Головна > ПРОЄКТИ > Frontline Press / НСЖУ / TU

Frontline Press / НСЖУ / TU

Як «Мавка» пішла воювати

nove.in.ua Frontline Press / НСЖУ / TU, НАШІ ЗЕМЛЯКИ, НОВИНИ, ПРОЄКТИ 0

У Краматорську вечори рідко бувають тихими. Десь у темряві знову чути вибухи, а в невеликій квартирі подружжя військових підбиває підсумки дня: згадують, що сьогодні було хорошого. Марина Плещеєва, псевдо «Мавка», усміхається: навіть тут, за кілька кілометрів від фронту, вона вміє знаходити світло. Вдень вона разом із побратимами «закриває» небо від ворожих дронів, а ввечері тримається за прості речі, які допомагають жити далі. Її історія про шлях, що почався далеко від війни, але привів туди, де найбільше потрібна сила. Марина Плещеєва Для Марини село Веселе Верхньосамарського старостату - найрідніше місце на землі. Тут її мала батьківщина, її сім’я та ще спогади про щасливе

Читати далі

Харків у серці та в долі

nove.in.ua Frontline Press / НСЖУ / TU, НАШІ ЗЕМЛЯКИ, НОВИНИ, ПРОЄКТИ 0

Сирена ріже повітря, здригаються від вибухів стіни, а у темному підвалі троє дітей намагаються вдавати, що це гра. Над ними - дев’ятиповерхова будівля, за стінами – ворожі танки, що йдуть на місто. І в цій реальності лікарка Юлія Киркач стискає телефон у руках, бо навіть тут, під землею, вона залишається потрібною. «Було дуже страшно… ми не знали, чи вийдемо з підвалу коли-небудь», - каже вона. Це розповідь про Харків - місто, яке щодня обстрілюють росіяни, і про людей, які ніколи його не покинуть назавжди. Долі людські - це завжди правда про час. Історія Юлії Киркач почалася у селі Верхня Самара Близнюківської громади.

Читати далі

Лише разом – ми сила: європейський голос на боці України

nove.in.ua Frontline Press / НСЖУ / TU, ВОЛОНТЕРИ, КРАЇНА, НОВИНИ, ПРОЄКТИ 0

Він міг би спостерігати за війною здалеку – з безпечної європейської відстані, читаючи новини за ранковою кавою в Берліні чи Штутгарті. Міг би писати книжки про Україну в минулому часі – як про країну, яку колись пізнав і полюбив. Але німецький письменник і журналіст Крістоф Брумме обрав інший шлях: залишитися там, де небезпечно. Не як глядач, а як співучасник подій. Не як сторонній спостерігач, а як волонтер, для якого Україна давно перестала бути чужою. "Я люблю Україну, бо маю тут безліч друзів», – ці слова чоловік повторює роками. Вони звучали ще до повномасштабного вторгнення, однак велика війна наповнила їх новим,

Читати далі

Кохання, що сильніше за війну

nove.in.ua Frontline Press / НСЖУ / TU, ГЕРОЇ СЕРЕД НАС, НОВИНИ, ПРОЄКТИ 0

Війна рідко залишає місце для ніжності. Вона стирає напівтони, змушує жити короткими рішеннями і швидкими рухами. Але саме в таких умовах найчіткіше видно справжнє - те, що людина не здатна сховати за маскою. Ця історія не про романтику у класичному розумінні. Вона про вибір бути поруч, коли боляче, страшно і здається, що шансів вижити майже немає. Олена та Станіслав в гостях у редакції Станіслав Сямтомов і Олена Дубина - військові Національної гвардії України. Їхнє кохання не народжувалося у кав’ярнях чи парках, воно з’явилося серед вибухів, криків поранених і гарячого металу. Кохання вистояло там, де смерть була на відстані кількох метрів. Шлях воїна Станіслав

Читати далі

«Я мав вижити»: 15 днів під завалами, 15 місяців полону і дорога додому

nove.in.ua Frontline Press / НСЖУ / TU, ВІЙНА, ГЕРОЇ СЕРЕД НАС, НОВИНИ, ПРОЄКТИ 0

Він лежав у воронці, засипаний землею, з солоним присмаком на губах - і був певен, що помирає. Над ним гудів ворожий дрон, поруч вибухали міни, а в голові звучала лише одна молитва: «Боже, дай мені вижити заради дітей…». Іван Продан вижив. А його історія - свідчення того, що людська воля сильніша за війну. «Перше, на що я звернув увагу, коли зрозумів, що нас обмінюють, - це відмінність російських полонених від нас, - наголосив Іван Продан. - Вони були у своїх військових формах, ситі, не биті й нахабні. Повна противага нам - дистрофічно худим, щодня битим, принижуваним і заляканим». Саме з

Читати далі

НЕЗЛАМНИЙ. ІСТОРІЯ ВІКТОРА ДИКОГО

nove.in.ua Frontline Press / НСЖУ / TU, НОВИНИ, ПРОЄКТИ 0

Є люди, чия сила волі ламає будь-які межі. Їхнє життя - не про жаль, не про розпач, а про перетворення болю на перемогу. Їхні історії доводять: тіло може втратити частину себе, але дух - ніколи. Саме таким є близнюківець Віктор Дикий – ветеран війни, успішний спортсмен, люблячий батько та чоловік, людина, яка пережила війну, втратила обидві ноги, але не втратила себе. Навпаки - стала сильнішою, ніж будь-коли. Віктор на захисті України ДИТИНСТВО, ЗМІНЕНЕ ВТРАТОЮ У 1979 році в родині Миколи й Валентини Диких народився хлопчик, якому судилося навчити країну, що таке сила. Малий Віктор ріс добрим і щирим, любив спорт, приносив радість батькам.

Читати далі