Головна > ГАЗЕТА > НАМ ПИШУТЬ

Хутірець мого дитинства

Я народилася в селі Берестове Добровільської сільради. Вірніше в маленькому хутірку Одріз, за крайньою хатою якого вже починалося Берестове. Хутір складався з однієї вулиці, на якій було всього десь з п’ятнадцять хаток. Жили там чесні й працьовиті люди з такими смішними, як для мене, дитини, прізвищами: Курочки, Гадючки, Гришини. В моїй пам’яті назавжди закарбувалися ті двори, порослі рунистим смарагдовим споришем та розкішні сади, та біленькі охайні хатки, які так турботливо доглядали їхні господарі. А ще на дверях тих хаток не було замків. Бабуся говорила, що нема від кого замикати. На вулиці всі свої, кожен про всіх все знає, і ніхто

Читати далі

Костянтин Посохов “Щира розмова”

Понеділок. Ранок Пильно вдивляюся у своє відображення у великому дзеркалі на стіні ванної кімнати.- Привіт, Костянтине! Як ся маєш?!Обличчя трохи втомлене, але очі сяють радісним очікуванням. Попереду цікавий тиждень, багатий на події, зустрічі, враження. Я щасливий! Маю життя, про яке лиш мріяв колись. Моя велика дружна родина – основа цього щастя. У моїй сім’ї всі люблять один одного, люблять свою землю і свій народ.А ще у мене є улюблена робота. Фірма, в якій я працюю, займається тим, що по всьому світу знаходить авторів цікавих та перспективний ідей, пов’язаних зі зменшенням шкідливого впливу людини на природу. Наші фахівці допомагають авторам доопрацьовувати

Читати далі

Діти Близнюківщини мріють про майбутнє.

Конкурс «Моя Мрія – 2021» започатковано у 2018 році за ініціативи Анатолія Русецького з метою підтримки творчої молоді, сприяння патріотичному, духовному та естетичному вихованню майбутньої еліти суспільства. Традиційно участь у конкурсі беруть серед інших і учні з Близнюківщини. В цьому році діти писали твори на тему «Україна через 30 років». В підсумку Чуприна Марія з Близнюків та Посохов Костянтин зі Слобожанського вибороли друге місце в номінації «Есе», а Андрійчук Анастасія з Садового – третє. До вашої уваги роботи талановитих дітей. Чуприна Марія

Читати далі

Про к о х а н н я … автор Ольга Скрипник

Ні, не забути ту Берізку в лісі,В обіймах Клена, знітившись стоїть.Не зовсім в молодому уже віці,Але коханням кожна брунечка горить!Переплелись в коханні гілки - руки,В тоненьких зморшках світиться кора...Мабуть, немало пережито муки,Та ти, Берізко, зовсім не стара.Сором'язлива, горда, наче дівчина,Я шепіт її чую з верховіть :- Ні, не розпуста це, а свідченняКохання вірного і довгого, як вік.Пробач мені, Берізко, ту провину,Що погляду не можу відвести,Бажаю, щоб ніяка хуртовинаНіколи не змогла б вас розвести.Розповідатиму про вас усюди,Як біла заздрість душу дістає :Кохали б одне одного так люди !І так цінили почуття своє !

Читати далі

О С І Н Ь…

Ранок. Восьма. Поспішаю.Вибігаю до воріт -І, красуню зустрічаю : Здрастуй, Осене, привіт !!!Господи, яка ж ти гарна,Мов вогонь горить краса,Поливати його марно,Від води він не згаса !Лиш, безжальний час погаситьЦю чарівність золоту.Як морозом серце вразить -Враз відчуєш самоту .Та, це потім. Ну, а заразТи - царівна на землі !Бачиш, як розперезалась :Раді старші і малі.Ось, схилившись на дорогу,Немов, справжній джентельмен,Сипле золото під ногиМолодий красунчик Клен. А Бузок, що біля хати,Ще в зеленім кафтанці,Люблять в ньому жартуватиНепосиди горобці.Обважніла горобинаЗаніміла від краси,Налилась, розчервоніла,Просить Вітра : Не труси,Похизуюся ще трішки,Ну , а потім так і буть :Вкрию ковдрою доріжку,Бо не жарко їй , мабуть.А, ось

Читати далі

Те, що мало стати великим кіно…

Кажуть, війни рухають історію, не дають їй стати одноманітною, марудною, нудною. Можливо, тому сьогодні деякі вельможі, зухвало мріючи про необмеженість своєї влади й підтримуючи цю неоднозначну думку, крешуть своїми підборами біля кордонів моєї України. Поки не розумію цього вислову й навряд чи колись його сприйму, незважаючи на те, що вчу шкільний предмет – історію – як той, що через край сповнений людським стражданням, убивствами, насиллям. Червоний колір кишить у цих підручниках і не від краси вечірнього заходу сонця… Дякуючи моїм дідам, я не бачив війни, але складається враження, що вона живе в моїх відчуттях, емоціях, якихось неймовірних спогадах. Але звідки вони?

Читати далі

На луки туман опустився. Наталія Літвінова

На луки туман опустився. День літній поволі згасає.І сонце, за день натомившись,За обрій спочити лягпє. Над ставом верба похилилась,В задумі вдиаляючись в воду…Що бачиш у темних глибинах,Загублену юність, чи вроду ? Купаються зорі в воді,І місяць, як човен на хвилях,Гойдаючись, лине тудиДе юність верби загубиоась… У темнім гаю соловейЗворушує піснею душу.І рветтся вона із грудейКоханій єдиній назустріч… …А вранці роса упадеВербі сивиною на коси.І зникне це дійство нічнеЗ промінями першими сонця…

Читати далі

Вибір у темряві місцевої міфології

26 червня цього року у клубі села Алісівка відбулася подія, яка підвела риску під 95-річним періодом історії села. Це той час, коли 1 вересня 1926 року відкрила свої двері і прийняла перших учнів нововідкрита початкова школа 1-4 класів. Для неї було спеціально збудоване нове приміщення на краю північної частини Алісівки, яка ще й зараз називається Шпиль. Школа дістала назву Червоношпилянська. Місце для її будівництва було вибране таким чином, щоб діти менших сіл, а саме: Дяконова, Крута Балка і Безпальцеве, які знаходилися далі на північ і північний схід на відстані 2, 4, 5 км, - теж могли ходити до школи. Цих сіл давно

Читати далі

Поради батька

Приємні спогади — це найцінніше, що зберігається в серці.Особливо це стосується найкращих моментів. І найбільше в пам’ять вкарбовуються кольорові роки дитинства, де ще молоді й щасливі мама з татом, коли за веселою безтурботністю ми не помічали проблем, які так легко і вміло розв’язували старші, коли із захопленням слухали розповіді, що здавалися вигадками і ніби межували з фантастикою…Та насправді (розуміння цього приходить у зрілому віці) - це і є історія сім’ї, яка й складається з епізодів спільного буття, родинних свят, спільної праці та щоденного спілкування.Складені в сімейну скарбничку теплі спогади та сімейні історії – в майбутньому це найбільша

Читати далі