Вони мали роботу, власну справу і прості молоді мрії. Але війна перекреслила плани, змусила залишити дім і вдруге починати все з нуля. Сьогодні 20-річна Руслана та 23-річний Олексій Паремузяни разом із дворічною донькою Мирославою шукають житло у Близнюках і просять підтримки.
Руслана та Олексій — подружжя з Покровська. Одружилися у 2023 році. Олексій навчався на автомеханіка, ремонтує автомобілі. Руслана працювала у б’юті-сфері — робила манікюр. Молоді, працьовиті, з маленькою донечкою на руках, вони будували своє життя, як тисячі українських сімей.
«Жили, вчилися, працювали. Мали плани», — коротко каже Руслана. Олексій працював позмінно: добу — на роботі, три — вдома. Допомагав військовим, підтримував громаду. Здавалося, життя триває навіть у складних умовах прифронтового міста. Та ситуація загострювалася. Почастішали обстріли. Зрештою поліція наполегливо рекомендувала евакуювати дитину.
«Вдома Мирослава реагувала на вибухи більш-менш нормально, можливо тому, що була дуже маленькою, але далі ставало все страшніше. Ми зрозуміли, що ризикувати більше не можемо», — згадує жінка. 3 січня 2025 року родина залишила рідний Покровськ.
Спочатку переїхали до Новодонецька. Там зуміли частково налагодити життя: Олексій організував невеликий авторемонт, Руслана займалася дитиною (раніше могла працювати, бо допомагали бабусі). Здавалося, що поступово з’являється ґрунт під ногами. Але й там довго залишатися не вдалося.
2 жовтня 2025 року родина була змушена виїхати до Дніпропетровської області. Реальність виявилася складною: роботи немає, перебої зі світлом, житло у селі за 10 кілометрів від Дніпра. Холод, невизначеність і відсутність стабільного доходу.
Для внутрішньо переміщених осіб це не просто переїзд. Це втрата соціальних зв’язків, роботи, звичного кола підтримки. Це постійні витрати на оренду, транспорт, побут — без гарантії стабільного заробітку. Це психологічне виснаження, коли доводиться не один, а кілька разів починати життя заново. Найболючіше — коли на руках маленька дитина.
Сьогодні Руслана й Олексій приїхали до Близнюків. Кажуть, тут ближче до дому, до рідного Донбасу. Вірять, що війна скоро закінчиться, і вони зможуть повернутися. Але поки що їм потрібен прихисток. Родина шукає житло у Близнюках та просить про допомогу небайдужих.
👉Контактні номери:
📞 050-057-75-90
📞 066-935-48-62
Війна триває четвертий рік. Для когось вона стала щоденними зведеннями новин, а для когось — втраченим домом і невпевненістю в завтрашньому дні. Сьогодні підтримка переселенців — це не лише про матеріальну допомогу. Це про людяність, співчуття і готовність підставити плече.
‼️Можливо, саме ви маєте можливість здати житло, порадити роботу чи просто поширити інформацію. Для цієї молодої родини це може стати шансом на стабільність і спокій для маленької Мирослави. Бо в час війни найцінніше — залишатися людьми.
Ірина ВОРОНКІНА
