Головна > ГАЗЕТА > БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю > Не обов’язково бути депутатом, головне – вболівати за свій край-2

Не обов’язково бути депутатом, головне – вболівати за свій край-2

Волков Михайло Юрійович.

Народився у 1991 році у Близнюках. Закінчив Харківський педагогічний університет імені Григорія Сковороди за спеціальністю «вчитель історії».

Працював у відділі культури Близнюківської райдержадміністрації зберігачем фондів та спеціалістом з охорони культурної спадщини. Також за сумісництвом викладав історію в Алісівській школі.

Наразі є учителем історії Берестівської ЗОШ І-ІІІст. Є автором монографії «Нарис з історії Близнюківщини», розвиває Ютюб-канал, де розповідає про історичне минуле нашого краю. Неодружений.

– Не знаючи минулого – не створимо майбутнього. І це не просто слова, а факт! Сьогодні я не знаю, чого мені, молодій людині, очікувати завтра, не те що будувати плани на майбуття. 

Я впевнений, що треба вишукувати кошти і розширювати роботу музею, адже маємо величезну кількість унікальних експонатів, які ніхто не бачить, бо для експозицій замало місця. Вже давно я виношую ідею створення атласу історії-географії Близнюківщини, в якому будуть зібрані мапи як історичних подій, так і корисних копалин, які можна видобувати на території району.

Втім, як історик я боюсь, щоб зараз не повторилися події 60-их років ХХ століття: в той час теж розпочинали територіальну реформу, а потім змінився глава держави, і повернулися до старого адміністративно-територіального устрою. Пам’ятаю, ввели у школах 12-річну освіту, потім уряд Азарова її скасував, а нова влада повернула знову.

Аналізуючи те, що відбувається, я бачу, що Україна повертається до того устрою, який був за часів Російської імперії. Порівняймо, теперішня громада – це колишня волость, повіти – це укрупнені райони. Думаю, що в недалекому майбутньому, ймовірно,  будуть об’єднувати області, бо ті 24, які є зараз, – це багато для України, адже за останні 29 років кількість населення зменшилася на понад 10 млн осіб, і це не тільки смертність – це масова міграція молодих людей за кордон в пошуках кращого життя.

До всього, з віком я почав розуміти, що не зовсім правильно проводити політику люстрації, тобто прибирати всіх досвідчених посадовців, заміняючи їх некомпетентними. У державі в цілому і на місцях зокрема повинен бути перехідний період у владі, який тривати має десь років зо п’ять, доки досвідчені фахівці передадуть свої знання прийдешнім спеціалістам. Зараз Близнюківщина переживає саме перехідний період. До складу команди, яку обрали на місцевих виборах, на щастя, входять люди різного віку, і залишилися ті, хто знається на роботі в адмініструванні. Вони і зможуть правильно спрямувати процес, а молодь – втілити ідеї в життя.

То хочеться вірити, що позитивні зміни можливі за умови правильного визначення пріоритетних напрямків. Хоча маю й сумніви, адже першочергово, мабуть, візьмуться за медицину і освіту, і в черговий раз забудуть, що, повторююсь,  не знаючи минулого – не створимо майбутнього. Наголошую – відновлення спадщини повинно бути теж в пріоритеті, як і утримання друкованого ЗМІ, з якого, з часом, і будуть дізнаватися про події сьогодення.

Я вивчаю історію з газет, а під час  територіальної реформи  шістдесятих років, коли Близнюківщина входила до складу Лозівського району, декілька років «Нове життя» не випускалося – як результат, біла пляма в історії, начебто й люди не жили на нашій території.

