Вівторок, 26 Жовтня, 2021
Головна > ГАЗЕТА > БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю > Бажання вчитися є поштовхом до творчих звершень

Бажання вчитися є поштовхом до творчих звершень

Якщо ви постійно передплачуєте періодику, можливо, у вашому домі вже сформувалася великий стос старих газет. Перш ніж просто викинути їх у смітник, врахуйте, що використання газети виходить далеко за рамки читання інформації! Крім того, повторне використання старої газети є економічно вигідним і в той же час екологічно чистим, оскільки це вірний спосіб уповільнити виробництво відходів та ще й можливість зробити чудовий подарунок чи необхідну у побуті річ.

Із прочитаних газет та іншого паперу робить чудові вироби жителька села Андріївки Тетяна Анатоліївна Щербак. Жінка працювала спочатку в дитячому садку, а потім протягом 27 років викладала математику у Криштопівському закладі освіти. Тепер Тетяна Анатоліївна на заслуженому відпочинку, але до цього часу допомагає школярам підтягувати математику та готує бажаючих до вступу у вищі навчальні заклади. Вона обожнює грати в шахи і у свій час відстоювала честь Близнюківщини на змаганнях обласного рівня. А ось в останні роки головним захопленням Тетяни Анатоліївни є плетіння з паперу. «Три роки тому я побачила у брата красиву корзинку, сплетену із газет. Вона мені дуже сподобалася, і я вирішила навчитися робити такі ж речі. Пошукала в інтернеті, адже маю таку можливість, бо діти подарували планшет, подивилася майстер-класи і сама захопилася так, що вже й не уявляю свого життя без цієї роботи. Сам процес нескладний і для мене дуже цікавий. Найдовше робити трубочки із використаного паперу, а потім вже декілька разів покриваю їх лаком і фарбою та й плету те, що задумала. Якщо заготовки є, то всього за два вечори можу зробити корзинку або будь-що. Власне речі, виготовлені з паперу, дуже легенькі, але досить міцні, та й на вигляд здається, що зроблені з лози. Вдома мої роботи надовго не затримуються: то внукам, а їх у мене семеро хлопців, в школу потрібно, то на 8 березня дівчаткам на подарунки просять зробити, то друзям дарую, а дещо й на продаж плела», – розповідає майстриня.

Доля героїню цієї розповіді не балує, але послані їй випробування Тетяна Анатоліївна сприймає як перешкоду, яку просто необхідно здолати. «А знаєте які чудові у мене діти, – із захопленням розповідає вона, – донька працює у Криштопівському закладі дошкільної освіти, завжди мене відвідує, допомагає. Сини з сім’ями живуть у Лозовій та в Харкові, втім завжди про мене дбають: і сад горіховий заклали у дворі, і телефонують регулярно, і грошей дають, та й в гості часто навідуються. Взагалі всі люди у нас в Андріївці хороші. Коли я захворіла, то гроші давали всі знайомі, хоч діти і самі зробили все можливе, щоб мене врятувати. Я всім вдячна за участь в моєму житті, і долі вдячна за все, що маю і вмію».

Ось так воно буває – бажання чомусь навчитися не має вікових обмежень, а є поштовхом до творчих звершень.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *