Головна > гості редакції

Військовий кухар мріє про власне кафе

Наші захисники невпинно виконують службово-бойові завдання і тренуються у польових умовах. Хлопці часто жартують, що ситі солдати влучніше стріляють, аніж голодні. Тому наша армія воює краще, ніж росіяни, котрих недбало кинули в Україну без їжі і забезпечення. Даші, яку побратими називають Дашка-улибашка, всього 22 роки. Вона з Луганської області. Коли дівчинці було 14 років, розпочалася війна на сході України і зламала її дитинство. У 2020 вона пішла до військкомату і підписала контракт. В Старичах пройшла курс кухарства і повернулася у свою 93 -тю бригаду. Дівчина розповідає: «Мені подобається готувати, а ще більше люблю спостерігати, з яким задоволенням хлопці «нападають» на їжу, коли

Читати далі

Коли закінчиться війна – ми знайдемо, що робити

Сьогодні до редакції у справах завітали два побратими - сержант Роман Боровець та старший сержант Юрій Кос. Обоє доброзичливі, життєрадісні та щирі чоловіки, які в перші дні війни пішли добровольцями захищати рідний край і які без жодних сумнівів вірять у перемогу над ворогом та всіма силами наближають її. Юрій Кос родом з Івано-Франківську. В мирний час працював у нафтовій промисловості майстром по складних роботах. Має родину – дружину та двох дорослих синів, які з нетерпінням чекають на його скоріше повернення. Юрій любить спорт, готувати смачні страви, особливо борщ, а ще – дружить з гумором і в розмові може вставити такого собі

Читати далі

Бойові медики на передовій вивозять поранених із поля бою і рятують їхнє життя

Солдати їх називають своїми янголами-охоронцями, а ворог полює на автомобілі з червоними хрестами.Медична сумка важить десять кілограмів. Вдвічі більше - бронік і каска. Бойовий медик піхоти Аня, позивний Лисичка, вже не відчуває ваги військової екіпіровки, бо воює з 2014 року. «Я з Луганської області. Викладала східні танці. Останній автобус до мого населеного пункту відходив о 16-ій годині, а заняття закінчувались після 20-ої, то хлопці-військові часто зупиняли попутки і допомагали мені добратися додому, де не мене чекали три донечки - Вероніка, Алінка і Оленка. Одного разу я підійшла до блок-посту, і його на моїх очах розстріляли», - розповідає Лисичка. Після цього жінка пішла

Читати далі

Зіпсована війною відпустка

Саша Глєбов харків’янин. Він чотири роки працював кухарем в Києві та рідному Харкові і мріяв про відпустку, яку планував провести обов’язково в Каїрі. Ось-ось доля повинна була посміхнутися чоловікові разом з пекучим лютневим єгипетським сонцем, адже омріяні квитки на 25 лютого вже лежали в гаманці і, заплющивши очі, він уявляв себе серед пірамід або ж на березі Червоного моря, але… війна. Строкову службу Олександр проходив у 2015-2016 роках і якраз на його долю та його побратимів випало копання тих окопів, де воюють українські захисники сьогодні. «Я після школи пішов навчатися на технолога електромеханічних приладів, але якось не склалося, - розповідає Олександр. – А

Читати далі

Загублена сумочка. Коротка історія однієї сім’ї

До редакції газети «Нове життя» принесли загублену красиву в’язану сумочку, на якій дбайливими руками було причеплено жовто-блакитного янгелика. Традиційно, ми дали оголошення про втрату в групу у фейсбуці. І ось до нас завітали за втраченим дві чарівні дівчинки та літня жінка. Виявилось, що це жителі міста Барвінкового, яке зараз знаходиться під постійними ворожими обстрілами. Надія Григорівна Чернік приїхала до Близнюків разом з дітьми та онучкою Ліною. Сім’я мирно жила в центрі Барвінкового і до останнього не наважувалася залишати рідний дім. Але жити в умовах постійної напруги та страху за рідних стало несила. Квартиру чи будиночок винайняти в Близнюках важко, то пішли люди

