Коли комбайн заходить у поле, аграрій сьогодні думає не лише про врожайність. Він стежить за небом – чи не оголосять повітряну тривогу. Прислухається до новин із чорноморських портів. Щодня рахує витрати на пальне, добрива, засоби захисту рослин і запчастини до техніки. А ще намагається вгадати, якою буде ціна на зерно тоді, коли його доведеться продавати.
Саме такими є жнива – 2026. І хоч українські поля вкотре доводять свою силу, війна не дозволяє аграріям працювати так, як вони працювали ще кілька років тому. За даними профільних відомств, збиральна кампанія вже охопила всі регіони України. Станом на середину липня аграрії намолотили понад три мільйони тонн зерна нового врожаю, а жнива поступово набирають максимальних темпів. Однак урожай – це лише половина справи.
Здавалося б, хороший урожай мав би означати хороші прибутки. Насправді все значно складніше. У липні на внутрішньому ринку ціни на зерно залишаються нестабільними. З початком масового надходження нового врожаю закупівельні ціни в українських портах навіть знизилися, адже пропозиція стрімко зростає. Експерти зазначають, що найближчими тижнями ринок значною мірою залежатиме від темпів жнив та можливостей експорту.
Та навіть коли ціна починає зростати, виробник не поспішає радіти. Будь-яке подорожчання можуть «з’їсти» логістичні витрати, адже доставити зерно до покупця сьогодні коштує значно дорожче, ніж у довоєнні роки. До того ж аграрії постійно працюють у режимі невизначеності: чи працюватимуть порти, чи не буде нових ударів по елеваторах, чи вистачить вагонів і автомобілів для перевезення врожаю.
Росія продовжує використовувати продовольство як елемент війни. Ворожі удари по портовій інфраструктурі Одеси, зернових терміналах і логістичних об’єктах впливають не лише на українських експортерів, а й на світовий ринок. Лише за останні дні через загострення ситуації в Чорному морі світові біржі відреагували різким зростанням цін на пшеницю, а судноплавство на окремих напрямках знову опинилося під загрозою.
До цього додаються дефіцит кваліфікованих механізаторів, подорожчання пального, кредитів, насіння, добрив і засобів захисту рослин. Тож навіть за непоганої врожайності прибутковість багатьох господарств залишається під великим питанням.
Попри всі виклики, аграрії Лозівського району продовжують жнивувати. За оперативною інформацією відділу економіки та агропромислового розвитку Лозівської районної військової адміністрації, станом на 20 липня господарства району вже намолотили понад 82 тисячі тонн зерна нового врожаю. Загалом цього року належить зібрати 82,5 тисячі гектарів ранніх зернових і зернобобових культур. Найбільшу площу займає пшениця — 71,7 тис. га. Крім того, аграріям необхідно обмолотити 4,5 тис. га ячменю, 5,8 тис. га гороху, 0,5 тис. га жита, 0,2 тис. га вівса. Окремо триває збір 3,8 тис. га озимого ріпаку — першої олійної культури нового врожаю. Основу нинішнього валового збору становить озима пшениця. Її вже обмолочено на площі 15 341 гектар, намолочено 72 716 тонн зерна. Середня врожайність становить 47,4 центнера з гектара. Озимий ячмінь зібрано на площі 211 гектарів. Намолочено 1 076 тонн, урожайність – 51 центнер з гектара. Ярий ячмінь обмолочено на 405 гектарах, отримано 1 288 тонн зерна при середній урожайності 31,8 центнера з гектара. Горох уже зібрано з 2 713 гектарів. Валовий збір становить 6 945 тонн, урожайність — 25,6 центнера з гектара. Паралельно триває збирання озимого ріпаку. На сьогодні його обмолочено на площі 1 380 гектарів, намолочено 3 671 тонну, середня врожайність становить 26,6 центнера з гектара.
Жнивна кампанія триває, і остаточні результати ще попереду. Але вже сьогодні зрозуміло: кожна тонна зерна, яку збирають українські аграрії, – це не лише результат професійної праці. Це ще й доказ того, що навіть у прифронтовій країні люди продовжують сіяти, вирощувати хліб і тримати економічний фронт. Саме тому цьогорічний урожай має ціну, яку неможливо виміряти лише центнерами з гектара.
Ірина ВОРОНКІНА