Головна > Про Близнюківщину

Про Близнюківщину

Географія

Близнюківський район знаходиться у південній частині Харківської області, в степовій зоні, в межах Полтавської рівнини, на водорозділі річок Дніпра та Сіверського Дінця (р. Бритай, Самара, Опалиха, Тернівка, Сухий Торець, Литовщина, Гнилушка). Утворений за новим адміністративно-територіальним поділом, затвердженим ВУЦВК 12 квітня 1923р, на базі Добровільської, Рудаївської та Самійлівської волостей.

Входив до складу Павлоградського округу Дніпропетровської губернії, в 1932р – Дніпропетровської області, з 1933р – у складі Харківської області.  На північному заході межує з Лозівським, на північному сході – з Барвінківським районами Харківської області, на півдні – з Павлоградським та Петропавлівським районами Дніпропетровської області, на сході – з Олександрівським районом Донецької області. Територію району зі сходу на захід перетинає залізниця Донецької дороги протяжністю 30 км із станціями Близнеці та Дубово, в західній частині району проходить залізниця Придніпровської дороги протяжністю 15 км із станцією Самійлівка. Район перетинає автомагістраль Лозова – Велика Комишуваха протяжністю 28км.

Площа – 1380 кв.км, сільгоспугідь – 125.8 тис.га, ріллі – 104.3 тис.га / 75.58% усієї площі/, лісосмуги та ліси – 5.1 тис. га /дуб, ясен звичайний, берест, сосна ), сади та ягідники – 1.3 тис.га. Є заказники місцевого значення.

Серед грунтів найбільшу частку займають чорноземи звичайні середньогумусні потужні (до 50%), чорноземи звичайні середньогумусні потужні лугові (до 25%) та їх змиті рівності.

Історична довідка

Територія Близнюківського району історично відноситься до зони заселення степових народів, що проживали на території України. Перші осілі поселення відносяться до середини ХVІІІ сторіччя, а бурхливий розвиток району почався після прокладки залізничної магістралі Москва – Крим у другій половині ХІХ століття. Саме тоді відбувається найактивніше заселення цієї місцевості.        

Поселення Близнюки вперше згадується в історичних довідках 1863 року. В них зафіксовано: по лівій стороні великого тракту Харків – Ростов закладено за версту одне від одного села Близнюки І і Близнюки ІІ.,  налічувалося в них загалом 18 дворів та 214 жителів. Входили до складу Рудаєвської волості, Павлоградського повіту, Катеринославської губернії.

Під час прокладання Курсько – Харківсько – Азовської залізниці, чиї колії проходили неподалік від цих сіл, було споруджено станцію під назвою Надеждине, пізніше  в 1905 році станція отримала нову назву – Близнеці. Назва пішла від двох курганів – свідків боротьби з татаро-монголами, що поблизу с.Садове. Близнюки стають важливим пунктом по вивезенню зерна та інших сільськогосподарських продуктів у різні міста Росії.

Першими поселенцями були залізничники. А в кінці ХІХ століття чисельність жителів селища, яке розбудувалося навколо станції, послівно зросла за рахунок селян з розташованих поблизу сіл.

Близнюківський район було утворено 12 квітня 1923 року, коли постановою Всеукраїнського Центрального  виконавчого комітету про  адміністративний поділ Катеринославщини (з 1932 року – Дніпропетровської області) встановили Павлоградську округу з центром в м.Павлоград і Близнюківський район з центром в селищі Близнюки увійшов до складу Павлоградського округу. За цією постановою  Близнюківський  район мав три волості: Добровільську, Рудаєвську і Самійлівську. До складу Харківської області район  ввійшов у 1933 році.

В січні 1963 року район був ліквідований і його територія ввійшла до складу Лозівського району.

4 січня 1965 року Близнюківський район знову став окремим районом.