Найсильнішою мотивацією для українців є бажання допомогти іншим. Донорство сприймається як справа, що потребує мінімум зусиль, але приносить максимум користі.
Люди часто називають відчуття причетності до порятунку життя та прагнення робити більше добрих вчинків у повсякденному житті. Важливу роль відіграє також усвідомлення того, що донорство допомагає забезпечувати стабільні запаси крові в медичних закладах. Це підсилює ключовий мотив — прагнення бути корисним і підтримати інших. Особливо важливе донорство під час війни.
Черговий забір донорської крові відбувся у Близнюках. Потреба у донорах становила 60 осіб, але, на жаль, прийшли лише 55 донорів. Щира подяка тим, хто долучається до цієї благородної справи. А для тих, хто, можливо, просто боїться здати кров, спробуємо розвінчати деякі міфи разом з медичною платформою “Бережи себе” разом з громадською організацією “Агенти крові” 👇
1. Це боляче. За відчуттями забір крові майже не відрізняється від аналізу крові з вени. Для того, щоб дізнатися свої відчуття від уколу голки, достатньо вщипнути шкіру на внутрішній поверхні ліктя.
2. Ризик заразитися сифілісом, ВІЛ та гепатитами. По-перше, донорів перед процедурою перевіряють на ці хвороби, по-друге, для маніпуляцій використовують стерильні та одноразові голки та контейнери для крові.
3. Людина втратить багато крові, це позначиться на її здоров’ї. У донорів беруть лише безпечну кількість крові. Стандартно — 450 мл. Загальний обсяг крові в організмі дорослої людини коливається від 4,5 літрів (у жінок) до 6 літрів у чоловіків. За 20 годин організм відновить втрачену плазму, на еритроцити піде трошки більше часу. Кров доволі швидко оновлюється з депо (так називають венозні судини деяких органів і тканин, які містять великі об’єми крові).
4. Після донації треба брати вихідний. Це не так. Після донації людина не потребує тривалого відпочинку. Варто одразу після забору крові відпочити 10-15 хвилин, уникати важких фізичних навантажень протягом дня й дотримуватися простих рекомендацій щодо харчування.
5. Донором не може бути людина, яка курить, вживає алкоголь чи їсть жирну їжу. Це не так, варто лише дотримуватися правил споживання за 3 дні до донації.
6. Ті, кому не дозволили здати кров зараз, не можуть допомогти. Переважно це лише тимчасове обмеження. Можна усунути причину “відводу” чи вичекати певний час після хвороби та піти спробувати ще.
7. Кров поширених груп не потрібна. Потреба в крові різних груп і резусів є завжди. Логічно, що хворих із поширеною групою крові так само більше, як і потенційних донорів.
8. “Мене не зачепить і не стосується переливання крові”. Ніхто не застрахований від надзвичайних ситуацій. За статистикою ВООЗ, кожна третя людина протягом життя потребує переливання крові.
9. Однієї донації від людини за життя вистачить. Регулярне донорство важливе, бо дозволяє спрогнозувати роботу центрів крові та створювати резерв. Крім того, регулярне донорство покращує показники крові, бо людина до нього готується, веде відповідний спосіб життя.
10. “Я живу далеко від фронту, тому моя кров не допоможе”. Кров завжди потрібна. По-перше, у тилових містах можуть лікуватися поранені військові та цивільні. По-друге, з таких міст кров можна перевезти у прифронтові міста. По-третє, навіть у мирний час донорська кров необхідна для планових операцій.
11. Кров треба здавати лише в надзвичайних ситуаціях, бо вдасться врятувати більше людей. Кров потрібна пацієнтам цілий рік. Щодня тисячі онкохворих пацієнтів, важких породіль, поранених військових чи цивільних потребують донорської крові.
12. Донорами мають бути 100% населення. Україні потрібно 3 донори на 100 людей. Навіть якщо в кожному 16-поверховому будинку знайдеться 8 донорів, система крові справно працюватиме.
13. Не можна хвалитися, що став донором, це соромно. Якщо розповісте про досвід донорства знайомим, друзям, колегам, дасте їм мотивацію.
Підготувала Наталя ТКАЧЕНКО
