Головна > наші земляки

Сергій Антоненко: «Служитиму далі»

Він хотів в армію ще з юності. Батьки радили інший шлях, але життя зрештою привело його туди, куди він прагнув. Сьогодні Сергій Антоненко — заступник командира батальйону з озброєння. За плечима — АТО, повномасштабна війна, оточення, контузії, загибель побратимів і роки, проведені далеко від родини. Сергій народився в Новонадеждиному. Його мама була вчителькою, батько — механізатором. Є брат Єгор. У дитинстві, як і багато хлопців, захоплювався футболом, риболовлею, спортом. Але вже тоді знав: хоче бути військовим. Батьки мали іншу думку. Наполягли, щоб син здобув цивільну професію. Так Сергій вступив до Слов'янського авіаційно-технічного коледжу цивільної авіації. Потім намагався продовжити навчання в ХАІ,

Читати далі

Юрій Строн: «Зараз треба воювати — підписав контракт, а далі видно буде»

Юрію Строну 18 років. У нього є мама, тато, троє братів, чотирирічна сестричка Марія, дівчина Єлизавета, друзі, любов до автомобілів і цілком конкретна мрія — колись відкрити власну справу. А відтепер у його житті буде військова служба. Юрій народився у Лозовій, але виріс у Близнюках. Тут закінчив ліцей, потім вступив до Лозівської філії Автодорожнього фахового коледжу і здобував фах механіка. Автомобілями захоплюється давно. Каже, що добре розуміється на ремонті, багато чого навчився сам, разом із друзями. Йому подобається розбиратися, як усе працює, знаходити несправність і самому її усувати. Мабуть, не випадково він звик багато чого робити самостійно й у житті. Юрій

Читати далі

Коли кілометри зникають: землячка Алла Рибалко провела творчу зустріч з учнями Близнюківського ліцею

Є зустрічі, які залишають після себе не лише нові знання, а й особливе тепло. Саме такою стала дистанційна зустріч учнів 5–6 класів Близнюківського ліцею з нашою славною землячкою — Аллою Рибалко із Софіївки Першої, творчість якої давно вийшла за межі рідного краю. У середині вересня вчителька української мови та літератури Людмила Володимирівна Чкиря запросила Аллу Рибалко поспілкуватися з дітьми та познайомити їх зі своєю творчістю. Для письменниці, художниці й майстрині це запрошення стало особливим. «Це запрошення дуже зігріло моє серце», — зізнається Алла Рибалко. Зустріч відбулася онлайн. Здавалося б, між землячкою та школярами — кілометри, екран монітора і невидима відстань. Але вже за

Читати далі

Парамедикиня Марія Звягінцева: про війну, евакуації, втрати і віру, яка допомагає жити

Уже майже сорок років вона працює в екстреній медицині, а від початку повномасштабного вторгнення разом із колегами евакуює поранених військових із прифронтових територій. За цей час були сотні врятованих життів, десятки складних виїздів під обстрілами, історії, які не забуваються ніколи. Ми поговорили з Марією Звягінцевою про вибір професії, силу молитви, ціну людського життя та про те, що допомагає не втратити себе серед війни. Марія Звягінцева - Пані Маріє, чому свого часу Ви обрали саме медицину? - Мені було лише чотирнадцять років, коли у батька стався інфаркт. Тоді мені здалося, що допомогу йому надали не таку, якої він потребував. Саме після того випадку я

Читати далі

Ровесниця Незалежності: Анна Ткачук зустрічає 35-річчя далеко від дому

24 серпня 1991 року народилася незалежна Україна. Цього ж дня на Близнюківщині народилася Анна Ткачук. Сьогодні їй 35. Свій ювілей ровесниця Незалежності зустрічає далеко від рідної землі — у Німеччині. Тут, у невеличкому селі Кернер землі Тюрингія, неподалік Мюльгаузена, Анна виховує двох синів, вивчає німецьку мову і щодня живе з думкою про Україну. Анна Ткачук Її життя до війни було звичайним і щасливим. У 2018 році Анна вийшла заміж за Антона Рижкова. Молоде подружжя оселилося у селищі Варварівка Павлоградського району. Працювали на залізниці, будували сім’ю, мріяли про майбутнє.10 січня 2020 року народився старший син Ігнат. Згодом Анна завагітніла вдруге. А потім прийшов лютий 2022-го.«Почалися

