Юрію Строну 18 років. У нього є мама, тато, троє братів, чотирирічна сестричка Марія, дівчина Єлизавета, друзі, любов до автомобілів і цілком конкретна мрія — колись відкрити власну справу. А відтепер у його житті буде військова служба. Юрій народився у Лозовій, але виріс у Близнюках. Тут закінчив ліцей, потім вступив до Лозівської філії Автодорожнього фахового коледжу і здобував фах механіка. Автомобілями захоплюється давно. Каже, що добре розуміється на ремонті, багато чого навчився сам, разом із друзями. Йому подобається розбиратися, як усе працює, знаходити несправність і самому її усувати.
Мабуть, не випадково він звик багато чого робити самостійно й у житті. Юрій — найстарший у сім’ї, де ростуть ще троє його молодших братиків та сестричка Марійка. А це означає, що молодші звикли слухатися старшого брата. Працювати хлопець почав ще у 13 років. Не тому, що його хтось змушував. Просто не хотів бути тягарем для батьків. Розумів: якщо можеш заробити сам — заробляй, якщо можеш допомогти родині — допомагай. Працював, цікавився торгівлею, займався паверліфтингом. Усе це, каже, і сформувало його ставлення до життя: не чекати, поки хтось вирішить твої проблеми, а брати відповідальність на себе.
Третього грудня минулого року Юрію виповнилося 18. І тепер він зробив ще один самостійний вибір — підписав контракт із Силами оборони України. Хоча насправді думка про військо з’явилася у нього набагато раніше. Ще на початку повномасштабного вторгнення Юрій хотів піти воювати. Але тоді був неповнолітнім. Тепер, коли отримав законне право на контрактну службу, вирішив не відкладати. Каже, приблизно два місяці тому остаточно визначився. «Я довго думав перед тим, як підписати контракт, зважував всі «ЗА» і «ПРОТИ». Визначився з головними чинниками – хочу допомогти армії та водночас мати достатнє фінансове забезпечення – і прийняв таке рішення», — говорить юнак.
До вибору військової частини підійшов досить просто. Не шукав «найкращого» місця. Головним було, щоб служба була пов’язана з безпілотниками. Так він потрапив до 3-го прикордонного загону «Фенікс». Чому обирав саме дрони? Тут знову проявляється його практичний підхід. Юрій уже думає не лише про сьогоднішній день, а й про те, що зможе робити після війни. Він каже: «Управління дронами згодиться і в цивільному житті — наприклад, у сільському господарстві. Я механік, а військова служба навчить інженерії. Ці знання – реальна можливість розвиватися в різних сферах, навіть за кордоном. Головне – вижити…».
Звісно, його рішення піти до війська стало випробуванням і для родини. Найважче його сприйняла мама. За словами Юрія, не прийняли його рішення і друзі та дівчина, але назад для Юрія шляху немає. Він любить повторювати, що його особистість та риси характеру пов’язані зі знаком зодіаку, під яким народився. Юрій – Стрілець і жартує, що якщо вже щось вирішив, то переконати його практично неможливо. Втім, за цією впертістю є ще одна риса — бажання самому відповідати за власний вибір.
Юрій Строн не знає, яким буде його життя через п’ять чи десять років. Не знає, яку саме справу відкриє, де житиме і чим займатиметься. І це нормально. У 18 років життя тільки починається. «Зараз треба воювати — підписав конракт. А далі видно буде», — говорить юнак, який через 51 день навчання разом з побратимами захищатиме Україну від московитів.
Ірина ВОРОНКІНА
