Головна > НОВИНИ > РАЙОН > Місто Первомайський – початок процедури перейменування

Місто Первомайський – початок процедури перейменування

Нещодавно мер міста Первомайський Харківської області Микола Бакшеєв повідомив жителів про початок процедури перейменування. Дійсно, зміна назви для цього міста невідворотна, я про це казав ще влітку. Але є різниця у термінах, зараз можна не квапитись, а спокійно займатись цим процесом, а от коли буте прийнято закон про перейменування таких міст і селищ, то дадуть 2 місяці, що звичайно приведе до великої кількості помилок.

Звичайно, що населення Первомайського здебільшого проти перейменування. Тут би слід нагадати їм історію із селищем Комсомольське, яке теж пручалось до останнього, аж доки Верховна Рада не дала цьому селищу нову назву, таку, як їй захотілось. Так що чинити опір містянам буде тільки на шкоду собі. Тобто зрозуміло, що ні при яких обставинах, назву Первомайський не залишать.

Первомайський отримав свою назву 24 червня 1952 року, коли було перейменовано селище Лихачове. Назву селищу дав колгосп «Первое Мая», центральна садиба якого в ньому розміщувалась. Після війни селище Лихачове входило до складу Маслівської сільської ради разом із хуторами Первомайський, Наш путь та 20-летия Октября. Лихачовська селищна рада була заснована 25 грудня 1948 року, коли районний центр було перенесено з села Олексіївка до селища Лихачове. До складу селищної ради між тим входили таки хутори і села: Василівка, Високий, Водяне, Грушине, Караченцев, Кашпурівка, Красный Октябрь, Маслівка, Нове, Новий Світ, Сиваш.

Пропозиція повернути місту стару назву селища, тобто Лихачове, яке отримало її від назви станції Лихачове. Хоча тут теж треба зауважити, що залізнична станція Курсько-Харково-Азовської залізниці носила ім’я Олексіївка, від волосного центра і сучасного центра Олексіївської громади Лозівського району. І тільки у 1891 році станцію Олексіївка було перейменовано у Лихачове на честь померлого у 1887 році генерал-лейтенанта Олександра Федоровича Лихачова, який народився в маєтку свої батьків Сиваш (зараз входить до складу Первомайської громади). Можливо якщо б це перейменування Первомайського на Лихачове сталось якихось десять років тому, то питань би особливо не було. Назва б пережила і роки війни з росією, думаю на неї б ще довго не звертали увагу. Але сьогодні однозначно постане питання: хто такі Лихачови і що вони зробили для України? І виявиться що взагалі нічого – офіцери, поміщики, землевласники, і церкви в своєму селі не побудували. Слід в історії звичайно вони залишили, але він стосується особистого достатку цих дворян. Одна з представниць цього роду, сестра генерала Лихачова – Клеопатра Федорівна по чоловіку Катеринич, дійсно була непересічною особою. Вона особисто знала Тараса Шевченка, він і портрет її малював (до наших часів не зберігся), вона переймалась жіночою освітою у Харківській губернії, використовуючи величезні гроші на цей процес. По її стопам пішла і донька – Наталія Михайлівна по чоловіку княгиня Черкаська. Але от ні мати ні донька в наших місцях особисто не проживали. Розраховувати на ім’я місту від генерала Світи імператора Алєксандра II – не варто!

Почув і таку думку: перейменувати місто поєднав назву із селом Сиваш. Дійсно, землі сучасного Первомайського у минулому входили до складу маєтку Сиваш дворян Лихачових. Сиваш – природнє озеро, яке окультурили наприкінці XVIII століття і цей топонім відомий ще з 1730-х років. Але таку назву буде перетягувати інше українське місто у Херсонській області, тим більше, що там озеро Сиваш знають у всьому Світі.

Я теж було хотів запропонувати місту нову назву – Коваленськ, на честь учня, друга та першого біографа Григорія Сковороди – Михайла Івановича Коваленського. Бо ця людина народилась в Олексіївській фортеці, яка до речі входить у склад сучасної Первомайської громади. Але коли я вперше у червні 2022 року оприлюднив цю інформацію і свою пропозицію, то почув і погрози і бажання перейменувати моє прізвище, ім’я батьків і дітей, побажання смерті і чого там тільки не було. Стільки ж бруду вилиється і на самого Михайла Івановича, який цього аж ніяк не заслуговує. Знаю що Євген Олексійович Панов подав цю назву до списку перейменувань, але відверто не відчуваю, що зараз у натовпі озлоблених, бризкаючих слиною та ненавистю містян, це приведе хоч до якогось позитивного результату. Да і сучасній владі боротись за таку назву не з руки – буде потрібно багато пояснень на всіх етапах.

На гербі Первомайського (вже надто застарілому) ми бачимо хімічну колбу, але відродити хімічну промисловість в місті вже не вдасться. А от цікаво, що місто розпочало свою історію з водяного млина поміщиків Лихачових, це перша будівля, яка відома ще до 1850 року на території Первомайського. Наш землевласник із маєтку Грушине – Лев Ілляшевич захоплювався тією кількістю продукції, яку виробляли місцеві жителі у наших краях, про що і видав книгу у 1887 році. Та і топонімічні описи першої половини XIX століття розповідають нам про вдалих хліборобів, добрі врожаї, величезну кількість риби у ставках, дичини в степах…

Початок XX століття, майже всі відомі на той час зернотрейдери мали своїх агентів на станції Лихачове. Склади йшли вздовж залізниці і кожного літа наповнювались зерном нового врожаю. Саме звідси воно відправлялось по всьому Світу.

І сьогодні ми бачимо як розвивається переробка хліба, у місті працюють млини, крупорушки, потужні фірми «Рома» і «Терра» – відомі всій Україні саме завдяки сільськогосподарській промисловості. Не дарма коли ми друкували листівки з історії міста, на них поставили знак у формі колеса млина. Може через це і шукати нову назву міста? Хлібороби тут жили, панували, не на довгий час чорноземні степи пошкодили будівельники, але все минає і хто знає, можливо більшість міста Первомайський знову стане степами.

Чому так? А от дивіться, для існуючих підприємств така кількість жителів міста не є необхідністю, тобто більшість жителів Первомайського не будуть зайняті у найближчі роки. Старики будуть потрошку помирати, молодь виїжджати, комунікації гнити, висотні будинки прийдеться зносити коли настане їх час, а замість них не стануть будувати нові. Торгівля все більше виходить на рівень замовлень і доставки через інтернет. Товари якісніші, дешевші без переплат, зрозуміло що доходів від торгівлі вже не буде таких, від яких можна жити в сучасних умовах.

Озирнемось у часи, коли приймали рішення о перенесенні райцентру в селище Лихачове, тоді владі здавалось, що на рівній місцевості можна спланувати і побудувати місто сад. Що з цього вийшла кожен з первомайців прекрасно знає – ми не вилазимо з грязюки весною і восени, а то і взимку, тому що проектувальники припустились безлічі помилок. Нескінченне латання доріг не приводить до покращення ситуації, тротуарів у нас майже не існує (до речі, чого б не побудувати на паях з сусідами завод по виробництві тротуарної плитки?). Я ходив у 2022 році по місту і бачив, що всі ями, всі доріжки навкруги забрудненого і понівеченого асфальту існують ще з тих часів, коли я ходив у школу, тобто з кінця 1970-х років. Нічого не змінюється і не зміниться. Тому перспектив у міста не має. Скоріш за все він залишиться в розмірах колишнього селища Лихачове з великим приватним сектором. Це гірка правда і вона має бути озвучена.

Можливо саме нова назва місту дасть поштовх до розвитку, нових проєктів, нових ідей і це врятує життя місту Первомайський. Не варто чіплятись за старе, воно вже віджило і не принесло щастя багатьом з жителів. Жити спогадами не має сенсу. Треба жити передовими поглядами на Світ, змінювати своє оточення, свій осередок сьогодні. І назва має значення!

Andrey Paramonov

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *