Міла Шевченко, яка навчається у 8Б класі Близнюківського ліцею, стала учасницею Всеукраїнського конкурсу есе учнівської та студентської молоді «Мій Шевченко».
Дівчинка каже: «Моя вчителька Лариса Геннадіївна Куц запропонувала взяти участь у конкурсі і, звісно, я згодилась. По-перше, люблю читати вірші Тараса Григоровича. По-друге, у мене теж прізвище Шевченко. До всього я навіть живу на вулиці Шевченка. Із задоволенням я взялась за роботу і написала есе «Народний пророк». Адже твори Великого Кобзаря актуальні й зараз».
В ліцеї привітали Мілу Шевченко і подарували їй новенький «Кобзар». Варто додати, що Міла відвідує секцію волейболу, мріє бути слідчою в поліції та обожнює бавитись з маленькими дітьми.
До вашої уваги, шановні читачі та читачки, есе Міли Шевченко 👇
Народний пророк
Твори Шевченка… У кожному класі ми вивчали їх. Проте раніше,тепер це можу точно сказати,я їх не розуміла. Звичайно, такі поезії як «Садок вишневий коло хати» , «За сонцем хмаронька пливе» не викликали великих труднощів у сприйнятті,хоча про тяжке життя ,напевно,нам, дітям,які жили чудово,складно було пояснювати вчительці. Але з кожним новим класом поезії були складнішими для сприйняття. Коли розповідали про актуальність поезій Кобзаря під час Революції Гідності,це теж було щось занадто далеке. І тривало практично донедавна. Війна росії проти України,і вік (навчаючись у восьмому класі на багато речей дивишся по-іншому)все змінили. Напевно, біль, горе,сум, злість, жага помсти допомогли відкрити наші очі і душі. У час, коли воїни щосекунди ризикують своїм життям на передовій,вони знаходять моменти для прекрасного – для поезії. І дуже часто в соцмережах зустрічала відео, де мужні чоловіки читають рідним складені в окопах вірші або декламують рядки відомих поезії,зокрема Кобзаря. Це дивувало,але водночас додавало сили,віри і оптимізму. У вільний час почала читати поезії Шевченка і зрозуміла, що в них описується наше життя, даються відповіді на важливі питання. Дивує одне: як Шевченко, який жив майже два століття тому, міг так все передбачати?Можливо,ми ще не все знаємо про його здібності?
З початком війни багато хто поїхав за кордон. Я їх розумію,проте не можу виправдати вчинки тих,хто поїхав з далеких від фронту областей і зараз просто насолоджується мирним життям у Європі,не планує повертатися,не допомагає у боротьбі з агресором і живе за принципом : «моя хата скраю». Хіба не про них Шевченко писав у посланні «І мертвим,і живим…»?:
Схаменіться,недолюди
Діти юродиві! Подивіться на рай тихий, На свою країну. Полюбіте щирим серцем Велику руїну…
Чого вартують слова Кобзаря,у яких він дає характеристику москалю!Здається,він ще тоді зрозумів,хто вони є насправді ,а ми,на жаль,ні:
Отак подивишся здаля
На москаля –
І ніби справді він людина,
Іде собі, мов сиротина…
А ближче підійдеш – скотина!
У цьому ми переконалися,бо тільки нелюди можуть заходити в чужу країну,вбивати мирних мешканців,знищувати повністю міста і села,як це сталося з Маріуполем чи Авдіївкою,пояснюючи,що так вони захищають власну державу. Зараз нам усім дуже складно,страшно,інколи аж занадто… Проте ми віримо в перемогу,бо українці захищають власну землю, власну свободу. Ми всі – фронт боротьби з ворогом. Тил допомагає тим,хто стоїть на передовій. Допомагають навіть діти. Таких прикладів безліч. Тому таку націю неможливо перемогти! Тарас Шевченко теж був впевнений,що Україні бути! І я вірю йому! А підтвердженням є слова з вірша «Архімед і Галіллей»:
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.
Ірина Воронкіна
