У ветеранському просторі Центру надання соціальних послуг Близнюківської селищної ради відбулася зустріч, яка не залишила байдужим нікого. До громади завітав уродженець Сосниці, ветеран російсько-української війни Євгеній Холодницький — молодий боєць, який після надважких поранень не лише вижив, а й навчився жити заново та сьогодні мотивує інших не здаватися.
Його історія про біль і боротьбу, про втрати й неймовірну силу духу. Про людину, яка щодня доводить: навіть після найстрашніших випробувань життя триває.
Євгеній був солдатом роти ударних безпілотних авіаційних комплексів. На війну пішов добровольцем у 19 років. Єдиний син у батьків, він свідомо обрав шлях захисника України.
19 жовтня 2023 року під Оріховим на Запоріжжі його життя змінилося назавжди. «Прилетіло з одного боку, а потім з другого. Я був на відкритій місцевості. Треба було робити роботу», — згадує Євгеній. Мінно-вибухова травма забрала кисті обох рук та око. Друге око було тяжко поранене. Ноги посікли осколки, усе тіло було в ранах. Після поранення він пережив 45 операцій.
Того вечора батьки почули від сина страшні слова: «Все, я відвоювався…» Та попри страшний біль, численні операції й довгі місяці лікарень, Євгеній не дозволив собі опустити руки — у прямому й переносному сенсі. Сьогодні він вчиться жити по-новому. Без кистей рук він самостійно одягається, приймає душ, їсть, відкриває двері, користується ключами та навіть водить автомобіль. Звикає до біонічного протеза українського виробництва, який програмується через телефон. Каже, що організм поступово підлаштовується.
«Помитися сам можу. Одягатися навчився сам. Блискавку можу застебнути», — спокійно розповідає боєць про те, що для більшості людей здається неможливим. А ще — займається спортом і мотивує інших рухатися вперед.
Нещодавно Євгеній запустив у соціальних мережах челендж: за кожного нового підписника він пробігає 100 метрів. Люди активно підтримали ветерана, і загальна дистанція вже сягнула майже 200 кілометрів. Долає її поступово — зазвичай під час одного тренування пробігає близько п’яти кілометрів.
Для людини, яка пережила десятки операцій, втратила кисті рук, має важкі поранення ніг та проходить складну реабілітацію, це здається неймовірним. Але Євгеній своїм прикладом показує: сила духу здатна перемагати навіть тоді, коли тіло пережило страшні випробування.
Після операцій він уже повернувся до тренувань у спортивному залі, піднімає штангу, працює над собою щодня. Не для рекордів — для життя.
Його мужність і незламність були відзначені на найвищому рівні. У жовтні 2023 року тодішній Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний нагородив Євгенія Почесним нагрудним знаком «Хрест хоробрих». А у січні 2024 року Президент України Володимир Зеленський підписав указ про нагородження воїна орденом «За мужність» III ступеня.Нагороду Євгенію вручали у лікарні «Феофанія» за участі прем’єр-міністра Великої Британії Ріші Сунака.
Та, мабуть, найбільша його нагорода — це можливість жити. Бачити рідних. Усміхатися. Надихати інших. Під час зустрічі у Близнюках говорили про підтримку ветеранів, психологічне відновлення, пошук нових сенсів після війни та важливість людської єдності. Слова Євгенія стали для присутніх не просто розповіддю про війну, а справжнім уроком мужності. Бо коли людина, яка пережила десятки операцій, втратила руки й око, знаходить у собі сили тренуватися, бігати, жартувати й будувати плани на майбутнє — це дає віру іншим.
Такі зустрічі нагадують кожному з нас: незламність — це не відсутність болю. Це здатність піднятися після нього. Історія Євгенія Холодницького — саме про це.
Ірина ВОРОНКІНА
