Кондитерка з Близнюків Ольга Гончаренко вже понад чотири роки пече для українських захисників не лише смаколики, а й віру в те, що вдома їх чекають.
Ім’я Ольги Гончаренко (Тищенко) звучало чи не найчастіше під час опитування громадської думки щодо визначення людей, які своєю діяльністю доводять, що добрі справи не залишаються непоміченими. Вона не рятує людей зі зброєю в руках і не шукає публічності. Вона просто пече. Булочки, пироги, рулети, торти та інші смаколики. Пече для тих, хто щодня ризикує життям. А разом із борошном, маслом і шоколадом вкладає у свої вироби те, чого так бракує на війні, – тепло та затишок рідного дому.
Сама вона категорично відмовляється називати себе героїнею, каже: «Герої – це ті, хто воює, хто захищає нас і на передовій утримує натиск ворога».
Власне саму Ольгу знають у Близнюках як небагатослівну людину справи з чіткою життєвою позицією. Її сторінка у Facebook давно стала не просто сторінкою кондитерки. Це своєрідний щоденник маленьких перемог добра над війною. Тут торти й десерти для захисників, щасливі обличчя дітей, маленькі сімейні радощі та моменти, які допомагають не втрачати віру навіть у найскладніші часи.
Волонтерська історія Ольги Гончаренко почалася у 2022 році. Тоді вона чекала на народження другої диттини. Здавалося б, вагітність – це час, коли жінка має думати насамперед про себе, але війна внесла свої корективи. «Все почалось із звичайних булочок, – згадує кондитерка. – Я тоді напекла їх цілу корзину і разом з вихованцями Будинку дитячої та юнацької творчості віднесла у шпиталь пораненим бійцям. Найбільше запам’яталося здивування хлопців і їхня дитяча радість, коли вони куштували випічку. Дехто навіть примружував очі від задоволення. Я тоді подумала, що заради таких моментів готова продовжувати свою роботу».
З того часу Ольга спекла, сотні кілограм різних смаколиків…
Минуло понад чотири важких воєнних роки. За цей час в родині Гончаренків народився молодший син Назар, йому зараз три з половиною роки, а Микита закінчив три класи Близнюківського ліцею. Окрім родинних турбот, пов’язаних із вихованням дітей, роботи у Ольги лише додалося. Вона сама постійно підвищує планку досягнень, адже чим більше спече смаколиків, тим більше захисників хоч на мить відчують себе ближче до рідного дому.
Коли запитуєш у жінки: чому саме домашня випічка? У відповідь чуєш: «Це тепло дому. Хороші спогади. Домашня випічка асоціюється з добром і з приємними подіями. Коли людина її куштує, вона ніби повертається туди, де їй було спокійно і затишно».
На фронт від Ольги їде все – від булочок до великих тортів. Щоправда, каже, військові рідко просять, то вона сама робить великі партії смаколиків. У відповідь отримує десятки вдячних повідомлень та фотографій захисників з її виробами. У телефоні їх уже ціла колекція. Є й особлива нагорода від Близнюківської селищної ради. «Для мене ця відзнака була неочікуваною. Це приємно, коли твою роботу помічають і на рівні місцевої влади. Втім, коли руки опускаються, думаю про тих, хто воює, і про ті кілька секунд радості, які вони отримують, куштуючи мої вироби», – говорить Ольга.
На кухні вона рідко буває сама. Поруч – сини. Мама випікає, старший Микита вчить уроки, а Назарчик грається або крутиться під ногами. Коли Ольга говорить про сім’ю, голос стає особливо теплим: «Діти – моя гордість і моя підтримка. Найстрашніше, що синочки вже знають війну і бояться вибухів, а цього не повинно бути. Чоловік Олександр працює інтернет-провайдером. Роботи вистачає і в нього. Але якщо в мене запарка, він допомагає з дітьми. Це дуже дорого вартує. Без підтримки родини було б в рази важче».
Щоправда, продукти для десертів Ольга купує виключно сама. Каже: «Я дуже вимоглива до вибору продуктів, з яких печу, то скуповуюсь виключно сама». До слова, за освітою Ольга зовсім не кондитерка. Вона закінчила Харківський національний технічний університет сільського господарства імені Петра Василенка, то знається на грунтознавстві та сільгосптехніці. А ось випічка – її покликання і своєрідна терапія. «Випічка мене лікує. Забирає втому, – каже Ольга. – У мене не буває такого, щоб не вистачало сил. Працюю до досягнення результату, який запланувала. Серед найбільших партій, які йшли захисникам, – це сорок кілограмів тортів. Довелось тоді попрацювати».
Гончаренко не приховує той факт, що довга війна виснажила всіх українців, але й показала їхню сутність. «Люди втомилися, бо нікого бойові дії не залишили таким, яким він був до повномасштабки, – наголошує Ольга. – Проте, війна триває. Ми маємо допомагати захисникам. Хто як уміє і наскільки готовий її надавати. Мені хочеться вірити, що я дочекаюсь перемоги над ворогом і в день її оголошення, звісно, спечу торт для своєї сім’ї, бо війна навчила цінувати рідних. А далі житиму, радітиму досягненням своїх синів та продовжуватиму займатись улюбленою кондитерською справою»
Наталія ТКАЧЕНКО
Фото надані Ольгою ГОНЧАРЕНКО
