25 серпня газета «Нове життя» відзначає свій 94-ий день народження. Друкований засіб масової інформації, переживши низку реформ та реорганізацій, змінивши декілька назв, впевнено прямує до свого сторіччя. А колектив медіа «Нове життя» робить все можливе, щоб зберегти газету з цікавою історією та контентом, навіки вкарбованим у паперові шпальти.
Сьогодні невеличка редакція газети «Нове життя» стала великим медіа, в якому газета є лише частиною, але головною, важливою і невід’ємною.
Вже давно змінилася її роль. Тепер вона порадник, друг і можливість поринути у сьогодення громади на деякий час, читаючи статті. А ось оперативність та швидкість надходження інформації – не її прерогатива.
Втім, саме друкована версія нашого ЗМІ дає відчуття життя і його швидкоплинності. Саме в газеті найлегше знайти ту чи іншу інформацію. Саме друковані статті зберігають, як реліквію, історії про злети та падіння, виважені та необдумані рішення органів влади. І саме гортаючи підшивки газет різних років, якнайкраще можна побачити, як змінюються люди, а з ними і навколишнє середовище.
«Новому життю» 94! Я вітаю з цією визначною подією всіх людей, причетних до створення газети у різні часи. Адже народження кожного номера «Нового життя» – важка робота багатьох. Це збір інформації, формування матеріалів, написання статей, кропітка праця над версткою, вичиткою, визначенням рівня актуальності того чи іншого матеріалу. А ще ж творчий підхід до дизайну та обробки фотографій. А далі – друк, перевезення до центрального відділення Укрпошти, сортування, доставка до читачів та читачок тощо. І тільки в руках у передплатника газета оживає і починає привертати до себе його увагу, захоплюючи або ж насторожуючи.
Багато розмов сьогодні точиться над питанням: чи потрібні в час тотальної діджиталізації друковані видання? А відповідь лежить на поверхні – НЕОБХІДНІ!
Онлайн-платформи настільки завалені інформацією, що просію- ючи її через сито здорового глузду, часто забуваєш, що шукаєш, бо рядочки з картинками мчать і мчать, ненадовго затримуючись у наших головах, адже їх вже підганяють інші. В той же час, отримавши друковане видання, можна відкласти його на деякий час вбік, доки не вибереш годинку для того, щоб доторкнутися руками до живого паперу, зачепитися поглядом за світлину зі знайомою людиною, прочитати підпис під нею, перегорнути шпальту і поринути в новини сьогодення громади, зацікавитися історією земляка, який захищає рідну землю, зрадіти досягненням підростаючого покоління та отримати відповідь на запитання, яке вже давно не дає розв’язати життєву проблему. А можна дочитати статтю й завтра, і через тиждень, і навіть через місяць, розпалюючи багаття паперовою версією газети, бо не треба боятися говорити про вторинне використання друкованих ЗМІ, адже це папір.
Сьогодні Україна у вогні та руйнуваннях, вона плаче від невимовного болю, втрачаючи кращих синів та дочок, які захищають її кордони. Завдання журналістів об’єктивно показувати реальність, давати читачам перевірену інформацію.
В той час, коли на онлайн-платформах натиском «мишки» можна змінити не лише літери, а й суть будь-якого тексту, то ГАЗЕТА НАВІК ВКАРБУЄ ту чи іншу подію, зберігаючи її для майбутніх поколінь.
За час повномасштабного вторгнення газета «Нове життя» побувала у найгарячіших точках бойових дій, бо військові, які заходять до редакції, просять друковану версію, щоб почитати самим та передати побратимам на передову, адже в ній ковток мирного життя в тилу. Забирають стоси газет і волонтери для захисників та захисниць, для жителів деокупованих територій. З радістю приймають в подарунок друковану версію внутрішньо переміщені особи. З цікавістю гортають деколи пожовклі шпальти молоді люди, в руках яких майбутнє України.
Наразі колектив медіа «Нове життя» складається з чотирьох осіб, і ми разом з вами, шановні читачі, заповнюємо інформаційне поле Близнюківської громади.
Я щиро дякую всім, хто підтримує прагнення нашого колективу зберегти друковану версію «Нового життя», незважаючи на те, що цей ланцюжок медіа найбільш дороговартісний та потребуючий ретельної роботи багатьох спеціалістів. Впевнена, що все буде добре, адже назва видання – «Нове життя» – говорить сама за себе і вселяє віру у відновлення та пробудження, продовження та процвітання.
Наостанок запрошую долучатися до плеяди передплатників газети «Нове життя», адже незабаром розпочнеться передплатна кампанія на 2024 рік.
Ірина ВОРОНКІНА
