Субота, 23 Жовтня, 2021
Головна > ГАЗЕТА > БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю > Подаруймо Назару Цуркану шанс на життя

Подаруймо Назару Цуркану шанс на життя

Сьогодні піднімаємо важку тему, що стосується онкології.  Чому саме зараз? Бо «Нове життя» хоче допомогти учню Новонадеждинського ліцею Назару Цуркану перемогти хворобу, яка нещодавно його спіткала. Тринадцятирічному хлопчику поставили діагноз «гостра лімфобластна Т-клітинна лейкемія».

Вражаюча статистика
За інформацією Міністерства охорони здоров’я, в Україні  понад  одного мільйона людей мають онкологічні захворювання і щороку від цього помирають до 80 тисяч осіб. Слід наголосити, що протягом минулого року більше, ніж у 1000 дітей виявили  злоякісні  новоутворення –  про це свідчать дані Національного канцер-реєстру України.
Здається, що це десь далеко, відбувається не з нами і цифри, то ж просто цифри. Але біда ходить поруч.

Сільська сім’я

У селі Новотроїцькому зараз залишилося всього сім хат. Серед них оселя досить молодої родини Юлії та Олександра Цурканів. Ці привітні люди живуть в батьківському будинку, зведеному ще батьком Олександра. Вони утримують велике підсобне господарство: є і корівка, і свині, і птиця. Обробляють декілька городів та садок, щоб власні овочі та фрукти до столу були, адже грошей традиційно не вистачає. Юля займається домашнім господарством, Олександр знайшов роботу у Новонадеждинській школі.

Від цієї подружньої пари віє домашнім затишком і турботою. Їх не лякає віддаленість Новотроїцького від райцентру, відсутність соціальних послуг та інших чинників, без яких просто не можуть жити міські жителі. Бо в них є головне – їхня любов і їхні діти: Назар та Захар. Хлопці ростуть веселими, розумними, ерудованими. До школи, правда, далеченько, але шкільний автобус підвозить, то нормально – не проблема.  Так і жили Цуркани розміреним сільським працьовитим життям до лютого 2021 року.

Біда

Взимку 12-річний Назар захворів. З ким не буває? Зима, застуди – нормальна справа. Зібралися до лікарні, бо з’явилися лімфовузли на шиї та ногах хлопчика. Оглянувши дитину, близнюківські лікарі відразу дали направлення до Харкова. Ну нічого, думали батьки, перевірять, випишуть пігулки і додому.  

15 лютого Назару поставили діагноз «гостра лімфобластна Т-клітинна лейкемія, ФАБ варіант L1, ЦНС -статус-1, І гострий період». А ще написали: «потребує подальшого стаціонарного лікування та проведення курсу ПХТ за протоколом І програми ALLIC-BFM2009». З того часу життя Цурканів круто повернуло в інший бік – бік боротьби з хворобою, бік боротьби за життя.

А це боляче?

Страшна звістка приголомшила родину. А Назар, який себе нормально почував, все запитував: «А що це означає? Рак? А чому в мене? А це боляче?». Його поклали в Харківську дитячу обласну клінічну лікарню № 1  на 64 дні, бо такий відрізок часу необхідний для першочергової терапії. А хлопчику довелося лежати 86 днів, бо «картина» хвороби постійно змінювалася. Поряд з сином протягом двох перших місяців був тато.

«Назар у нас розумний хлопчик і справжній чоловік. Він не з плаксивих, то всі процедури мужньо переносить, – розповідає Олександр Олександрович. – Більше того, він мене, здорового мужика, заспокоював і говорив: па, все буде добре, мені не боляче!. Спочатку навіть не видно було, що дитина хвора, але зараз, звичайно, він сильно змінився, став слабким і втратив дитячу безпосередність. За цей час наші сини стали дорослими: Назар – через хворобу, а восьмирічний Захар – через співчуття брату. Вони у нас дуже дружні, навіть в ранньому дитинстві не билися, а ділили все порівну. Ось і зараз: дамо Захару гроші на морозиво, а він їх складає на лікування Назарчику, не слухаючи наших пояснень. І це правильно, значить хороші хлопці у нас ростуть. Справжні!».

Школа

Назар Цуркан закінчив 6 клас Новонадеждинського ліцею. Він добре навчається, захоплюється точними науками, обожнює складати конструктори з дрібних деталей. А ще він веселий, добрий, товариський і взагалі, як кажуть вчителі «світла дитина». Новонадеждинська школа невелика за кількістю учнів, то всі один одного знають, і звістка про хворобу Назара як блискавка облетіла все село.

 «До нас надійшла страшна звістка: у сім’ї робітника Новонадеждинського ліцею Олександра Цуркана сталася біда – підтвердився невтішний діагноз у старшого сина Назара. Відгукніться. Допоможіть родині. Сьогодні все тільки починається. Діти – наше щастя, вони не повинні страждати так…» – почала писати у всі інстанції директор освітнього закладу Любов Антоненко, намагаючись знайти меценатів для лікування хлопчика.

Батьки та діти організували збір коштів, провели ярмарку, де продавали випічку, а зібрані гроші теж перераховували на лікування своєму товаришу. Підключилися пенсіонери, ветеранська організація, підприємці та просто небайдужі люди, які допомагали, як могли: перераховували кошти батькам на картку, несли до школи тощо. Працівники ліцею, знаючи про хобі хлопчика, купили йому величезний конструктор, щоб було чим зайнятися в проміжок часу між процедурами.

А ще однокласники телефонували Назару, писали повідомлення, розповідаючи про щоденне шкільне життя, яке, правда, у цьому навчальному році більше проходило дистанційно, малювали малюнки та передавали йому фрукти, вселяючи віру і надію на одужання.

Боротьба триває

Через 86 днів постійного перебування в лікарні, Назара відпустили додому. Зараз він тиждень знаходиться в лікарні, а тиждень – вдома. Завдяки цьому, хлопчику вдалося побувати на останньому дзвонику в рідній школі. Він дивився на своїх товаришів з вікна автомобіля і радів разом з ними, що вже семикласник. Звичайно, однокласники окупували автомобіль, коли дізналися, що в ньому Назар.

 Діти дуже чутливі, і, побачивши, як змінився їхній товариш, ще з більшою наполегливістю взялися збирати кошти на його лікування.

Назарчик зараз має статус інваліда.  Всіма силами, які в ньому є, він змагається зі страшною хворобою, на лікування якої пішло вже понад 100 тисяч гривень, і вірить… надзвичайно сильно вірить в те, що хвороба відступить, і він знову гратиме у футбол, коситиме з татом сіно, допомагатиме по господарству мамі і ганятиме на велосипеді просторами майже порожнього, але такого любого рідного Новотроїцького.

ТРЕБА ДОПОМОГТИ

Наостанок варто нагадати, що глава сім’ї, яка живе у віддаленому від райцентру селі, Олександр отримує мінімальну заробітну плату, мама Юлія – домогосподарка, у родині підростає ще одна дитина. З цього треба зробити висновок: КОШТІВ НА ЛІКУВАННЯ НАЗАРА НЕМАЄ!
Лікарі обнадійливих прогнозів не дають, кажуть, що час покаже і воля до життя самого Назара.
Ми всі люди і ніхто не знає, що буде з нами завтра. ТРЕБА ДОПОМАГАТИ!
Картки ПриватБанку:
мами – 4149 4991 4917 1843 (ЦУРКАН ЮЛІЯ)
тата – 4119 9700 9025 5708 (ЦУРКАН ОЛЕКСАНДР).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *