ВПО – це не лише три літери та статус, що надає пільги. Це мільйони українців, кожен з яких має свою історію про втрати, біль, досвід виживання, силу духу та відважність почати все спочатку, незалежно від віку. Серед жителів Близнюківської громади, кількість населення якої до повномасштабного вторгнення коливалася в межах 17 тисяч жителів, наразі проживають близько 5 тисяч внутрішньо переміщених осіб.
Внутрішньо переміщені особи складають одну з найбільш вразливих соціальних груп в Україні, оскільки вони часто зіштовхуються з різними складнощами. Серед основних проблем — житло, працевлаштування, адаптація на новому місці проживання. Кожна громада, де знаходять прихисток внутрішньо переміщені особи, намагається допомогти людям.
Житло
Більшість ВПО орендує житло за ринковими цінами, які є високими, і це досить важко для переселенців. Деякі з них зіштовхнулися з дискримінацією з боку орендодавців. Власники житла, яке здається в оренду, дізнавшись про статус переселенця, відмовляють у наданні житла в оренду. Також складніше, ніж іншим ВПО, було орендувати житло сім’ям переселенців з дітьми, а також переселенцям з домашніми тваринами.
Стосовно Близнюківської та Лозівської громад, то вище зазначена проблема стоїть не так гостро. До всього, особлива увага приділяється родинам з дітьми. За словами Лідії Шулець – директорки Центру надання соціальних послуг – Близнюківської селищної ради, у громаді створено банк житла, де на обліку знаходяться квартири та будинки, власники яких готові здати в оренду житло або ж взагалі віддати у безкоштовне користування.
Близнюківщина – сільськогосподарський район, до складу якого входять 96 населених пунктів, більшість яких малозаселена, то в принципі з житлом проблем немає. Аналогічна ситуація і в Лозівській громаді.
До всього, близнюківці охоче здають будинки, кімнати чи квартири внутрішньо переміщеним особам, бо без проблем можуть оформити документи для отримання компенсації на тимчасовий прихисток ВПО. Олена Гришко – начальниця відділу з питань соціального захисту населення Близнюківської селищної ради, каже: «За час повномасштабної війни місцеві жителі охоче оформляли компенсацію за тимчасовий прихисток внутрішньо переміщених осіб. Наприклад, лише за жовтень цього року 122 власники домоволодінь оформили документи на прихисток 307 ВПО».
Працевлаштування
Працевлаштування в таких громадах як Близнюківська і до повномасштабної війни було проблематичним, адже регіон сільськогосподарський. Що вже говорити про дефіцит роботи для переселенців. Також у спектрі проблематики переважна більшість вакансій з низьким рівнем заробітної плати або важкими умовами роботи, на які не погоджувалися місцеві мешканці.
Проблематичним стало працевлаштування переселенок з дітьми молодшого шкільного віку, які знаходяться на онлайн-навчанні і потребують батьківського догляду. Також вимушені залишатися з дітьми вдома мами, які виховують дітей з інвалідністю.
Стосовно нашої громади, то працівники Центру зайнятості постійно працюють з внутрішньо-переміщеними особами, пропонуючи їм роботу або ж навчання новим спеціальностям. Начальниця Близнюківського відділу Лозівської філії центру зайнятості Олена Жерноклєєва пояснює: «Від початку повномасштабного вторгнення до нашого відділу звертаються внутрішньо переміщені особи. Ми проводимо з кожною особою індивідуальну роботу, пропонуємо участь у громадських та суспільно-корисних роботах, а також професійне навчання в центрах професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості. Наприклад, протягом минулого місяця в КП «Комунальник» влаштовано троє людей за компенсаторними програмами. Ще дві жінки працюють у місцевих підприємців з відшкодуванням роботодавцям мінімальної заробітної плати. Працевлаштування людини залежить від її бажання це зробити. І стосується це в рівній мірі як внутрішньо переміщених осіб, так і місцевих жителів. До того ж багато з ВПО просто не хочуть працевлаштовуватись на довготривалий термін в надії на якнайшвидше повернення додому».
Адаптація на новому місці
Основні труднощі, які постають перед переселенцями на новому місці проживання, це брак інформації про наявну допомогу ВПО, побутові питання, проблема з налагодженням нових соціальних контактів, відсутність або недостатній рівень підтримки з боку місцевої влади.
Що стосується Близнюківської громади, то внутрішньо переміщеним особам відразу повідомляють, на яких інформаційних каналах вони можуть знаходити повідомлення про допомогу в громаді.
Медіа «Нове життя» щоранку інформує ВПО про місце та час видачі гуманітарної допомоги, допомагає адаптуватися людям на новому місці та оформити необхідні документи для отримання фінансової допомоги.
