Про те, що безробіття – не вирок, а можливість знайти новий професійний шлях, – розповідає жителька селища Близнюки Світлана Колінько.
Більше 15 років я працювала у відділі освіти завідувачкою районного методичного кабінету, але у 2020 році через ліквідацію РМК мою посаду було скорочено. Я працевлаштувалась на педагогічну посаду, але за іншим напрямком роботи – «спеціальна освіта».
Скажу відверто: наперед ілюзій не мала, розуміла, що у мене недостатньо досвіду в цьому напрямку. Тож я регулярно займалась самоосвітою: нескінчені вебінари, курси, вивчення спеціальної література. Але для мене і цього було мало: час не стоїть на місці, змінюється законодавство, тому виникла необхідність здобувати другу вищу освіту.
Повномасштабне вторгнення росії в Україну примусило забути про свої плани. Однак, ми продовжували працювали в дистанційному форматі, а робота онлайн вимагає ще більше знань та досвіду. Дякуючи ЗСУ, які не допустили подальшого просування ворога, поступово прийшовши до тями, я все ж згадала про свої плани на навчання.
Спочатку хотіла скористатися ваучером на навчання від Центру зайнятості і безкоштовно отримати освіту, але, на жаль, спеціальності, яку я обрала не було в переліку для навчання за ваучером. Не опускаючи руки у вересні 2022 року я вступила до Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди на заочну форму навчання за спеціальністю «Спеціальна освіта, Олігофренопедагогіка»…
Зараз навчання вже завершується: позаду сесії, заліки, іспити. Залишилося лише захистити дипломну роботу. Я не перестаю дякувати нашим захисникам та захисницям за можливість навчатися і працювати у своєму рідному селищі.
Мене часто запитують, як я зважилась так ризикнути, ставши студенткою у свої роки та ще й під час війни та чи важко мені було навчатися? Кажу чесно: «Так, навчатися нелегко». Адже нелегко поєднувати роботу і навчання, нелегко психологічно (як і всім українцям зараз), до всього навчання потребує вкладання власних коштів.
Але є й інший бік, бо навчання занурює тебе зовсім в інший світ, відволікає від негативних думок про війну та від частого сидіння перед телевізором в очікуванні новин. І найголовніше, дає можливість розвиватися та мати роботу і заробіток.
Зараз я точно знаю, що вік навчанню не перешкода. В цьому я переконалась у свої вже 57 років. І з впевненістю можу стверджувати: «Якщо тебе спіткало «скорочення» на роботі, або ти втратив роботу з інших причин – це не привід опускати руки».
Все, що від тебе потрібно в той момент: зупинитись, швидко обдумати необхідність зміни спеціальності чи напрямку роботи та скористатися всіма шансами, які пропонує держава і які дає тобі життя. Не боятися змінити свій фах, не боятися змін у своєму житті, не триматися за старе та бути гнучким.
Звичайно, важко зараз усім, всі втомилися і дехто може сказати: «Про що вона говорить, це не для мене» і таке інше. Я глибоко переконана, що, як би страшно це не звучало, війна та безробіття – ще не вирок і точно не привід опускати руки. Окупант тільки цього і чекає від українців.
Думаємо про наших захисників і захисниць – ось хто втомився насправді в рази більше нашого. Віримо в ЗСУ, дякуємо ЗСУ, продовжуємо постійно підтримувати ЗСУ, впевнено вірити в Перемогу і, звичайно, будуємо плани на мирне життя.
Зберігаємо, розвиваємо та плекаємо наше, українське!
- ДОВІДКОВО: За станом на кінець жовтня 2023 року в Україні було зареєстровано 97,3 тисячі безробітних. Про це свідчать дані, опубліковані на офіційному сайті Національного банку України. Найбільше (9 тисяч) безробітних зареєстровано в Запорізькій області. У Дніпропетровській області — 7 тисяч, Харківській — 6,7 тисячі, Сумській — 6,4 тисяч відповідно. Близнюківщина є суто сільськогосподарським краєм, то ще до повномасштабного вторгнення московитів з працевлаштуванням було нелегко. Втім, якщо людина хоче розвиватися та заробляти гроші, вона шукатиме вихід і обов’язково його знайде.
Підготувала Наталя Ткаченко
