Коли одні відкладають життя «до перемоги», інші починають його будувати вже сьогодні. Саме так зробив 23-річний Артем Подушко. Війна змусила його покинути рідне Барвінкове, але не змусила відмовитися від мрії.
Переїхавши до Близнюків як внутрішньо переміщена особа, він не став чекати допомоги чи кращих часів. Зароблені за кордоном кошти вклав у власну справу, відкрив сезонне кафе, створив робочі місця і тепер переконаний: навіть під час війни українська молодь здатна творити економічне диво.
Свої перші гроші Артем заробив ще підлітком. У 15 років пішов працювати на автомийку, щоб відчути, що таке власний заробіток. «Мені сподобалося бути незалежним. Згодом облаштував невелику літню автомийку прямо на подвір’ї батьківського будинку. Це був мій перший бізнес-досвід, який навчив головного: якщо хочеш чогось досягти, потрібно працювати», – розповідає чоловік.
Після навчання у професійно-технічному училищі за спеціальністю водія-слюсаря Артем вирушив до Великої Британії. Там сортував овочі й поступово накопичував капітал. «Хотів заробити стартові кошти, щоб потім не боятися ризикувати. Повернувся в Україну буквально за день до початку повномасштабного вторгнення. Ніхто тоді не міг уявити, як кардинально зміниться життя», – згадує Артем.
Менше ніж за місяць бойові дії змусили його залишити рідне Барвінкове. Новою домівкою стали Близнюки. Перші місяці були непростими. Молодий чоловік шукав себе, придивлявся до громади, думав, чим зароблятиме на життя. « Без діла сидіти не хотілося. Але тоді було страшно вкладати гроші у розвиток власної справи, бо ж ніхто не знав, що буде завтра. Все змінив успішний контрнаступ Збройних сил України восени 2022 року. Ворог відійшов від наших міст, а в мене остаточно визріла ідея відкрити кафе саме в Близнюках. Додому вже не повернувся – відчув, що хочу будувати майбутнє тут».
Так народилися «Гаваї» – сезонне кафе, яке сьогодні добре знають не лише жителі Близнюків, а й гості громади.
Побудувати заклад із нуля виявилося значно складніше, ніж уявлялося. «Я вперше проходив усі підприємницькі кола: оформлення документів, дозволів, будівництво. На щастя, місцеві люди дуже допомогли. Підказували, куди звертатися, рекомендували хороших майстрів. Мій задум вони вдосконалили професійними порадами, але саму концепцію я зберіг».
Місце для кафе Артем обрав невипадково . Пісок, ставок, парк – усе нагадує маленький курортний острів. Перші три сезони виявилися успішними. Підприємець ділиться: «Люди хочуть не лише поїсти. Вони прагнуть хоча б ненадовго відчути нормальне мирне життя. Саме це ми й намагаємося створити. Цьогорічний сезон почався досить бурно, але із незначною затримкою через дощовий травень».
Варто наголосити, що підприємець постійно вдосконалює «Гаваї»: поліпшено територію кафе, покращено сервіс, з’явилися сап-дошки для відпочинку на воді, розширився асортимент, відкрилася повноцінна кухня, за яку відповідає кухар Євген – також переселенець із Барвінкового. Поруч облаштовано волейбольний майданчик, який користується великою популярністю серед відпочиваючих.
Свого часу Артем намагався розвивати вендингові послуги – встановлював кавові машини, однак зрозумів, що якість важливіша за кількість, то у Близнюках цей напрямок діяльності припинив.
Підприємництво для Подушка – це не лише про власний заробіток. Разом зі своєю дівчиною Інною, з якою познайомився вже у Близнюках, він створив команду, де працюють кілька молодих людей.
” Нехай робота сезонна, але вона дає людям стабільний дохід, – зазначає Артем. – Адже ми прагнемо створити простір для повноцінного відпочинку. Це важливо особливо зараз – під час бойових дій, які тбривають неподалік. Тому я ініціюю і спортивні змагання з волейболу та різноманітні активності для молоді. У серпні проведемо змагання з пляжного волейболу між близнюківцями та барвінківчанами. Думаю, буде цікаво не лише гравцям, а й вболівальникам».
Власне для Артема Подушка та його дівчини активний спосіб життя давно є панацеєю від хвилювання, яке накриває зараз всіх українців. Вони разом відвідують басейн у Лозовій, у вільний від роботи час їздять на квадроциклі, плавають на сап-дошці, бігають.
Водночас молодий підприємець не стоїть осторонь громадського життя. Він подавав свої пропозиції до Стратегії розвитку Близнюківської громади, бо переконаний, що навіть невеликі населені пункти можуть ставати сучасними та привабливими для життя.
«Близнюки стали для мене рідними, – наголошує Артем. – Я бачу, що громада розвивається навіть під час війни, бо тут живуть небайдужі люди, які хочуть позитивних змін».
Сьогодні Артем продовжує працювати і в Близнюках, і в Барвінковому, де також має літнє кафе «Страва і кава». Попри війну він не збирається переносити бізнес за кордон чи шукати легших шляхів.
Каже: «Для мене найстрашніше – це невизначеність. Але я вірю в те, що в Україні буде світле майбутнє і частково теж прикладаю до цього зусилля, не чекаючи манни з неба та чиєїсь вагомої підтримки. Попри всі труднощі та перепони я й надалі розвиватиму свій бізнес в рідній країні, як і планував це до повномасштабного вторгнення московитів».
Наостанок варто додати, що у травні цього року в родині Артема та Інни з’явився ще один член команди – пудель Тофі. Тепер пес супроводжує господарів майже всюди й уже став улюбленцем відвідувачів «Гаваїв».
Історія Артема Подушка є прикладом покоління українців, яке не чекає ідеальних умов для розвитку власної справи. Вони інвестують у свої громади, створюють робочі місця, розвивають сервіси, організовують дозвілля і власною працею доводять: навіть у країні, що воює, можна будувати майбутнє.
Ірина ВОРОНКІНА
