Головна > наші земляки

Професія, яка завжди з людиною

Є професії, які залишаються з людиною назавжди - незалежно від обставин, відстаней чи життєвих викликів. Вони стають частиною характеру, способом мислення і внутрішньою потребою бути корисним. Саме такою є журналістика. Відповідальний секретар редакції газети «Нове життя» Сергій Попов - яскраве підтвердження цієї істини. Із 2024 року він захищає Україну в лавах Збройних сил, нині служить сержантом Державної спеціальної служби транспорту. Та навіть у військових умовах не втрачає зв’язку з улюбленою справою. «Роботи, пов'язаної зі службою, у мене дуже багато, але я слідкую за подіями у Близнюківській громаді, звісно, читаючи повідомлення рідного “Нового життя”. А також передплачую електронну версію газети, бо друковане,

Читати далі

Талант, що розквітає: історія творчого шляху Алли Рибалко

У Софіївці Першій живе жінка, чий творчий світ із кожним роком стає ширшим і глибшим. Алла Рибалко - вчителька за освітою, але за покликанням - справжня мисткиня, яка невпинно відкриває у собі нові напрямки таланту. Її творчість багатогранна: дивовижні ляльки-мотанки, вірші, сповнені щирих емоцій, картини, у яких відчувається любов до рідної землі, казки для дітей, де добро завжди перемагає зло. Та останнім часом авторка впевнено заявила про себе і в прозі - глибокій, емоційній, наповненій історією та сенсами. Особливим досягненням став історико-фантастичний роман «Тінь сірого Вовка». Це книга, яка народжувалася через сумніви, втому, але й натхнення. У центрі твору постать легендарного кошового

Читати далі

Народжені всупереч війні: історія сили, віри і нового життя

Від початку повномасштабного вторгнення московитів 24 лютого 2022 року попри сирени, обстріли й невизначеність, -  в Україні народилися сотні тисяч дітей.  За різними оцінками демографів і Міністерства юстиції, йдеться більш ніж про 600 тисяч новонароджених. Кожне таке життя - це не лише радість для родини, а й тихий, але впертий спротив війні. Історія Євгенії Салій із Близнюків - одна з тих, що доводить: життя перемагає.Євгенія народилася 26 вересня 1994 року в Лозовій. А далі звивиста стежка долі: навчання у Софіївській Першій школі на Близнюківщині, далі - професійне училище, де здобула фах кухаря-кондитера, потім - Лозівський автодорожній технікум, де опанувала бухгалтерію.

Читати далі

Тетяна Грищук: шлях до себе через мистецтво

Іноді нове життя починається з маленького бажання змінити деталь, додати штрих, спробувати те, що здається недосяжним. Саме так два роки тому героїня цієї історії відкрила для себе малювання, і з того часу не просто вчиться, а створює емоції, які залишаються з людьми назавжди. У домі Тетяни Грищук тихо. Лише олівці, фарби і полотно. За вікном – воєнна реальність, у якій інколи чути вибухи, але тут, у її особистому просторі, народжуються спокій, краса і внутрішня рівновага. Тетяна усміхається, згадуючи, з чого все почалося: «Завжди хотіла навчитися чомусь незвичному - такому, що мало хто вміє. Два роки тому мені подарували картину. Вона

Читати далі

Харків у серці та в долі

Сирена ріже повітря, здригаються від вибухів стіни, а у темному підвалі троє дітей намагаються вдавати, що це гра. Над ними - дев’ятиповерхова будівля, за стінами – ворожі танки, що йдуть на місто. І в цій реальності лікарка Юлія Киркач стискає телефон у руках, бо навіть тут, під землею, вона залишається потрібною. «Було дуже страшно… ми не знали, чи вийдемо з підвалу коли-небудь», - каже вона. Це розповідь про Харків - місто, яке щодня обстрілюють росіяни, і про людей, які ніколи його не покинуть назавжди. Долі людські - це завжди правда про час. Історія Юлії Киркач почалася у селі Верхня Самара Близнюківської громади.

