Гра, що веде вперед: як близнюківці прославляють громаду далеко від дому

На спортивних майданчиках України дедалі частіше звучать знайомі для Близнюків імена. Колишні вихованці місцевої ДЮСШ, роз’їхавшись на навчання, не залишають улюблену справу  і продовжують виборювати перемоги вже на новому рівні. Вони грають за команди своїх навчальних закладів, представляють області  і водночас несуть із собою частинку рідної громади.

Один із таких прикладів – Ілля Ілющенко, вихованець Близнюківської дитячо-юнацької спортивної школи. Сьогодні він – студент Харківського фахового коледжу фізичної культури і спорту, але волейбол для нього не просто захоплення, а шлях, який триває. Нещодавно Ілля у складі збірної Харківської області взяв участь у чемпіонаті України «Дитяча ліга» серед юнаків 2009 року народження та молодших. Команда продемонструвала високий рівень гри й виборола срібні нагороди. А сам Ілля отримав індивідуальне визнання: його відзначили як найкращого нападника чемпіонату України сезону 2025–2026 років.

Це  результат багаторічної праці, що почалася саме у Близнюках.
Тренерка Близнюківської ДЮСШ Світлана Черкас добре пам’ятає, як формувалися ці спортивні історії.  «Так складається, що волейболом більше захоплюються дівчатка, але раніше була в ДЮСШ і команда юнаків. Всі вони зараз вже студенти різних вишів, але фактично кожен продовжує займатись волейболом. Я пишаюсь кожним з них», – говорить тренерка.

За її словами, спорт не зникає разом із випуском зі школи – він стає частиною життя. І навіть більше – об’єднує.  Показовою стала випадкова зустріч, яка відбулася нещодавно в Івано-Франківську. Ілля, який приїхав на змагання у складі збірної свого коледжу, просто на вулиці зустрів ще одного близнюківця – колишнього сокомандника Максима Костюка. Той нині виступає за збірну Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.   «Хлопці розговорилися і фактично дали мотивацію один одному продовжувати спортивний шлях, який почався з Близнюківської ДЮСШ», – розповідає Світлана Черкас.

Такі історії  не поодинокі. Вони свідчать про головне: навіть залишаючи громаду, молодь не втрачає зв’язок із нею, а навпаки – саме тут закладається фундамент, який допомагає рухатися далі.

Ірина ВОРОНКІНА