«Нас називають ненормальними, бо стиль життя волонтерів та волонтерок набагато відрізняється від щоденного побуту пересічної людини. Адже ми живемо чужими болями і забуваємо про власні потреби, коли чуємо прохання про допомогу».
Так почалась наша розмова з Надією Кажедуб, яка очолює Олексіївський волонтерський центр «Допомагаємо -Перемагаємо».
«Я неспокійна та небайдужа змалечку, – каже волонтерка, – А війна, розпочата росіянами, мене взагалі вразила в саме серце. Стояти осторонь подій, які відбуваються на моїй рідній землі, я не можу. Тому й намагаюсь максимально допомагати військовим. Цілодобово я знаходжусь на зв’язку з різними військовими частинами, отримую від них повідомлення про термінові потреби і починаю разом з однодумцями відразу ж виконувати їхні запити. За час волонтерської роботи моє коло спілкування максимально розширилось. Правду кажуть, що волонтери працюють без кордонів, то наш волонтерський центр «Допомагаємо-Перемагаємо» співпрацює з лозівськими, полтавськими, дніпровськими, чугуївськими волонтерами. Ми робимо одну справу – допомагаємо військовим, тому який тут може бути розподіл? Хапаємось за все, що принесе користь на фронті, але, на жаль, в наших можливостях не так багато, як хотілося б»
В Олексіївці з 2022 року зібрався колектив активісток, яким не треба нагадувати про те, що триває війна і на фронті сутужно. За три місяці волонтерки сплели 53 маскувальні сітки.
«Коли телефонують хлопці із якоїсь бригади і кажуть, що терміново потрібні сітки на нулі, ми полишаємо всі поточні роботи і поспішаємо до нашого центру їх плести, – каже Надія. – Часто замовляють великі за розміром, то зшиваємо вже готові, доплітаємо і відправляємо захисникам.
Я хочу розказати про людей, які роблять великий внесок у допомогу армії. Наприклад, найбільше килимків сплела Галина Хмеленко, шкарпеток ми передали хлопцям 300 пар, і найбільше їх зв’язала Ольга Шлапай. Подушок пошили 225 штук і найбільшу їх кількість виготовили родини Бібель Любові, Лавренко Олени, Зеленської Любові. У зборі пластикових кришечок лідирує 9-річна Кондра Катерина. Мені допомагають по збору коштів та й в інших справах Басараб Наталя, Пилипенко Тетяна, Кудрявцева Ольга, Зосімова Лідія, Лавренко Олена, Кіріченко Світлана, Шлапай Ольга, Шаповал Тамара. Ці жінки і до роботи долучаються, і людям з усіх населених пунктів Олексіївського старостату повідомляють про потреби військових. Сред нас є такі неймовірні жінки як Горяна Цецилія Михайлівна 1943 року народження та Шаповал Капітоліна Миколаївна, день народження якої 28 лютого 1930 року”.
Після закінчення уроків приєднуються до волонтерської роботи й діти, які не тільки збирають кришечки, а й плетуть масксітки, зшивають подушки та формують посилки, – це Москаль Владислава, Токар Дарія, Зеленський Олег, Корабельников Гліб, Зеленська Тетяна, Кондра Катерина, Юринок Артем, Сидоренко Максим, Ткаченко Максим.
Надія Кажедуб пояснює: «Багато людей небайдужих, розуміючих, які гуртуються і допомагають тим, чим можуть. Наприклад, у Григорівці б’ють горіхи, ядро яких відправляємо у Дніпро до волонтерського центру «Вільні». Але, на жаль, є й такі, хто очікує «руського миру». Прикро, що такі люди живуть серед нас, і дуже страшно, коли чую: навіщо тобі це треба? Колотишся, колотишся, а завтра руські прийдуть і все буде добре. Як з такими очікунами боротися, – не знаю. Невже вони не розуміють елементарних речей? Прийдуть рашисти – не залишиться села і їх теж просто вб’ють. Час такий зараз, коли єднатися треба, а по факту ми, волонтери, зіштовхуємось з масою проблем, серед яких непорозуміння між людьми, невизнання нашої праці. Але ми впораємось з цим і обов’язково наші хлопчики та дівчатка із Сил оборони переможуть, бо у них є надійний тил, який, попри всі труднощі, завжди прийде їм на допомогу».
Ірина ВОРОНКІНА
