Головна > ГАЗЕТА > НАМ ПИШУТЬ

НАМ ПИШУТЬ

Мрія – збити гелікоптер

admin_nove ВІЙНА, ГЕРОЇ СЕРЕД НАС, НАМ ПИШУТЬ 0

Мені часто доводиться їздити дорогами війни. Ось і вчора виїхав в напрямку Донецької області. Виконавши завдання, повертався додому і на одному із блокпостів працівник поліції попросив підвезти бійця ЗСУ. Попутник -  молодий чоловік років двадцяти п'яти...Не знаю імені і позивного... Розбалакалися. - Куди їдеш?   - До госпіталю в Дніпро...Я із Сумської області, на фронті з 2017, доброволець Азову. Наразі мобілізований в одну з бригад ЗСУ. Побратими захисника з батальйону "Азов", з якими служив, наразі в полоні - вони захищали Маріуполь... Далі були розмови про "Азов"... А згодом і про його теперішню службу.Задав йому незручне запитання: "Друже, який твій бойовий шлях..?" Захисник

Читати далі

Захисники встановили хрест в одному із прифронтових сіл Барвінківщини

admin_nove ВІЙНА, НАМ ПИШУТЬ, НОВИНИ 0

В одному із сіл прифронтової Барвінківщини військові встановили Хрест--Ідею подали самі військові, які боронять наше село, - говорить жителька села Неля Кладко. -Ці хлопці із Прикарпаття, а у них там, на Західній Україні , практично в кожному населеному пункті є і не одна така духовна святиня-Хрест чи капличка, куди можна прийти з молитвою. Ось і взялися захисники майструвати і облаштовувати це Хресне знамення і в нас. Робили це щиро, від душі. Будували все добротно, як кажуть, не на один день, а з поглядом у день завтрашній: викладали основу з каменю, цементували доріжки, саму дерев'яну конструкцію хреста з розп'яттям робили за

Читати далі

З Днем ангела тебе, Ромашко!

admin_nove НАМ ПИШУТЬ 0

Така маленька, непомітна квітка,Та скільки ніжності і змісту в ній :Дівча гадає навесні і вліткуАби в любові впевнитись твоїй. А мати сину чаю запашногоВ дорогу, на ромашці, подає.І вірить, що до рідного порогуЖивим й здоровим доленька приб'є… ..Це не прості, це символічні квіти -Чи, то в пилу, чи в зоряній росі-Так поруч пелюстки - країни світу!І сонце посміхається усім! І скільки щастя, світла і любовіНесла б у Всесвіт матінка Земля,Та зачепив її ворожий чобіт!Але голівку квітка не схиля!!! Нехай маленька! Та з великим серцемЩодня пилюку з пелюстків збива!Вона, наразі, є для ВСІХ люстерцем ,Яке НЕ любить масок - їх зрива!!! Ольга Скрипник.

Читати далі

“Асвабадіть”- був вирок із кремля

admin_nove БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, ВІЙНА, НАМ ПИШУТЬ 0

Бабуся, доживаючи свій вік,На старість залишилася без хати...Асвабадітєль так її прирік:Серед руїн на згарищі стояти.Старенька ледарем ніколи не була,Копійку до копієчки збирала,Робила і за себе, й за вола.Все клопоталася, на старість свою дбала.Звела будиночок у рідному селі.Вдвох з чоловіком вишні посадили...Тут з пЕчі хліб складала на столі,Тут її дітки ніжками ходили.За роком рік, так і життя пройшло.Із цього дому й пару схоронила.Вже сонечко на захід й їй пішло,Та кинути свій дім було несила.Діти роз'їхалися. У кожного свій шлях.До мами в гості часто приїзджали.Тут рідним був до болю кожен цвях,Тож діти маму й хату доглядали.Ні в кого у неволі не

Читати далі

Мені без тебе не треба неба

admin_nove НАМ ПИШУТЬ 0

Мені без тебе не треба неба,не треба ночі, не треба днів…Мені без тебе землі не треба,мені не треба без тебе слів… Тому тримайся, збирай всі сили,мої молитви - твоя броня.Мені без тебе ніщо не миле,я не жила ще, повір - ні дня. Я все блукала, я все шукала…собі розради в рутині днів,І не працюють чужі поради,не зрозуміє, хто так не жив. Жити чеканням…в серці надія,що зійде сонце нового дня.Ти лиш тримайся! Я в тебе вірю!Моя молитва твоя броня! Альона Завгородняя

