П’ятниця, 22 Жовтня, 2021
Головна > ГАЗЕТА > БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю > Діти покоління Z

Діти покоління Z

Дітей, народжених у двотисячних роках, називають поколінням Z.

Вони відрізняються від інших за багатьма аспектами. Ці діти не ставлять питань – вони гуглять. Їхньою характерною особливістю є швидке сприйняття та аналіз інформації. Вони не люблять чітких графіків та крайніх строків виконання того чи іншого завдання.

Однак, відмова від точних меж не означає, що вони не виконують своїх обов’язків, просто сприймають життя як квест: виконав, взяв нагороду, пішов далі. Вони швидко засвоюють інформацію, але коли її обмаль – їм стає нудно. Завдяки інтернету, сидячи вдома, дитина має величезну кількість віртуальних друзів, які підходять йому по характеру, вподобаннях тощо.

Діти покоління Z непередбачувані та незрозумілі дорослим, і тільки час покаже, яке майбутнє вони побудують, бо поряд із значними перевагами над своїми батьками, діти сьогодення мають проблеми у спілкуванні в реальному житті, живучи все більше віртуальним.

До покоління Z відноситься і Ваня Ільченко, який народився у 2008 році у Близнюках. Відрізняється хлопчик від інших тим, що, захопившись багатьом відомою відеогрою «Сталкер», він почав писати книгу. Так, так, саме книгу, напрацювання якої вже становлять близько ста сторінок друкованого тексту.

Коли Ваня ходив до дошкільного навчального закладу «Теремок», його улюбленим заняттям було вивчення динозаврів. То коли перед випускним у дитячому садочку дітей запитували, ким вони мріють стати, Ільченко спокійно і впевнено сказав: поліантологом.

Хлопчик підростав, його захоплення змінювалися. Любов до читання від самого народження Івану прищепила його бабуся Катерина Петрівна Ільченко, яка працює вчителем початкових класів. Жінка постійно читала онуку різні твори, які, до слова кажучи, він начебто і не слухав, а в результаті міг чи не напам’ять повторити. То коли він навчився читати сам, книга стала його другом, як і віртуальне життя в інтернеті.

Мама Вані за професією психолог, а зараз працює асистентом учителя по інклюзивній освіті, тато – поліцейський. Так вже складається доля маленького героя цієї розповіді, що доводиться йому разом з батьками періодично змінювати місце проживання по Харківській області. До першого класу Іван пішов у Близнюківський ліцей, а вже у другому навчався в Ізюмській школі.

У 2017 родина переїхала до Первомайська, де за три роки йому довелося змінити три загальноосвітні заклади, бо важко було дитині, яка часто живе у світі своїх фантазій та цікавиться ходом реальних подій у Другій світовій війні, вливатися у сформовані з дитячого садка колективи. Навчальний рік 2020/2021 Іван розпочне знову в Ізюмській школі, чому хлопчик зараз радий, бо буде вже серед знайомих йому людей.

Слід зазначити, що Ваня із тих дітей, які досить повільно сходяться з людьми, перед рухливими іграми він віддає перевагу читанню чи вивченню історії та географії в інтернет-мережі. В деяких питаннях стосовно подій Першої та Другої світових війн він часто опонує дорослим, проявляючи досить глибокі знання. Але особливу увагу хлопчика привертає трагедія на Чорнобильській атомній електростанції. Уява дитини малює невтішні для майбутнього людства картини, які він викладає на папері.

Натхнення найчастіше приходить опівночі, що спочатку дуже дратувало батьків, але з часом, прочитавши дитячу «писанину», вони зацікавилися і вже не забороняють виливати вигадане на папір.
«Коли виросту, то стану програмістом і писатиму книги, – впевнено стверджує Іван Ільченко, – думаю, що напишу три книги: «Росія», «Україна», «Чорнобиль».

З часом Чорнобиль розповсюдиться по всій землі, то він проковтне всі країни. Зараз працюю над книгою, яку назву «Сталкер прорив». Мене хвилює тільки, щоб мені «не влетіло» за те, що за основу сюжету я таки взяв загальновідому гру, але ж з неї тільки задумка, все інше – моє, авторське: і головний герой, і його життя. Цю книгу я пишу в стилі фентезі, бо він мені подобається. Зараз літні канікули, є час, то хотілося б прочитати книгу Олександра Левченка «Блекаут» та Олексія Калугіна «Дом на болоте», але поки що батьки їх не можуть придбати»…
Незважаючи на такі недитячі захоплення, Іван все ж залишається дитиною, яка обожнює шоколад і свого щура Дамбу, якого називає антистресом. Щоліта родина Ільченків приїжджає до Близнюків, де майбутній письменник-фантаст ніжиться на сонечку в парку біля ставу, із задоволенням купається, їсть смаколики і, спостерігаючи за мирними картинками літніх днів, створює в уяві черговий розділ своєї майбутньої трилогії.

Ірина Воронкіна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *