Сьогодні своє професійне свято відзначають люди, завдяки дбайливим рукам яких ми з’являємось на світ. Вже більше двох десятиліть поспіль 5 травня вважається Міжнародним днем акушерки. Акушерки допомагають жінкам ставати мамами, супроводжуючи їх з моменту надходження в пологовий будинок до урочистої виписки. Вони оформлюють документи, знаходяться поряд з майбутньою матір’ю до, після і безпосередньо під час пологів, надають породіллям необхідну медичну допомогу і моральну підтримку.
У Близнюківській лікарні до 2019 року функціонувало пологове відділення. З 1987 року прийшла у відділення лікарка Любов Дмитрівна Добруник. Вона каже: «Я народилася і виросла на Івано-Франківщині. За освітою терапевтка. За направленням молоді спеціалісти – це я, Олег Назаренко, Геннадій Павлюк, Віталій Криворотько – потрапили до Близнюківської лікарні. Але медичному закладу на той час не потрібно було так багато терапевтів, то мені запропонували перекваліфікуватись у гінекологиню. Я згодилась і жодного разу не пожалкувала. Адже всі мої найкращі спогади пов’язані з роботою у пологовому відділенні та з акушерками, з якими звела мене доля».
Професія акушерки багатогранна – це підготовка інструментарію для проведення прийому лікаря-гінеколога, допомога при огляді жінки, взяття мазків на гістологічні, бактеріологічні види досліджень, а також виписки на проведення аналізів з консультацією спеціалістів, проведення патронажу породіль та вагітних, диспансеризація хворих, ведення документації, психологічна підготовка вагітної до пологів, при потребі – ведення педіатричної роботи, а також усім відоме надання допомоги акушер-гінекологу/гінекологині у веденні пологів. То для Любові Добруник незамінними помічницями і вчительками в перші роки роботи стали акушерки – Ніна Арсенівна Анюхіна та Олександра Григорівна Іщенко, Ніна Іванівна Криворучко та Валентина Анатоліївна Погорєлова, Віра Володимирівна Хохлова та Людмила Володимирівна Супрун, які й зараз працюють у відділенні хірургії, Олена Кобзар – вона в бригаді екстреної медичної допомоги. З теплотою згадує лікарка дитячу медсестру Ніну Олексіївну Рябоконь, неонатологинь – Людмилу Кирейчикову та Оксану Король, і своїх досвідчених вчительок – лікарок-гінекологинь Тамару Григорівну Махіню та Валентину Іванівну Грищук.
Любов Дмитрівна згадує: «Мене вчили працювати мої акушерки. Вони підказували та підтримували у всьому, за що я їм безмежно вдячна. Однак, іноді й мені доводилось пояснювати, що лікарка тут таки я. Різні випадки були протягом 37 років моєї роботи, але у мене й думки ніколи не виникало повертатись в терапію. Пологове відділення – це задоволення. Діти здорові – дивовижно, операція чи пологи пройшли успішно – прекрасно, жінку забрав з відділення щасливий чоловік – чудово».
Більше 10 років Любов Дмитрівна була єдиною акушеркою-гінекологинею у пологовому відділенні Близнюківської центральної районної лікарні. Доводилось самій і вагітних оглядати, і пологи приймати, і операції робити, але потім колектив поповнився лікарем-гінекологом Олегом Валентиновичем Власенком.
санітарка Боятюк І.В., акушерка – Супрун Л.В., знизу – санітарки: Рудич Л.Г., Рюма Т.А., Коваленко Н.М.
«З приходом Власенка мені стало набагато легше працювати, – каже гінекологиня. – Він працював у жіночій консультації, ми по черзі вирішували нагальні ситуації, на операціях у мене був знаючий асистент і колега-фахівець».
При розмові зачепили й тему віку жінок, які народжують. Адже з радянських часів активно називали «старородящими» тих, яким було «після 28-ми». Любов Дмитрівна сказала, що дійсно була така тендеція, дещо образлива для багатьох жінок. Втім, зараз все по-іншому і дівчата не поспішають ставати мамами до часу, доки не досягнуть особистісного зростання. «Жінки значно змінились як за станом здоров’я, так і за зовнішнім виглядом. Чесно кажучи, коли раніше народжували в 33-35 років, то це дійсно були далеко немолоді на вигляд мами, а зараз іноді вперше народжують у віці за 40 років і це нормально, бо приходять красиві, впевнені в собі жінки, які прийняли рішення відчути смак материнства. З плином часу міняється суспільство і ставлення жінки до себе. Ми вже перестали бути рабинями обставин, ставши самодостатніми особистостями, які самостійно приймають рішення щодо свого життя», – наголошує лікарка. І додає: «Коли закрили пологове відділення Близнюківської ЦРЛ, я дуже важко це пережила. У нас був неймовірний дружний колектив, ми працювали єдиною командою, бо у важких випадках весь медперсонал лікарні рятував життя породіллі та дитини. Але сталося так, як сталося. Життя продовжується, і я дуже рада, що попри воєнні дії, жінки продовжують народжувати дітей – це важливо. А робота акушерок і полягає в тому, щоб мама запам’ятала не лише день народження немовляти, а й тепло та любов, які дарують акушерки породіллям».
Користуючись нагодою, Любов Дмитрівна Добруник вітає з професійним святом всіх своїх колег та від душі бажає з посмішкою зустрічати кожне нове життя, пишатися своїм покликанням, адже без професії акушерки цей світ не був би таким прекрасним.
Ірина ВОРОНКІНА
Матеріал створено у партнерстві з Волинським прес-клубом
