час, коли 1 вересня 1926 року відкрила свої двері і прийняла перших учнів нововідкрита початкова школа 1-4 класів. Для неї було спеціально збудоване нове приміщення на краю північної частини Алісівки, яка ще й зараз називається Шпиль. Школа дістала назву Червоношпилянська. Місце для її будівництва було вибране таким чином, щоб діти менших сіл, а саме: Дяконова, Крута Балка і Безпальцеве, які знаходилися далі на північ і північний схід на відстані 2, 4, 5 км, - теж могли ходити до школи. Цих сіл давно

Читати далі

Поради батька

Приємні спогади — це найцінніше, що зберігається в серці.Особливо це стосується найкращих моментів. І найбільше в пам’ять вкарбовуються кольорові роки дитинства, де ще молоді й щасливі мама з татом, коли за веселою безтурботністю ми не помічали проблем, які так легко і вміло розв’язували старші, коли із захопленням слухали розповіді, що здавалися вигадками і ніби межували з фантастикою…Та насправді (розуміння цього приходить у зрілому віці) - це і є історія сім’ї, яка й складається з епізодів спільного буття, родинних свят, спільної праці та щоденного спілкування.Складені в сімейну скарбничку теплі спогади та сімейні історії – в майбутньому це найбільша

Читати далі

З газетного рядка в історію рідного села

Всеукраїнський день краєзнавства відзначається 28 травня. До цього свята в Острівщинській сільській бібліотеці–філії представлена викладка «З газетного рядка в історію рідного села». Матеріал для неї маємо завдяки натхненній праці Бутко Валентини Мефодіївни. У 1959 році після закінчення Львівського культосвітнього технікуму 19-річна дівчина приїхала працювати до нашого села. Люди залюбки йшли в бібліотеку, адже їх зустрічала щира, душевна людина. Валентині Мефодіївні вдавалось об’єднувати та зацікавлювати відвідувачів різних поколінь. Впродовж 57 років бібліотекар приділяла значну увагу краєзнавству: досліджувала історію села, формувала папки газетних статей. А чого варті фотоальбоми! Кожна фотографія – це мить, яка увійшла в історію на роки, це привіт нашим нащадкам

Читати далі

Король, П’єха і Соломон

Словом король в деяких країнах називають одноосібного правителя – монарха. Є й інші значення цього слова. Наприклад, в шахах - це головна фігура. Він один, і весь сенс гри полягає в тому, щоб всілякими силами за рахунок жертв іншими фігурами захистити свого короля і «знищити» короля противника, - поставити йому мат! А ось в гральних картах королів аж чотири, та вони не є головними, над ними є головніші – тузи. Є й переносне значення слова – король чого-небудь, найкращий, неперевершений у якійсь справі. До речі, із більше 200 сучасних країн світу - 18 є королівствами. Монархів значно більше, та інші

Читати далі

Людина живе доти, доки про неї пам’ятають…

Війна забирає кращих…. Сьогодні, 29 травня, Олегу Чепеленку виповнився б 34 роки… якби не війна… Згадайте, пом'яніть нашого земляка, колегу, друга. Він назавжди в нашій пам'яті залишився 28 річним юнаком, вчителем Лукашівської школи. Вічна пам'ять Герою! Низький уклін мамі Героя - Любов Чепеленко.

Читати далі

Вишивання долі

Вишивка – один із давніх видів народного мистецтва. Мабуть, ми ніколи не зможемо довідатися, хто і коли вперше здогадався втілити в мереживний мотив красу рідної природи, свої переживання та почуття. Відомо, що у ХІ столітті княгиня Анна Всеволодівна, онука Ярослава Мудрого та сестра великого князя Київського Володимира Мономаха, започаткувала навчання вишивки в монастирських школах. Упродовж віків у кожному регіоні України вироблялися своєрідні прийоми художнього вирішення одягових та інтер’єрних тканин, навіть у межах сусідніх сіл існували місцеві варіанти, які передавались від покоління до покоління. Ми, сучасні люди, кажемо, що жити важко й вишивати нема коли. Послухаймо людей старших. Ольховська Євдокія Дмитрівна народилась

Читати далі