Читати далі

Поїхати не можна залишитися …

admin_nove БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, НАМ ПИШУТЬ, ПЕРЕСЕЛЕНЦІ 0

Кому можна ставити на власний розсуд, в залежності від тисячі факторів. Я поставила кому після «поїхати» 12 березня, забравши дітей та матір. Рівно на стільки з 24 лютого у мене вистачило витримки. Спогади від пережитого в дитинстві початку конфлікту в Нагорному Карабасі наздогнали в 37 років панічними атаками, безсонням, постійною тривогою за життя дітей. «Кукуха їхала», як-то кажуть. Минуло три місяці. Я знаю людей, які поїхали та повернулися, і тих, хто не планує повертатися вже ніколи. Знаю тих, які вирішив залишатися вдома будь що, і тих, хто збирається їхати у разі загострення. І всі вони роблять правильно. Тут, далеко від дому, я нарешті

Читати далі

Доземний уклін наставниці Марії Звягінцевій

admin_nove БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, НАМ ПИШУТЬ 0

В моєму житті є людина, яка постійно спонукала мене до дії та професійного зростання. Жінка, на яку рівняються багато моїх колег, бо вона мужня і самовіддана, цілеспрямована і професійна, а ще людяна та щиросердна - це МАРІЯ МИКОЛАЇВНА ЗВЯГІНЦЕВА, начальник Близнюківського відділення КНП ХОР ЦЕМД та МК. Я з дитинства розуміла, що медицина, то моє, то й обрала цю професію. Починала працювати медичною сестрою в сімейній медицині. А Марія Миколаївна, помітивши в молодій медсестричці якісь одній їй відомі риси, забрала мене до відділення, яке очолювала. З часом саме вона спонукала мене продовжити навчання та здобути професію фельдшера. Я закінчила Вовчанське медичне училище,

Читати далі

Непідкорений Херсон

admin_nove БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, ВІЙНА, НАМ ПИШУТЬ 0

«Наташа, ми тримаємося щосили. Відчувається, що вони бояться. Дуже бояться. Вони можуть зупинити на вулиці будь-яку людину і змусити повторити кілька разів, що вони великі, що вони сильні і ми хочемо жити з ними. Ми опускаємо очі і повторюємо, а в голові крутиться – як же ви, с@ки, боїтеся, якщо вам, для вашої величі, потрібно, щоб хтось про цю велич повторював. Як ви самі в собі не впевнені. Це як, статевий акт з імпотентом, якому треба нескінченно повторювати, що він сильний, що в нього все виходить, дуже довго і вперто для нього старатися і при цьому думати, коли ж це болісне знущання,

Читати далі

Повертайтеся живими, будь ласка!

admin_nove ВІЙНА, НАМ ПИШУТЬ 0

Кілька днів тому їхала в метро. На Золотих Воротах когось притиснуло в дверях. Його довго просили – “відпустіть будь-ласка, двері”. Я подумала, що у того, кого притисло, слабка реакція, бо він дуже повільно реагував..! Через кілька станцій людей стало менше і я побачила чоловіка у військовій формі з дуже стомленим обличчям. Я сиділа біля поручня, всі місця були зайняті. Чоловік підійшов і обперся об поручень поруч зі мною на рюкзак. Він майже лежав на цьому поручні. Сумнівів не було – людина їхала прямо з проклятої війни.., це було видно і по обличчю, і по тому, як він морщився, коли переминався з ноги

Читати далі

Воєнні історії. Як Сашко на війні батька знайшов

admin_nove БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, ВІЙНА, НАМ ПИШУТЬ 0

-- Сашко, назад ! Це наказ !-- Але там комбат ! Батю (позивний) вогнем накрило. Може, ранений. Хлопець кинувся в пекло, інші бійці за ним...Повернулись на світанку. Ні Сашка, ні комбата. Мовчали, у кожного одна і та думка -- полон. Аж раптом:-- Батя, тобі ж всі говорили, не зловживай солодким ! А ти, мед ложкою.Ледве дотягнув ! Наш Сашко, якому було всього 18 років, і виглядав підлітком, тягнув на плечах комбата, якого ми за очі називали "Центнер". -- Приймайте Батю, ноги скалічені. Цілу дорогу нарікав, що транспортую необережно, -- сміявся щасливо юнак. Батя через місяць повернувся з госпіталю.-- Ну що, Сашко, давай батькам твоїм

Читати далі