Цього літа Близнюківщина перетворилася на мистецьку лабораторію. У рамках проєкту «Контрформа» до нашої громади приїхали митці з різних куточків України, щоб переосмислити воєнний досвід через творчість.
Вони працюють із гільзами, уламками шахедів, військовою формою, надаючи цим речам нового сенсу — мистецького, людяного, глибоко особистого. Про ідею, реалізацію та важливість культурного простору в прифронтовому селищі ми поспілкувалися з художньою керівницею проєкту Аліною Богданович 👇
— Пані Аліно, розкажіть, будь ласка, трохи про себе.
— Я акторка, режисерка, культурна менеджерка, а також художня керівниця мистецько-театрального проєкту «Контрформа». Цей проєкт реалізується громадською організацією «ТЕМП» у співпраці з Близнюківською селищною радою, ГО «Платформа театральних ініціатив» із Харкова та за підтримки Українського культурного фонду.
— Що таке «Контрформа»? У чому суть цього проєкту?
— Це резиденція для митців, простір для осмислення воєнного досвіду через мистецтво. Ми працюємо з реальними артефактами війни — уламками шахедів, гільзами, ящиками з-під боєприпасів, військовою формою. Завдання — подивитися на них не лише як на залишки руйнування, а як на матеріал для мистецького переосмислення: через арт-об’єкти, театральні перформанси, дизайнерські речі.
Ми ставимо питання: яке майбутнє у цих предметів? Чи можна трансформувати гільзу не просто в сувенір, а в мистецтво, що несе сенс?
— А де народилася ідея проєкту?
— Ми з Дар’єю Косиченко, координаторкою мистецької частини, ще з минулої весни співпрацюємо з Близнюківським Центром надання культурних послуг. Приїздили з тренінгами з культурного менеджменту. І якось, побачивши у кабінеті голови громади Геннадія Степановича Короля колекцію розписаних гільз, я замислилась: а що, якщо піти глибше?
Через кілька днів я надіслала Дарині довге голосове повідомлення з ідеєю: дати митцям не лише матеріали, а й підтримку — і технічну, і просторову – щоби змінювати форму цих об’єктів, а з ними — і себе.
— Хто працює над цим проєктом?
— Наша команда — це 20 митців із Харківської, Сумської, Дніпропетровської, Запорізької областей. Є і внутрішньо переміщені особи з Донеччини. Є ветеран, є діючий військовий, який зараз на реабілітації, є люди з інвалідністю.
Ми свідомо не встановлювали жорстких вікових обмежень. Учасникам — від 18 і старше. Нам важлива інклюзивність у широкому сенсі — досвід, сприйняття, історія кожного.
— Де поселились митці і як ви проводите роботу?
— Живемо всі разом у закладі дошкільної освіти «Сонечко», як у творчому таборі. Їмо за розкладом, творимо за натхненням (усміхається). Хтось із митців щодня гуляє полями, збирає ідеї на вулицях селища, інші вже створюють інсталяції. Досліджуємо і матеріали, і простір.
Резиденція триває з 7 липня по 17 серпня. Центром стала локація Центр спільнототворення «Аптека». Саме там 17 серпня ми відкриємо фінальну виставку.
— Які мистецькі напрямки ви обрали для фінального показу?
— Буде по-різному. Хтось працює з інсталяцією, хтось — із дизайнерським об’єктом. Буде й театральний перформанс. Наприклад, один ветеран переосмислює власну військову форму — ту, в якій був в окопах — і трансформує її в арт-об’єкт. Це особиста, дуже глибока робота.
Одна з мисткинь збирає інтерв’ю у мешканців Близнюків, створюючи документальну основу для перформативного висловлення. Ці практики дозволяють переосмислити і досвід війни, і досвід місця.
— Ви згадували про труднощі роботи з такими матеріалами, як гільзи. Як ви це вирішуєте?
— Це справді непросто. Гільза — міцний сплав, розрахований на високу температуру. Не кожен митець має досвід роботи з металом, тому ми залучили технічних спеціалістів: слюсарів, майстрів. І Близнюківська селищна рада нам дуже допомагає — і з простором, і з артефактами, і з логістикою.
— Як зустріла наша громада митців?
— З відкритими обіймами. Це дуже відчувається. Митці кажуть: «Ми закохались в Близнюки». Нас не треба було вести за руку — уже в перший вечір учасники самі пішли знайомитись із сеищем, з його людьми. І я дуже вдячна громаді — за гостинність, за діалог.
— Чи плануєте вийти за межі селища?
— Базуємося в Близнюках, але вже заплановані виїзди — от сьогодні їдемо в Новоукраїнку на виноградники. Після завершення інтенсивної фази, можливо, організуємо мистецькі виїзди населеними пунктами громади.
Моя особиста мета — довести, що якісне мистецтво може народжуватись не лише в Києві чи Харкові. Європейський досвід показує: навіть маленьке селище може бути точкою культурного вибуху. І «Контрформа» — наш доказ цього.
Записала Ірина ВОРОНКІНА
