Вересень для аграріїв — час, коли результат багатомісячної роботи поступово перетворюється на конкретні цифри: гектари зібраних площ, тонни намолоту, урожайність і, зрештою, ціну, за якою господарство зможе реалізувати вирощене.
Цьогорічна збиральна кампанія знову проходить в умовах війни, складної логістики та нестабільного аграрного ринку. Особливо це відчувається зараз, коли на ринок одночасно виходять великі обсяги пізніх культур.
За оперативними даними відділу економіки та агропромислового розвитку Лозівської районної військової адміністрації, господарства району вже розпочали збирання пізніх культур.
Станом на 21 вересня 2026 року в районі підготовлено ґрунт під посів озимих культур на площі 21 671 га, що становить 51,1% від запланованого. Озимий ріпак посіяно на 165 га (29,6%), озиму пшеницю — на 2922 га, або 6,9% від запланованих площ.
Тобто паралельно із жнивами аграрії вже закладають основу врожаю наступного року. І це ще один виклик: господарствам необхідно одночасно збирати вирощене, реалізовувати продукцію, готувати ґрунт і проводити осінню посівну.
Соняшник виходить на перший план
Найбільша увага зараз прикута до соняшнику. У Лозівському районі цьогоріч його належить зібрати на площі 87 375 га.
Станом на 21 вересня вже обмолочено 12 386,5 га, або 14,2% площ. Господарства намолотили 27 250,3 тонни соняшнику.
Середня урожайність становить 22,0 ц/га.
Саме соняшник нині є однією з найбільш важливих культур для економіки господарств, однак і тут аграрії стикаються з непростою ситуацією на ринку.
В Україні у вересні стрімко збільшується пропозиція нового врожаю. За даними ринкових оглядів, станом на середину вересня закупівельні ціни на соняшник у переробників перебували переважно в межах 18 500–19 300 грн за тонну на умовах CPT, тоді як за базисом франко-господарство пропозиції становили близько 17 200–18 000 грн/т.
Причина зрозуміла: коли на ринок одночасно надходять великі партії нового врожаю, покупець отримує більше можливостей для вибору, а це створює тиск на закупівельну ціну.
Ще в серпні аналітики Всеукраїнської аграрної ради прогнозували, що найбільш напруженим для ринку соняшнику може стати саме вересень-жовтень — період масового надходження нового врожаю.
Для аграрія це означає непростий вибір: продавати одразу після збирання за поточною ціною чи зберігати продукцію, очікуючи кращої кон’юнктури. Другий варіант, однак, потребує потужностей для зберігання, коштів і часу, а також не гарантує майбутнього зростання ціни.
Пшениця: урожай є, але експорт залишається проблемою
На загальноукраїнському рівні зерновий сектор також працює під тиском логістичних проблем.
За даними Міністерства економіки та довкілля України, урожай зернових у 2026 році прогнозується приблизно на рівні 60,4 млн тонн, зокрема пшениці — близько 22,4 млн тонн, ячменю — 4,7 млн тонн, кукурудзи — 31,6 млн тонн. При цьому внутрішні потреби країни в пшениці значно менші за загальну пропозицію, тому збереження експортних можливостей залишається принципово важливим для аграрного сектору.
Але саме з експортом нині виникають складнощі. Через ускладнення роботи морської логістики та атаки на портову інфраструктуру зростають витрати на транспортування, сповільнюється експорт і, відповідно, посилюється тиск на внутрішні закупівельні ціни. Уряд у серпні навіть змінив механізм визначення мінімальних експортних цін для зернових та олійних, окремо зазначивши логістичні проблеми як одну з причин такого рішення.
За ринковими даними середини вересня, пшениця 2 класу на CPT-терміналі коштувала близько 8900 грн/т, ячмінь — близько 6500 грн/т, а соя — близько 16 833 грн/т. При цьому ціни суттєво відрізняються залежно від регіону, базису поставки, якості зерна та можливостей конкретного покупця.
Український аграрний ринок працює під подвійним тиском
Ситуація нинішнього сезону парадоксальна: урожай є, але заробити на ньому стає складніше. З одного боку, Україна збирає значні обсяги зернових та олійних. Станом на 15 вересня українські господарства вже обмолотили майже 59% запланованих площ зернових і зернобобових та отримали понад 32,3 млн тонн зерна із середньою урожайністю 47 ц/га. Паралельно набирає обертів збирання соняшнику, сої, кукурудзи та інших пізніх культур.
З іншого — виробник залежить не лише від урожайності. На кінцеву суму, яку він отримає за тонну, впливають вартість пального, добрив, засобів захисту рослин, техніки, сушіння та зберігання, а також логістика й експортний попит.
Особливо це важливо для прифронтових територій. Тут до загальноукраїнських проблем додаються воєнні ризики, пошкодження інфраструктури, дефіцит кадрів та необхідність працювати в умовах постійної небезпеки.
Просо вже зібрали повністю
Є в районі й культура, зі збиранням якої вже можна поставити крапку.
Просо зібрано на 68,7 га — це 100% площ. Господарства намолотили 201,7 тонни, середня урожайність становить 29,4 ц/га. Для порівняння: на загальноукраїнському рівні станом на середину вересня урожайність проса становила близько 24,6 ц/га.
Жнива тривають — і водночас уже починається наступний сезонЛозівські аграрії зараз працюють одразу на кількох фронтах: завершують збирання одних культур, розпочинають обмолот соняшнику, готують ґрунт і сіють озимі.
Попереду — основна частина соняшникової кампанії: з понад 87 тисяч гектарів наразі зібрано лише 14,2%. Тож остаточні результати сезону ще формуватимуться протягом найближчих тижнів.
Для господарств важливим буде не лише те, скільки тонн вдасться зібрати, а й те, за якою ціною цю продукцію можна буде реалізувати.
І саме тут нинішня ситуація на українському аграрному ринку залишається складною: урожайність дає аграрію ресурс, але війна, логістика, експортні можливості та ситуація на світовому ринку визначають, скільки з цього ресурсу вдасться перетворити на реальний дохід.
Для Лозівського району, де сільське господарство залишається однією з основ економіки, успішне завершення жнив — це не просто статистика. Це можливість господарствам продовжити працювати, сплачувати податки, забезпечувати людей роботою, вкладати кошти в наступну посівну і, попри війну, утримувати економічне життя району.
Ірина ВОРОНКІНА
