Неділя, 17 Жовтня, 2021
Головна > ГАЗЕТА > БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю > Остополець Борис Іванович

Остополець Борис Іванович

Цей моложавий, швидкий чоловік до цього часу на зрадив своєму юнацькому захопленню – авіамоделюванню, яким займається все своє життя. А поштовхом до цієї справи стала його служба в авіації.

Народився Борис Іванович 7 липня 1936 року в селищі Близнюки, але його безтурботне дитинство пройшло в місті Кременчук Полтавської області. Проте у 1955 році він закінчив Близнюківську середню школу, пішов до армії, а в 1958 році разом із Слюсарєвою Інною Семенівною заклав перші цеглинки у фундамент районного Будинку піонерів, який, до слова, функціонує і зараз. Саме в Будинку дитячої та юнацької творчості (так наразі називається колишній Будинок піонерів) і працює ветеран педагогічної праці Остополець Борис Іванович.
Починав він топтати свою педагогічну стежку на посаді вожатого-масовика та керівника технічного гуртка. Через деякий час вирішив вступити до Харківського державного університету ім.Горького. Йшли роки, додавався досвід. І це помітив директор Близнюківської школи І.О.Смолов, який поставив умову перед вчителем: «Якщо не візьмешся викладати уроки фізики в школі, характеристики не отримаєш». Аргумент був переконливим. То так і пішло-поїхало: школа – Будинок піонерів – громадська робота – художня самодіяльність і ще купа різних обов’язків та доручень. Життя наповнене турботами, хвилюваннями, успіхами і, звичайно ж, невдачами, які доводилося долати працелюбством та прагненням до успіху.
В 2010 році Борис Іванович вийшов на пенсію, маючи при цьому трудовий стаж більше 50- ти років. Нині він не поспішає на уроки до школи, але до цього часу топче стежку до Будинку дитячої та юнацької творчості, де на нього чекають допитливі школярі: гурток «Юний технік» користується популярністю серед учнів, адже ним керує закохана в авіацію людина, шанований педагог, депутат Близнюківської селищної ради, ветеран праці, дитина війни, люблячий батько, дідусь та прадідусь Борис Іванович Остополець. Його праця високо оцінена державою. Ще перебуваючи на службі в армії, він отримав свою першу грамоту ЦК ВЛКСМ Білорусії. За створення з гуртківцями макета автоматично діючої станції отримав бронзову медаль ВДНГ та іменний наручний годинник. Має Почесну грамоту Верховної Ради, за яку ветеран отримує доплату до пенсії, та купу інших заохочень.
Він і сьогодні в строю, бо така в нього душа та неспокійний характер.

На сторінці “Нове життя” у Фейсбук можна переглянути інтерв’ю з Борисом Івановичем

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *