Головна > ГАЗЕТА > НАМ ПИШУТЬ

НАМ ПИШУТЬ

Літературна кав’ярня “Філіжанка кави”

admin_nove КУЛЬТУРА, НАМ ПИШУТЬ, НОВИНИ 0

21 березня у всесвітній День поезії побачила світ літературна кав'ярня "Філіжанка кави". Затишна зала, музика, чаруючий аромат кави і… слова, слова, слова, що натхненно пливуть поетичною мелодією… Слід зазначити, що цей творчий захід для різновікової аудиторії організовано та проведено Центром надання культурних послуг Близнюківської селищної ради. Дуже дякуємо всім, хто долучився до цього поетичного дійства! Щиро сподіваємося, що такі заходи стануть традиційними для нашої громади. Ксенія Волкова

Читати далі

Натхнення багатодітної мами

admin_nove БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, НАМ ПИШУТЬ 0

Зоя Кобець з села Вільне Друге занесла до редакції свої вірші. Вони не зовсім відповідають нормам поезії, але написані від душі. Жінка народилася, виросла і зараз живе в селі Вільне Друге. Вона народила і виховала п’ятеро дітей. Сім’я утримує підсобне господарство – це кози, кури, качки, має великий город, бо в селі без цього ніяк. А вночі, коли приходить натхнення, Зоя виводить в зошиті віршовані рядки. Варто додати, що її донька Поліна народилася 24 лютого о 5 ранку. Минулого року дівчинці виповнилося 13 років. Незабаром Полінці 14, але початок повномасштабного вторгнення замалював радісну для родини Кобців дату чорною фарбою. «Серце крається на

Читати далі

Несу красу. Автор Наталя Обущенко

admin_nove БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, НАМ ПИШУТЬ 0

Хай кажуть люди: "не на часі,Хіба тепер нам до краси?"Пригнічені, війна.. запаси...Спішать купити ковбаси.Хай думають, що я дивачка.Я- всім усмішку, і кивну,Фанатка Бога. Не співачка,Але красиве все люблю.Люблю дівчаток на підборах,Красиві сукні, макіяж.Хай заздрість хтось вгамує скоро,Нам без косметики ніяк!Хай думають, що не на часі,Та все ж, косметику зберу,Піду і розфарбую будні,І аромати підберу...Нехай парфум підніме настрійНехай весною враз пахне,Щоб загадати щось прекрасне,Забути щоб усе лихе.Хай думають що я дивачка:"Чого стоїш, замерзла вже?"- Несу Красу, із нею краще!І посміхнусь: весна іде!18.02.23

Читати далі

Ми й не знали, що так її любимо. Автор Лола Гула

admin_nove БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, НАМ ПИШУТЬ 0

Ми й не знали, що так її любимо,Все дивились на Польщу та Чехію,Емірати, Єгипет з верблюдами...А про неї все думали зверхньо ми.Ми й не знали, що так її любимо,Хоч пишалися нею, красунею:Запашними садами квітучими,Гір Карпатських трембітами-сурмами.З'ясувалось, насправді - ми в захватіВід ланів з золотавими хвилями,Матіоли вечірнього запаху-Ми від цього ставали щасливими.Ми й не знали, що все в ній - найкраще нам,Найрідніше для серця і погляду,Що за місто, село, кожне селищеМи благатимемо слізно Господа.Ми й не знали, що так її любимо,Що так в серці вона нам болітиме,Коли ворог задихає згубоюЙ кров проллється бурхливими ріками.Калинову красу потоптали їй,Вишиванку споганили чоботомНечестиве нашестя, злі

Читати далі

То є життя… Автор Надія Ковальчук

admin_nove БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, НАМ ПИШУТЬ 0

Не плач… І перестань жалітись.То є життя. Воно просте й складне.І раз тобі припало народитись,Живи й не плач, бо все воно мине.Минуть літа, минуть солодкі ранки,Рожеві сни за літом відлетять.І заціловані мереживні світанкиЛиш спогадом тобі замерехтять.Гіркі образи, сплакані надіїЗа терміном придатності минуть.Негідні вчинки і слова лихіїіз твого серця теж собі підуть.Минає все… І спогади минають.Минає щастя, і минає лють.І квіти, перецвівши, опадають,І люди добрі теж, на жаль, минуть.І ти минеш. Та ще життя триває,Ще небо посміхається тобі.Нехай тебе твій розпач не лякає,Знай: кожен носить лікаря в собі.