Читати далі

Від шкільного класу – до фронту

Під час короткої відпустки до редакції газети «Нове життя» завітав солдат Михайло Волков. Спокійний, зосереджений, небагатослівний - він уважно перегортав сторінки свіжого номера, ніби намагаючись бодай на мить повернутися до звичного, мирного життя. Михайлу 34 роки. До війни він працював у школах Близнюківщини: Алісівській, Берестівській, Квітневій, Острівщинській - та в Близнюківському ліцеї. Викладав історію, спілкувався з дітьми, жив тим щоденним ритмом, який сьогодні здається таким далеким. Каже, що сумує за гомоном у шкільних коридорах та дитячою безпосередністю. 22 травня 2025 року чоловіка мобілізували до лав Збройних сил України. Після проходження бойової підготовки у навчальному центрі вже з 30 липня він потрапив до

Читати далі

З вірою в урожай поблизу лінії фронту: репортаж із кабінету директора ТОВ «Колос»

У Близнюківській громаді аграрії працюють так, ніби кожен день - вирішальний. Бо так і є. Тут трактори часто зупиняються не через поломку, а через сигнал тривоги, а посівна та збиральна кампанії більше нагадують військову операцію, ніж звичний сезонний цикл. Але попри обстріли, заміновані поля і економічний тиск, саме ці люди тримають один із найважливіших тилових фронтів - продовольчий. Андрій Воронкін - директор ТОВ"Колос" Кабінет директора ТОВ «Колос» Андрія Воронкіна – це робочий стіл, документи, карта полів, телефон, який не замовкає. За вікном – звичайний спокійний березневий день, але цей спокій досить оманливий. Всього за 38 кілометрів фронт. Тут про війну не говорять

Читати далі

Між тривогою і вірою

У селі життя ніколи не було легким. Воно вимагає сили, витривалості й терпіння щодня - незалежно від пори року чи обставин. Та для Ірини Олегівни Шкляр із Берестового ці випробування стали особливо важкими, коли війна увійшла в її родину. Ірина - багатодітна мама. Вона виховує п’ятьох дітей, кожен із яких її гордість і надія. Та поруч із турботами про дітей у її серці живуть тривога і біль: чоловік Анатолій був мобілізований до лав Збройних сил України і з минулого року вважається безвісти зниклим. Відтоді кожен день для жінки - це очікування і віра. Вона не дозволяє собі думати про найгірше.

Читати далі

Три «Д» щастя: історія родини з Садового

Вони познайомилися в час, коли життя довкола почало тріщати по швах, адже в країні розпочалась антитерористична операція і майбутнє перестало бути плановим. Без гучних обіцянок і миттєвих почуттів, але з тихим розумінням: поруч - своя людина. За десять років випадкова розмова чоловіка і жінки в мережі перетворилася на родину, дім і трьох дітей, заради яких варто триматися навіть тоді, коли поруч війна. Черненки Катерина та Юрій познайомилися у соціальних мережах у 2015 році. За плечима в кожного вже був досвід невдалого шлюбу, тож до нових почуттів обидва ставилися обережно. Юрій народився і виріс у Садовому, працював на Панютинському вагоноремонтному заводі. Катерина

Читати далі

Малювати, щоб вистояти: як жителька Близнюківської громади допомагає ЗСУ

У Близнюківській громаді працює артстудія «Візуарт», яка об’єднує людей різного віку навколо творчості. Для місцевої жительки Наталії Ткаченко заняття тут стали не лише способом психологічного розвантаження під час війни, а й можливістю допомагати українським захисникам через благодійні ініціативи. Про це кореспондентці медіа «Слобідський край» розповіла сама Наталія Ткаченко. За словами жительки Близнюківської громади, вона прийшла до артстудії «Візуарт», коли відчула потребу бодай на кілька годин відволіктися від тривожних думок. Її син, зять і невістка нині служать у лавах ЗСУ. Щоденне очікування новин із фронту стало частиною її життя. «Це, мабуть, щоб не потонути в тривозі. Під час занять думки повністю перемикаються: замість новин

Читати далі