Дудченко Геннадій Васильович
 (депутат Лозівської районної ради)

Народився у 1973 році  в селі Олексіївка. Родина переїхала в село Берестове, коли хлопчику було 13 років, а ще через чотири роки сім’я оселилася у Верхній Самарі, де Геннадій закінчив місцеву школу. Працював на різних посадах у Лозовій,Києві, Харкові, Донецьку. Закінчив Харківський політехнічний інститут за спеціальністю інженер-механік, Харківський  національний університет ім.В.Докучаєва за спеціальністю агроном. Наразі продовжує навчання в університеті, засвоюючи навички управління підприємством. Проживає у Верхній Самарі, займається підприємництвом, обробітком землі. Був депутатом Верхньосамарської сільської ради. Неодружений.  Захоплюється спортом, технікою і безмежно любить Близнюківщину.

– Сьомого грудня планується проведення першої сесії Лозівської районної ради, де відбудеться розподіл депутатів у робочі групи. Особисто я можу бути корисним в будь-якій, бо маю як управлінський досвід, так і суто життєвий. Взагалі, я бачив себе більше депутатом Близнюківської селищної ради, але й у Лозівській районній раді відстоюватиму позицію залучення інвестицій для розвитку Близнюківщини в цілому та віддалених сіл зокрема, адже я сам живу у Верхній Самарі, не збираюся змінювати місце проживання і не з чужих вуст знаю проблеми жителів села.

 Мене дуже хвилюють питання майбутнього глибинки. Вихід бачу у підтримці невеликих сільськогосподарських підприємств, які завдяки розвитку первинної і вторинної переробки продукції  зможуть створювати нові робочі місця, що сьогодні надважливо для селян. Впевнений, чим багатший приватник – тим успішніше  село.

До всього, бачу майбутнє у масштабних проєктах, а не в розпилюванні та латанні дірок у бюджеті. Наприклад, якщо вже робити дорогу, то спочатку фундаментально та якісно в одному напрямку, потім – в іншому, а не так, як це відбувається зараз у моєму рідному районі. Мрію, щоб на території об’єднаної Близнюківської селищної ради функціонувало власне дорожньо-транспортне підприємство і буду добиватися рішення про його створення. В цілому робитиму все зележне від мене в межах повноважень, щоб захистити від занепаду село.

Жиров Євгеній Валерійович

Народився у 1988 році в селі Лукашівка. Навчався у Харківському педагогічному університеті ім. Григорія Сковороди, отримав спеціальність  вчителя біології. Першого грудня захищатиме дипломну роботу в Харківському національному технічному університеті сільського господарства ім. Петра Василенка за спеціальністю «електрифікація електрообладнання».

Працював головним спеціалістом основного відділу Близнюківської  райдержадміністрації, майстром зміни на Близнюківському КХП. Наразі – технік виробничо-технічної групи Близнюківського РВ АТ «Харківобленерго». Розлучений. Має дев’ятирічного сина. Захоплюється спортом, займається підприємництвом.

– Я ніколи не планував бути депутатом, але мене цікавлять  ті чи інші механізми налагодження нормальної життєдіяльності українців. Зараз жителям Близнюківщини потрібні робочі  місця, заробітна плата, яка давала б змогу купити харчі, одяг і хоча б раз на рік відпочити на морі, і стабільність. На жаль, жодної з цих простих речей більшість українців не має. Я здоровий молодий чоловік, який може приносити користь суспільству своєю діяльністю.

Окрім основної роботи, займаюся підприємництвом, щоб було за що жити і…зіштовхуюся з черговими проблемами, як-то: відсутність ринку збуту овочів. Начебто що може бути простіше в сільськогосподарській країні і суто сільськогосподарському районі, як Близнюківський, налагодити вирощування овочів та продавати їх, а зась…ринки завалені городиною з інших областей, а то й із-за кордону.

Я люблю своє село, дуже хочу саме тут, на рідній землі, будувати стосунки, створити сім’ю та працювати, але яке майбутнє очікує мене і моїх однолітків – не знаю! Хочеться вірити, що депутатські обіцянки – не просто слова, адже сьогодні нам знову дали шанс змінити життя на краще. Я щиро вболіваю за свій край, готовий працювати, маю безліч ідей і хочу їх втілювати в життя.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *