Головна > ГАЗЕТА > НАМ ПИШУТЬ

Пишаємось нашим захисником

До редакції надійшов допис від Даші Шавкуненко, яка розповіла по свого брата, адже для неї він герой і для всіх, хто розуміє, що кожен захисник та захисниця, які пройшли пекло війни чи зараз знаходяться там, – герої сьогодення! Мій братик Шавкуненко Олександр родом з Семенівки. В цьому селі він народився та виріс. На захист Батьківщини став 16 травня 2023 року. Відсвяткував своє тридцятиріччя в колі сім'ї 15 травня, а 16 – вже був серед захисників. Завжди боровся і бореться за чесність та свободу. Пройшов навчання та потрапив на самий нуль, де справжне пекло. За час служби Олександр дуже змінився. Особливо вражають його

Читати далі

24.02.2022. Авторка Ольга Скрипник

24.02.2022.Цю, страшну, криваву, вбивчу датуПам'ятати будемо віки,Як Світанку не дали доспатиІ він пОхапцем збирав у рюкзаки :Розпач, злість, обов'язок і віру.І закинувши за плечі - через митьВпевнено пішов назустріч звіру,Що прийшов наш світлий день убить.Зорі Всесвіту на відстані мигтіли,А погода з кожним днем псувалась.Не відразу вірити хотіли,Що ГРОЗА серйозна насувалась .Хмари наповзали чорним горем,"Блискавка" злетіла і за митьСпалахнуло зло у Чорнім моріІ тепер на дні " велично" спить !Дощ зірвавсь розлючений, колючийЗ сяйвом фосфору пустився у танок.Запалав Ізюм, Гостомель, Буча…Іскри долітали до "ЗІРОК"!Сильний "ВІТЕР" кинув парасольку,Щоб від "зливи" край наш врятувать.Мізером була на той час "долька"!Звір на полі ставив "

Читати далі

Вони заради нас, а ми для них

Він несміливо зайшов до аптеки та тихим голосом запитав, чи можна у нас купити шкарпетки?У мультикамі. Військовий. Один із тих багатьох поранених, яких везуть на лікування не до військового шпиталю, бо відносно (!) легкі поранення мають. Він запитав з такою сильною надією про ті шкарпетки, що я аж висунулась подивитись на його ноги. Босі, в резинових капцях. А холодрига в лікарні конкретна.Віддала свої шкарпетки, які брала на роботу на випадок холоду.Ви б бачили ті очі. Щастя в них безмежне було.І незручність шалена від того, що я просто так дала ті шкарпетки. Що тобі ще потрібно? Точніше, чого в тебе ще немає, окрім шкарпеток? Мені

Читати далі

Брати-близнюки із Богодарового: «У нас одна мрія на двох – ПЕРЕМОГА»

Брати-близнюки Максим та Андрій Земляки із Богодарового пішли на строкову військову службу осіннім призовом 2020 року. Службу проходили у Першій Президентській бригаді оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка. У березні 2022 року у них мав бути «дємбіль». Юнаки вже були за крок до повернення додому, вже будували свої плани на мирне життя……Атаки на Вишгород, де базувалася їх військова частина, почалися у перші години повномасштабного російського вторгнення.Бойовим хрещенням для братів стала оборона Київщини. Під постійним ворожим обстрілом брати Земляки на потужних броньованих «Вартах» підвозили на передову своїм побратимам боєприпаси. Кожен такий їх рейс «на нуль» – це подвиг. Ворог вів прицільний вогонь по

Читати далі

Як це страшно – людська байдужість

Був, здається, 2017 рік. Я зі своїм хлопцем їхали в Харків, чекали на вокзалі електричку. Поряд сидів військовий, я вирішила пригостити його домашньою випічкою. Він спочатку відмовлявся, потім погодився й сказав, що дуже голодний, а грошей лише на квиток. Люди, що сиділи поруч, також почали пригощати чоловіка випічкою та яблуками. Ми розговорилися. Виявилося, що захисник їхав в Одеську область, але мав право на безкоштовний проїзд лише в електричці, а не в потязі, тож його дорога додому тривала б страшенно довго: уявляєте, електричками із Лозової до Одеси?! Ми дізналися розклад потягів, купили квиток військовому, щоб людина не їхала 3 дні. Чоловік ледь

Читати далі

ШАНУЙТЕ ГЕРОЇВ…

Він їхав додому.На автобус не встиг.Боліла нога, іти довго не міг.Повз нього круті пролітали авто.Героя, всю ніч, не побачив ніхто. До ранку на лавці просидів один.А вдома, матуся чекає і син.Був рік на нулі. Ногу ранило дуже.Повз нього, в авто,їдуть люди байдужі. Вони всі живіі війна їх минає..Солдат цілу нічсвій автобус чекає. автор Соломія Українець

Читати далі

Сьогодні Бог носить «піксель»

Сьогодні Бог носить «піксель»,Щоранку шнурує берці –І ходить поперед війська,Спиняє навалу смерті. Сьогодні Бог у халаті,Зі скальпелем, посивілий,Виймає з-під серця солдатаЗалізо осатаніле. Сьогодні Бог носить «кігті»І тягне дріт електричний,Аби навчалися діти,До радостей світу звичні. Сьогодні Бог поле сіє,Хлібину до печі садить,Вселяє в серця надію,Втішає, голубить, радить… Дарма в кремлі галатиниНа Нього, лукаві, кивають:Сьогодні Бог в Україні.Дітей Своїх захищає! Автор: Василь Задорожний

Читати далі

Садове – Доха. Як облаштовують своє життя за кордоном наші земляки

Листи, коментарі, дописи, які надходять на адресу редакції медіа «Нове життя», – це зворотній зв’язок із читачами. То ми з радістю співпрацюємо. У грудні на електронну пошту ми отримали листа від Юлії Звягінцевої: «Доброго вечора, шановна редакціє «Нового життя», я б дуже хотіла стати дописувачем вашої рубрики «Близнюківці за кордоном». Із задоволенням розповім про своє життя в Катарі, роботу в медичному госпіталі, переваги і недоліки життя за кордоном».Тож про те, як наші земляки, яких доля повела далеко за межі Близнюківщини, облаштовують своє життя далі, читайте в матеріалі. Юлія Звягінцева народилася і виросла в селі Садовому, закінчила Близнюківський ліцей, а згодом -

Читати далі

Дракон Айко

В країні Сонця жив дракон на ім’я Айко, що означало люблячий. Мешкав він у великій, старій печері серед мальовничих гір і водоспадів, зелених лісів і квітучих полів. Вся печера була наповнена добрими казками, які зберігалися і передавалися з покоління в покоління.Країна Сонця була захищена високими горами, аж до самого неба, в ній завжди панувало Добро.Айко був мрійником: вночі він виходив зі своєї печери, щоб помилуватися зоряним небом і розповісти добру казку. Все навколо завмирало і на землю опускалися чари. Його казки уважно слухали зірки, спалахуючи кольорами веселки. А потім сипалися з неба різнокольоровим дощем і розбігалися по країні Сонця, даруючи мешканцям казкові

Читати далі

Чари зими

За високими-високими горами, за глибокими синіми морями, в сніжному королівстві жила красуня Зима з довгими білими косами і холодною посмішкою. Вона була дуже гордою, любила білосніжну чистоту і порядок. Навколо королівства стояв колючий морозяний захист. Жодна жива душа не могла сюди потрапити. А хто порушував кордони королівства, відразу ж перетворювався на крижану статую. В королівстві завжди панувала Ніч. Розкинувши своє зоряне покривало, вона наспівувала солодкі сни. Сивий північний Вітер грав на чарівній скрипці, а Хуртовина, танцюючи, здіймала білий шлейф, який розсипався загадковими перлами. Молодий, рум'янощокий Морозенко був закоханим у красуню Зиму. Але не мала красуня у серці теплих почуттів. Зима варила в

Читати далі