Читати далі

Сапери Близнюківщини: щодня працюють там, де ціна помилки — людське життя

Вони не шукають легких шляхів і не мають права на помилку. Сапери щодня виконують надзвичайно відповідальну роботу — повертають людям можливість безпечно жити, працювати й пересуватися українською землею. Серед тих, хто стоїть на варті безпеки, — сапери Близнюківщини, які працюють у складі ТОВ «Гуманітарна Безпека». Їхня діяльність у сфері протимінної діяльності — це щоденна професійна праця, що вимагає не лише спеціальних знань і навичок, а й витримки, дисципліни, максимальної концентрації та мужності. Нещодавно заслужену відзнаку отримав сапер ТОВ «Гуманітарна Безпека» Овсянніков Олександр Володимирович. За службу у сфері протимінної діяльності його нагороджено нагрудним знаком Асоціації саперів України. Ця нагорода — не просто знак професійного

Читати далі

Співочий гурт «Забава» з Уплатного представив Близнюківщину на гастроетнофестивалі «Борщик у глиняному горщику»

Є місця, де українська культура не просто зберігається. Вона живе — у пісні й вишиванці, у запаху свіжоспеченого хліба, у варениках на святковому столі, у борщі, який готують за родинним рецептом, і в гостинності, якою хочеться ділитися з іншими. Саме в такій атмосфері побував співочий гурт «Забава» з Уплатного, взявши участь у гастроЕтнофестивалі «Борщик у глиняному горщику», що проходив у мальовничій Опішні на Полтавщині. Для учасників «Забави» це була не просто поїздка на фестиваль. Це була можливість показати іншим, якою є культура півдня Харківщини — щира, співоча, гостинна і жива, попри всі випробування, які сьогодні переживає наш край.Разом із командою на фестивалі

Читати далі

Від маркетологині до бойової медикині: історія української жінки

Ірина Вознюк не планувала бути військовою, не мріяла носити піксель і не уявляла себе під вибухами артилерії. Вона працювала маркетологинею, певний час перебувала за кордоном, будувала плани на мирне життя. Та повномасштабне вторгнення армії РФ змінило її долю. Спочатку Ірина стала волонтеркою, а згодом – бойовою медикинею. Сьогодні вона рятує життя побратимів, пережила поранення, втратила багатьох друзів, але вже не уявляє себе поза військом. Її історія – про силу українських жінок, кохання, яке народилося на війні, і особистий вибір. Героїня цієї розповіді народилася у Лозовій, але значну частину дитинства й юності проводила у бабусі - в селі Алісівка Близнюківської громади. За

Читати далі

Близнюківський вокзал на карамельному прянику: особливий подарунок для «Нового життя»

Відтепер ексклюзивний карамельний пряник Валентини Кирейчикової є і в редакції «Нового життя». На ньому майстриня зобразила Близнюківський вокзал. «А цей пряник вирушає у найдорожчий для серця край — туди, де я народилася і виросла. Туди, де кожна вуличка, рідний дім, дитячий садок, школа, знайомі краєвиди й навіть повітря зігрівають душу. Де живуть рідні, друзі та дорогі серцю люди. Найтепліші спогади назавжди пов'язані з моїми рідними Близнюками», - каже пані Валентина. Дякуємо за такий подарунок. Ми писали: https://www.nove.in.ua/2026/07/01/koly-ruky-tvoriat-sertse-zaspokoiuietsia/

Читати далі

Коли руки творять, серце заспокоюється

Психологи давно говорять про те, що творчість є одним із найефективніших способів підтримати ментальне здоров'я. Вона допомагає впоратися зі стресом, тривогою, страхом і повертає відчуття контролю над власним життям. У час, коли українці вже понад чотири роки живуть в умовах повномасштабної війни, дедалі більше людей знаходять внутрішню рівновагу саме через улюблену справу. Для Валентини Кирейчикової це мистецтво розпису карамельних пряників. Уродженка Близнюків Валентина Кирейчикова (у дівоцтві Мороз) усе життя працювала зовсім в іншій сфері. Закінчила місцеву школу, навчалася у Харківському кооперативному технікумі, працювала у торгівлі, займаючись бухгалтерією, а згодом - інженером з організації та нормування праці на пошті у Близнюках. У

Читати далі