Читати далі

Війна не завадила створити сім’ю

Каплієнко Віталій у Близнюківському ДРАЦС сьогодні, 24 червня, зареєстрував шлюб з Тетяною. 46-річний близнюківець до війни довгий час працював у Райсількомунгоспі, потім поїхав на заробітки, то довелося і дороги будувати в Україні. Віталій учасник бойових дій, бо служив в 2015- 2016 та 2019-2020 роках в зоні АТО, захищаючи цілісність України. За місяць до повномасштабного вторгнення росії в Україну вирішив підписати контракт на військову службу, то війну зустрів на службі. Чоловік розповідає: «Багато чого довелось пережити мені та побратимам за цей час. В АТО було легше, адже ворог тоді не використовував авіації та й зброя була не така потужна, як зараз. Сьогодні московіти

Читати далі

Власник видавництва дитячих книг захищає Україну

Як давно я не тримав в руках газету, - ніжно взявши до рук «Нове життя», сказав гість редакції. - А папір же дорогущий.Так, дуже дорогий, а зараз і друкуватися не маємо змоги, бо і дорого, і логістика зруйнована та ще й інші чинники цьому не сприяють, - відповіла я. – А звідки у Вас розуміння ціноутворення на папір?Та як же не знати, коли я друкую дитячі книги… У суворому військовому чоловікові з ясними очима важко вбачити його дуже мирну і красиву професію. До нас завітав власник Харківського видавництва СМАЙЛ Олександр Крупський. «Місія мого видавництва важлива - це яскраві та доступні книги для

Читати далі

Все одно дорога приведе до власного дому

Сьогодні весь світ тримається на плечах українських захисників та молитвах жінок. Цей вічний тандем і дає силу, підтримує мужність та спонукає підніматися на боротьбу з московітами.За словами Президента України Володимира Зеленського (інтерв’ю з нагоди третьої річниці інавгурації в ефірі Національного інформаційного марафону «UAразом»), наразі ми маємо в українській армії 700 тисяч осіб і бачимо результат роботи такого війська. Дуже багато людей пішли захищати рідну землю добровольцями, не чекаючи мобілізації. Серед них і далекобійники Юрій Максимів, Анатолій Усиченко, Леонід Каленков і батько одинадцяти дітей Василь Поковба. Зараз ці сильні і мудрі чоловіки з мирними професіями, які обросли сім’ями, служать у складі батареї

Читати далі

Юнак з Луганська мріє, що над його рідним містом незабаром майорітиме жовто-блакитний прапор

Денис народився і виріс в Луганську. Там і зараз живе його мама Жанна, з якою син не бачився дуже давно. А під Харковом в Рогані будинок його 77-річної бабусі Надії Захарівни, до якої Денис з радістю поспішав до війни у вільний час. Юнак закінчив Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля та отримав мирну професію – обслуговування систем управління і автоматики. Але так склалося, що за професією не працював. Коли розпочалась антитерористична операція, Денис, який жодного разу і думки не допустив, що він не українець, вірив, що Українська армія швидко наведе лад і все устаткується, але АТО переросло в ООС, а зараз

Читати далі

Перемога України не за горами

Два Сергії родом з різних місць України – з Чернігівщини та Житомирщини. Війна застала кожного зненацька, бо не вірили чоловіки у таке віроломство сусідів. Не чекаючи мобілізації вони пішли добровольцями на фронт і зараз захищають рідну землю від ворожої навали московітів. Сергій з міста Прилуки (Чернігівщина) обожнює свою дружину Марину та п’ятирічного сина Георгія, а ще рибалку та мисливство. Його мирна професія - оператор верстату. «Закінчиться війна, повернусь додому, обійму всіх і на роботу, а потім з друзями на рибалку. Не вистачає зараз тиші та спокою, але після війни надолужимо згаяне», - пояснює солдат. Сергій з Бердичева (Житомирщина) до війни працював інженером-механіком.

Читати далі