П’ятниця, 27 Травня, 2022
Головна > НОВИНИ > ГРОМАДА > Чорнобиль не має минулого часу

Чорнобиль не має минулого часу

Техногенна катастрофа

26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу. На долю Білорусі припало близько 60% шкідливих викидів. Від радіаційного забруднення сильно постраждала також і росія. Потужний циклон проніс радіоактивні речовини територіями Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше – Німеччини, Нідерландів, Бельгії.

26 квітня – Міжнародний день пам'яті Чорнобиля • Новий Чернігів

Історики наголошують на політичній відповідальності комуністичного режиму

Вже 36 років минуло з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, але її наслідки залишаються предметом обговорення світової наукової спільноти. За визначенням UNSCEAR і ВООЗ, Чорнобильська катастрофа віднесена до аварій ядерних об’єктів найвищого рівня. Історики ж наголошують на політичній відповідальності комуністичного режиму, який заради ідеологічних інтересів поставив під загрозу життя і здоров’я мільйонів громадян. Через недосконалість конструкції, порушення технології будівництва, використання неякісних будівельних матеріалів, численні міні-катастрофи подібна техногенна катастрофа в СРСР не могла не статися. Злочинні дії влади щодо приховування інформації з одного боку поглибили непоправні негативні наслідки аварії, а з іншого – спричинили активізацію національно-демократичного руху, що в кінцевому підсумку привело до розпаду СРСР. Приховування інформації владою спричинили активізацію екологічного і національно-демократичного руху.

Близнюки. Квітень 2022 року

36-ту річницю аварії ми зустрічаємо у воєнний час, але, незважаючи на події сьогодення, ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС з Близнюківщини на чолі з головою громадської організації «Союз Чорнобиль України» Валентиною Подушко поклали квіти до підніжжя пам’ятника своїм побратимам у Близнюках, схиливши голови у хвилині мовчання за тими, хто вже залишив цей світ. Традиційно в цей день висловлюють слова вдячності ліквідаторам за їхній неоціненний внесок у захист України та й всього світу від невидимого ворога – радіації, то ми всі доземно вклоняємось їм за героїзм. «Цього дня ми традиційно збиралися з ліквідаторами, говорили про їхні потреби і просто про життя. Сьогодні ми позбавлені цієї можливості. Але війна не позбавила нас змоги щиро вклонитися подвигу ліквідаторів та побажати їм здоров’я. Без офіційних зібрань, але від чистого серця. Шана полеглим, витримки та сили живим ліквідаторам!», – зазначив секретар Близнюківської селищної ради Сергій Володченко.

Реалії сьогодення

За станом на 26 квітня 2022 року на території Близнюківської громади проживають  78 учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з них 38 мають першу категорію, 22 – другу категорію та 18 – третю.
Потерпілих внаслідок аварії 60 осіб, з них третьої категорії Б – 52 особи, другої категорії Б(П) – 4, першої категорії – 4. Також є 16 вдів, які мають статус чорнобильців, та 33 дитини, потерпілі від тієї страшної техногенної катастрофи.
Всього причетних до ліквідації наслідків аварії та постраждалих від неї наразі проживає на Близнюківщині 187 людей, а померлих вже 155.

Голова Близнюківської громадської організації «Союз Чорнобиль України» Валентина Подушко, завітавши до редакції, розповідає: «Я не кабінетний працівник , а чорнобильці – це та категорія людей, яка відкладати справи на потім не вміє. Принцип мого життя – допомагати усім, хто того потребує. Сьогодні вже багатьох моїх друзів-побратимів, активних членів нашої ради «Союз Чорнобиль України» вже немає серед живих, а мене Господь тримає на цьому світі, то мабуть, не скінчилась ще моя дорога на цій землі, є ще справи, яким я повинна служити. То й роблю все, що в моїх силах: купую та передаю ліки потребуючим, одяг – захисникам, підтримую вдів померлих побратимів, збираю гуманітарну допомогу дітям, оформлюю чорнобильцям необхідні документи щодо отримання пільг від держави та допомагаю у вирішенні багатьох інших поточних питань, з якими до мене особисто звертаються не тільки чорнобильці, а й інші люди. Дякую Богові, що на моєму шляху зустрічаються небайдужі люди, готові так само самовіддано служити Україні, серед них і секретар селищної ради Сергій Володченко та багато інших. Вірю в якнайшвидшу перемогу України над російськими загарбниками. Ми приборкали далеко не мирний атом у 1986 році, то поборемо і рашистську нечисть сьогодні. Слава Україні!».

Москва чи Київ: чия відповідальність?

Проект ЧАЕС і рішення про її будівництво в Україні приймала москва. І суд 1986 року в Чорнобилі визначив шістьох винуватців аварії: всі вони росіяни. Правонаступницею Радянського Союзу оголосила себе росія. Відповідно до висновку МАГАТЕ 1993 року «Чорнобильська аварія: Доповнення до INSAG-1 INSAG-7»:  недоліки конструкції реактора РБМК-1000, що експлуатувався на 4-му блоці Чернобильської АЕС, спричинили тяжкі наслідки Чорнобильської аварії; практика перекладання на людину-оператора функції аварійного захисту через відсутність технічних засобів спростована самою аварією.Сукупність проектних недоліків техніки та негарантованої надійності людини-оператора призвела до катастрофи. Так чому ж досі не подані в міжнародні суди позови про репарацію за завдані Україні втрати? Цих десятків мільярдів доларів вистачило б не лише на розв’язання чорнобильських проблем! І це ще один злочин росії перед українським народом!

Підготувала Ірина ВОРОНКІНА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.