«Сад вічності» Анастасії Мовчан, керівниці арт-студії «Візуарт», вже побувала на виставках у Харкові, Києві, Чорногорії й навіть Албанії. І не випадково: глибокий зміст роботи спонукає до роздумів і захоплює уяву.
« Ідею намалювати дерево роду я виношувала давно, – каже художниця. – Втілила її в техніці петриківського розпису разом зі своїми вихованцями та вихованками».
У зображенні дерева роду кожен мазок і кожен колір мають свій особливий символізм. Жолуді – то чоловіки, кетяги калини – молоді дівчата, квіти – голови роду, пташки – ангели-охоронці сім’ї.
” Працюючи над картиною, задумуєшся над сенсом життя, згадуєш рідних, які вже відійшли у засвіти, розпитуєш про них старших та зазираєш у власну душу, – каже Анастасія. – «Візуарт» – це студія арт-терапії, і створення символічного дерева роду – теж терапія: шлях у власну історію».
Учні й учениці художниці охоче долучилися до цієї ідеї, а Анастасія й сама паралельно працювала над власним полотном, яке назвала «Сад вічності». Мисткиня розповідає: «Мене надихнула пісня «Шуміла ліщина» у сучасному аранжуванні. Загалом своє дерево роду я малювала понад два місяці, але це була надзвичайно цікава практика».
Ідея створення дерева роду припала до душі як дорослим, так і дітям, які відвідують «Візуарт». Картини вийшли глибокими та індивідуальними.
«Наші роботи ми виставили в Харкові, – розповідає Мовчан. – На виставку завітав американець і придбав картину Олени Козлової, тож тепер її дерево роду прикрашає дім жителя США. А мій «Сад вічності» пройшов кастинг XVI Міжнародного художнього фестивалю МАЛЮЙ.UA. Картина була виставлена в Центральному парку культури і відпочинку Києва з 10 серпня по 10 вересня 2025 року, а також побувала на виставках у Чорногорії та Албанії».
Для художниці велика радість бачити, що її творчість помічають і відзначають. Але найголовніше – дерево роду стало нагодою замислитися: від кого дісталися таланти й яким має бути власне майбутнє.
Підготувла Ірина ВОРОНКІНА
