Вітаю, друзі!
Я все якось більше поринаю в роботу та навчання, все якось більше часу проводжу на нашому сайті та в соцмережах медіа “Нове життя”.
Зайшла на власну сторінку, погортала стрічку і …така тенденція вимальовується:
– загинув/загинула, розпач, біль, цілодобова робота волонтерів, а на противагу – розваги, життя б’є ключем, чоловіки призовного віку, жінки радіють життю, бо є гроші і продажні люди;
– українці, які залишилися без нічого через російський терор, а на противагу – відпочинок, можливості подорожувати, дорогі фотосесії, бо є гроші і продажні люди;
– звернення бійців з передової про допомогу, бо не вистачає автівок, мавіків та багато чого, прохання їхніх дружин, а на противагу – необґрунтовані витрати чиновників не на благо населення, а …не знаю для чого, можливо, задля видимості активної діяльності в тилу;
– Україну руйнує, вбиває, заливає кров’ю русня, а на противагу – … я нє могу разговарівать по-хохляцкі, а что такого, єслі слушаю лєпса і рускую музику, оні же с намі нє воюют…
Як редактор ЗМІ я повинна бути безпристрасною та інформувати населення про події сьогодення, адже у нас ГРОМАДСЬКО-ІНФОРМАЦІЙНА газета.
Як пересічну людину мене просто розриває….
Який вибір може бути сьогодні????
1. ЖИТИ, ЯКЩО Бог допоміг вижити!
2. ДОПОМАГАТИ тим, хто потребує! ЯК? ХТО ЯК МОЖЕ… Варіантів безліч
3. Якщо вже є змога перекинути на деякий час увагу на позитив, будь ласка! Та прибережіть емоції для кращих часів. Зрозумійте, наскільки важко дивитися захисникам ці життєсяйні світлини, сидячи в окопах або збираючи частини тіл своїх побратимів, щоб поховати.
4. МОВА, то мені болить. Не нею виміряється патріотизм, нею – вимірюється повага!
Чого ” розумники” кажуть, що чіпляються до діалектів чи нашого суржику? БРЕХНЯ!
Розмовляйте, як вмієте, але УКРАЇНСЬКОЮ.
Вчіться, але ЗАБУДЬТЕ мову ворога та окупанта, вбивці та ненависного орка, який прийшов відібрати у нас дім.
Не переходьте на расєйську, твердо спілкуйтеся рідною, лише тоді навчимося цінувати і навчимо інших!
5. Наостанок про тих, хто, мабуть, цілий рік просидівши в “засаді” в очікуванні: куди ж повернуть події, піднімає голову і починає триндіти аби посіяти смуту та розкачати ситуацію… НЕ ВИЙДЕ!
Ми інші! ОСОБИСТО Я – ІНША!
Сьогодні знову загинув захисник! Молодий чоловік, який міг би жити, веселитися, радіти… Його вбили ті, чиєю мовою багато хто розмовляє, ті, чию музику дехто слухає.
А своє життя він віддав не за те, щоб його однолітки пили горілку і веселилися на повну на культурномасових заходах, а тому, щоб в Україні вільно жилося, не було корупції і було майбутнє!
Вибачте за емоції.
Можливо, ви маєте іншу думку. Це нормально, бо живемо в демократичній країні.
А мені зараз просто болить..
А фото, то з місця базування наших земляків, куди вони іноді повертаються, щоб хоч трішки відпочити після перебування в лісі. І називають хлопці ці умови комфортними, бо є вода, можна спати не на землі і почитати газету з рідного дому.
Ірина Воронкіна
