15 липня в Україні відзначають День українських миротворців. Це день тих, хто зі зброєю, але заради миру, виконував місії під прапором Організації Об’єднаних Націй у різних куточках світу. Вони розводили сторони конфлікту, захищали мирне населення, допомагали відновлювати спокій там, де лунали постріли. Та трагічна іронія долі полягає в тому, що багатьом українським миротворцям довелося повернутися додому, щоб захищати вже власну державу від російської агресії.
Серед них був і наш земляк із Близнюків Микола Миколайович Топчій. Людина, яка багато років підтримувала мир на африканському континенті, а згодом стала однією з перших жертв російської війни проти України.
Однокласники пам’ятають Миколу тихим, сором’язливим і дуже скромним хлопцем. Він ніколи не шукав уваги до себе, не ображав слабших, був вихованим і наполегливим. Попри проблеми із зором, які могли стати на заваді мрії, завжди впевнено говорив: стане військовим. І своєї мрії він досяг.
Після закінчення у 1993 році Васильківського військового авіаційно-технічного училища Микола розпочав службу у Збройних силах України. Від перших років служби його життя було нерозривно пов’язане з армійською авіацією. Він служив старшим авіаційним техніком групи обслуговування вертольотів та двигунів, був бортовим авіаційним техніком бойового вертольота Мі-24.
Із 1998 по 2014 рік проходив службу у вертолітному полку армійської авіації в Бродах на Львівщині. Саме тоді неодноразово вирушав до Ліберії у складі окремого вертолітного загону українського миротворчого контингенту Місії ООН.
Українські миротворці користувалися заслуженим авторитетом у світі. Вони виконували складні завдання в небезпечних умовах, рятували людей, забезпечували гуманітарні операції, перевозили вантажі та поранених, підтримували порядок там, де панували війна і хаос. Серед тих, хто гідно представляв Україну, був і Микола Топчій.
Його професіоналізм підтверджують численні відзнаки. Він був нагороджений медалями «За сумлінну службу» II ступеня, Почесним нагрудним знаком «За досягнення у військовій службі» II ступеня, п’ять разів відзначений знаком «Воїн-миротворець», мав численні грамоти Збройних сил України.
Здавалося, після багаторічної служби попереду буде звичайне мирне життя. Час для родини, для донечки, для батьків, які чекали його вдома. Та історія розпорядилася інакше. Навесні 2014 року росія принесла війну на українську землю. Миротворцю, який роками допомагав відновлювати мир далеко від Батьківщини, довелося захищати вже власну державу.
2 травня 2014 року під час антитерористичної операції поблизу Слов’янська Донецької області Микола Топчій загинув. Йому було лише сорок років. Посмертно офіцерові присвоїли військове звання майора Збройних Сил України.
Сьогодні його нагороди зберігає мама. Для неї вони не просто відзнаки за службу. Це пам’ять про сина, який більше ніколи не переступить поріг рідної оселі, не усміхнеться, не привітає зі святом.
У День українських миротворців ми згадуємо людей, які присвятили життя найвищій цінності – миру. Історія Миколи Топчія нагадує нам: українські військові ніколи не були загарбниками. Вони їхали в інші країни нести мир, допомагати людям і захищати цивільне населення. А коли війна прийшла в Україну, стали на захист власної землі.
Микола Топчій не дожив до того дня, коли Україна знову стане мирною. Але саме завдяки таким офіцерам, як він, наша держава вистояла у найважчі часи. Його життя стало символом вірності військовій присязі, людської гідності та безмежної любові до Батьківщини.
Світла пам’ять українському миротворцю, який мріяв про мир, служив заради миру і віддав життя, захищаючи Україну від російського агресора.
Ірина ВОРОНКІНА