Читати далі

А сльози мамині пекучий. Автор Валентина Чабарай

admin_nove БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю, НАМ ПИШУТЬ 0

А сльози мамині пекучі, наче сіль.Ніщо гіркішим в світі не буває.Рве серце на шматочки лютий біль:Її синочка більше вже немає. У пам'яті зринає, як малийСлова так смішно перші промовляє.А зараз синів сивий побратимЙого ще зовсім юним пригадає. Так міцно склепив очі голубі: Не бачить вже нічого й не чекає...Заплакав і лелека у журбі:Кому малят нести цей птах не знає. Юнак долоні до грудей притис:На них від автомата є мозолі.Й Амур із неба дивиться униз-Він парубку бажав другої долі. А мама гладить синову щоку:Ось зараз він всміхнеться і спитає:- Тобі, матусю, пісеньку яку?І про червону руту заспіває. Лише здалось.Не буде уже так.Немає в неї більше її

Читати далі

Орхідея від захисника

admin_nove НАМ ПИШУТЬ 0

Чула, що Олександр Македонський не програв жодної битви (до слова, наш Іван Сірко теж). Тож носити ім'я Олександр - почесно і промовисто. Сьогодні якраз усі Олександри- іменинники, з чим, шановні Саші, вітаю вас усіх та бажаю добра і миру. Особливі вітання Саші Носакову, зараз - воїну з передової. Нехай теплі, щирі слова підтримки зігріють твоє серце та на мить подумки повернуть тебе в рідну домівку. Недавно Саша був у відпустці, в цей час і відбулася наша коротенька зустріч. Побачила здаля. Посмішка яскрава , веселий погляд. Попереду на витягнутих руках- розкішна орхідея. За мить уже я обіймаю цю квітку, дивуюся: для чого? Найособливіша

Читати далі

Наталії Москаль сьогодні 96

admin_nove ГРОМАДА, НАМ ПИШУТЬ 0

Сьогодні відзначає свій 96-ий день народження Москаль Наталія Федотівна з Олексіївки. Народилася вона в сім'ї заможних селян Федота і Василини Маників. Була третьою дитиною в багатодітній сім'ї. Родина рано залишилася без батька.У 1937 році Федота Маника репресували, але більше в сім'ю чоловік не повернувся.Мати Василина сама виховувала чотирьох дітей. Вже після Другої світової війни Наталія Федотівна закінчила сім класів і поїхала до Краматорська на відбудову Донбасу. Повернувшись в село, пішла працювати в колгосп. Ніякої роботи жінка не цуралася. Згадує, як була ланковою, як доглядали і збирали цукровий буряк, як скирдувала солому. Пізніше вже працювала членом ревізійної комісії при господарстві. Заміж пішла за

Читати далі

Молитва в темряві

admin_nove НАМ ПИШУТЬ 0

В хаті було тепло. В печі гуготів вогонь. Валентина, яка щойно прийшла з роботи, зняла змочений мжичкою верхній одяг і сіла зморена біля груби, аби хоч кілька хвилин перепочити. На душі було важко, а думки нестримно змінювали одна одну: «Мої любі, відгукніться. Мої рідні, озовіться. Хоч плюсиком, хоч смайликом, хоч есемескою. Господи, врятуй і збережи…»Безперервний потік її молитовних думок перервало синове: - Мам, ти чого так довго? - І Карини ще немає. Казала, що гас закінчується, то що там можна в темряві робити? Може сходити зустріти? Надворі ж морок який, ще й мрячить і намерзає відразу. Слизько ж… – гукнув

Читати далі

Роздуми про..

admin_nove НАМ ПИШУТЬ 0

Ще свіжі спогади в пам’яті людей про події Другої світової війни. Ще не зникли з лиця землі вирви та окопи тих часів. Ще не всі сльози висохли у матерів, вдів та сиріт, які вже давно стали дорослими людьми… Але недарма кажуть, що історія рухається по спіралі. Ось і зараз, «дякуючи» нашим близьким сусідам, знову Україна вмивається сльозами, знову рвуться бомби, палають міста і села, гинуть люди. І кожен свідомий громадянин запитує себе і оточуючих: «За що? Чому багато років нам вбивали в голови, що поруч з нами живе «старший брат», який допоможе і захистить?» І ось він нам «допомагає» і «захищає» -

Читати далі