День вишиванки у Близнюківській громаді цьогоріч був особливо щемким і водночас сповненим віри. Бо сьогодні українська вишиванка — це вже не просто святковий одяг. Це символ нескореності, пам’яті й вдячності тим, хто боронить нашу державу.
У різних населених пунктах громади у Центрах надання культурних послуг люди збираються у вишитих сорочках, спілкуються, згадують історію української вишивки, її сакральне значення та силу українських традицій, які століттями допомагали нашому народу вистояти у найтяжчі часи, співають народні пісні і цим самим лікують зранену війною душу.
Особливо зворушливим став захід у Близнюках біля пам’ятника Тарасу Шевченку. У вишиванках сюди прийшли представники влади, працівники установ, молодь і жителі громади.
Символічно, що “шлях” до свята пролягає біля Дошки пошани загиблих Героїв. Яскраво одягнені близнюківці йшли повз світлини тих, хто віддав своє життя за Україну, за наше право жити на своїй землі, говорити рідною мовою та носити українську вишиванку без страху.
Люди схиляли голови перед полеглими Захисниками, дякували живим воїнам, які сьогодні тримають небо над Україною.
Саме в цей день прийшла до Дошки пошани бабуся загиблого воїна Сергія Андрєєва, який вже рік охороняє рідну громаду у складі небесного війська захисників.
Із Днем вишиванки громаду привітав Близнюківський селищний голова Геннадій Король, наголосивши на важливості збереження українських традицій, культури та національної єдності, особливо у складний для країни час.
Під звуки бандури у виконанні Софії Попович та гітари Кирила Папіна біля пам’ятника Великого Кобзаря лунали проникливі слова про українську силу, закодовану у вишивці. Кожен орнамент, кожна нитка на сорочці цього дня сприймалися як символ незламності нашого народу.
Яскравою окрасою заходу стала хореографічна композиція, підготовлена вихованками Настасії Бовкун та чарівна пісня від Анастасії Бондаренко із ансамбля “Журавка”. Їхній виступ подарував присутнім світлі емоції та ще раз нагадав: українська культура жива, доки живе український народ.
Сьогодні, коли поруч триває війна, українська вишиванка набуває ще глибшого змісту. Вона — про пам’ять і біль. Про любов до рідної землі. Про вдячність Захисникам. Про незламний український дух, який не змогли знищити ні роки боротьби, ні ворожі атаки.
І поки українці одягають свої вишиванки — живе Україна.
Ірина ВОРОНКІНА