В селищі з 2022 року функціонує «Банк одягу», де переселенці безкоштовно можуть вибрати одяг та інші побутові речі. Для реабілітації дітей працює «Кімната терапевтичної іграшки».
Молодь запрошують долучатися до молодіжного простору. Центр надання соціальних послуг співпрацює з психологами.
Також в громаді час від часу працюють бригади лікарів без кордонів, які теж надають психологічну допомогу. Безліч соціальних діючих програм допомагають адаптуватися на новому місці тим людям, які знайшли прихисток на Близнюківщині.
Очільник громади Геннадій Король каже: «Ми з розумінням ставимося до внутрішньо переміщених осіб, допомагаємо, чим можемо. Втім, багато залежить і від них самих, адже багато переселенців просто не проявляють активності. У громади є потенціал, і ми зможемо допомогти людям, які наразі живуть у нас, наприклад, у засвоєнні нових професій. Близнюківщині потрібні люди, які хочуть працювати і вміють це робити».
Коментарі
Римма та Сергій Бойко, які мають трьох дітей, переселилися з села Нікополь Ізюмського району до Бурбулатового Близнюківської громади. Римма каже: «Я народилася в Таджикистані, а потім, коли там почалася війна, переїхала до Харкова разом з мамою. За професією я секретар-бухгалтер, але зараз знаходжусь в декретній відпустці. Коли село почали обстрілювати, я з дітьми евакуювалася і
протягом трьох місяців жила в Чехії, а чоловік на запрошення кума переїхав у Бурбулатове. То і я повернулася сюди в липні минулого року. Нам подобається жити у Близнюківській громаді. Плануємо викупити будинок, в якому зараз живемо. Ми вже маємо тут безліч друзів та знайомих. Діти поки що навчаються дистанційно в Гусарівській школі, а далі видно буде. Приємно, що місцева влада дбає про нас, переселенців. Ось нещодавно завезли дрова. Звичайно, цього замало, але й за те дякуємо. Хочу сказати, що ми вже й підсобне господарство завели. Треба жити і дітей на ноги ставити, а зараз в цьому нам допомагає Близнюківська громада».
Галина Мартіна та Юрій Федоренко переїхали до Близнюківщини з м. Кіровськ (зараз Голубівка) ще в 2015 році. Галина розповідає: «Наше місто окупували російські війська, але ми ще протягом 4 місяців чекали на звільнення. У нас четверо дітей, то задля їхнього безпеки довелося залишити дім. Протягом року ми жили в селі Домаха, що на Лозівщині, а потім переїхали в Квітневе Близнюківської громади, бо нам запропонували житло. У 2020 році приїхав господар і сказав, що будинок продається, то довелося взимку з дітьми шукати, де перебути. Але зараз все добре. Ми живемо у Квітневому, у нас хороший будинок, чудові сусіди, багато друзів. Житимемо тут, бо повертатися нам нікуди. Я домогосподарка,
а чоловік працює на Укрзалізниці. Громада допомагає нашій родині і гумантірною допомогою, і деревиною паливною. А ще ми отримуємо гуманітарну допомогу від Попаснянського району як луганчани. Головне, ми вже не почуваємося чужими у Близнюківській громаді, тепер – це наш дім».
Володимир Шокало з міста Барвінкове.
Він лікар-офтальмолог і теж має статус внутрішньо переміщеної особи. Володимир каже: «Близнюківська селищна рада допомогла мені з житлом і працевлаштуванням. Власне у самому селищі триває активне життя і є безліч можливостей обрати собі додаткове заняття до душі. Наприклад, я почав займатися бальними танцями, про що мріяв все життя. Адаптація людини на новому місці проживання залежить від неї самої. Як лікар хочу наголосити, що від ментального здоров’я залежить фізичний стан. То внутрішньо переміщеним особам раджу не розчинятися в своїй біді, а намагатися соціалізуватися в громадах, де вони знайшли прихисток.
Стосовно Близнюківщини, тут для цього є все необхідне».
ДОСВІД ГРОМАД: Богодухівщина
Журналісти «Нового життя» поцікавилися, яку допомогу внутрішньо переміщеним особам надають в інших громадах. В даному випадку – у Богодухівській. Як нам повідомили, громада прийняла 16240 ВПО. З початку повномасштабного вторгнення до місцевої влади із проблемними питаннями звернулося лише 320 ВПО. Серед питань, які найчастіше порушувалися людьми, – надання гуманітарної допомоги, забезпечення дровами на опалювальний період, ремонт автодоріг, колодязів та видалення аварійних дерев. В минулому році готівковий переказ на придбання дров у розмірі 22 тис.грн. одержали 345 домогосподарств, де проживають внутрішньо переміщені особи, а 128 родинам завезли паливну деревину, придбану за рахунок субвенції від ХОВА.
Ірина ВОРОНКІНА
