Вагон потяга. Кілька дітей ведуть невимушену розмову. Здавалося б, звичайний діалог, який можна почути в дорозі. Та кожна наступна історія переносить глядачів у світ пам’яті, родинних переказів і легенд Близнюківщини.
Саме так 6 липня у Центрі спільнототворення «Аптека» розпочалася прем’єра постдокументальної вистави «Підслухано в Близнюках», створеної вихованцями театрального класу Близнюківської школи мистецтв.
За годину сцена перетворилася на живу мапу громади. Юні актори розповідали моторошні легенди про відьом, згадували історію родини Коростовцевих, знайомили глядачів із Храмом Святого Духа в Добровіллі та храмом Кащанськох Божої Матері в Уплатному, ділилися особистими спогадами про рідні місця. Кожна історія звучала так щиро, ніби її щойно почули від бабусі чи дідуся.
Особливість постановки полягає в тому, що всі ці історії не були вигадані. Діти самі збирали матеріал, спілкуючись із жителями громади. У формі інтерв’ю та гри вони записували спогади, досліджували минуле своїх сіл, відкривали для себе маловідомі сторінки історії та культурної спадщини.
Перетворити ці розповіді на цілісну театральну постановку допомогла режисерка, драматургиня та педагогиня Яніна Зеленська. Вона працює у жанрі документального театру, де основою сценічного дійства стають реальні людські історії. За словами режисерки, часу на підготовку було небагато, однак результат перевершив очікування.
«Ми мали лише п’ять репетицій, але змогли досягти бажаного. З цими дітьми було дуже легко працювати. Вони відкриті, щирі, люблять свою громаду, цікавляться її історією. Саме тому вистава вийшла такою справжньою», — поділилася Яніна Зеленська.
Режисерка також відзначила високий рівень підготовки вихованців театрального класу, яких багато років навчає викладач Близнюківської школи мистецтв Володимир Горбань. Саме завдяки його праці юні актори впевнено почувалися у новому для себе жанрі документального театру.
Після завершення вистави до присутніх звернулася керівниця проєкту Аліна Богданович. Вона подякувала всім, хто долучився до створення вистави, жителям громади, які ділилися своїми історіями, команді проєкту, юним акторам та їхнім наставникам.
Аліна Богданович розповіла, що вистава є лише одним із результатів проєкту «(Не)зрима спадщина. Близнюківщина». Попереду — створення трьох документальних фільмів про Близнюки, Добровілля та Уплатне. Над збиранням матеріалів працює також Влад Пономар із Добровілля, який допомагає записати й зберегти якомога більше унікальних історій місцевих жителів.
Ще одним важливим результатом проєкту стане сучасний сайт, присвячений Близнюківській громаді. На ньому збиратимуть історії населених пунктів, легенди, архівні матеріали, світлини та спогади людей, щоб зробити культурну спадщину громади доступною для всіх.
Вистава завершилася щирими оплесками. Але, мабуть, її головна цінність полягає не лише у вдалому сценічному втіленні. Вона нагадала кожному, що історія живе не тільки у книгах чи музейних експозиціях. Вона живе у людській пам’яті, у сімейних переказах, у дитячих голосах, які сьогодні з любов’ю розповідають про свою малу батьківщину, щоб завтра ці історії не зникли безслідно.
Ірина ВОРОНКІНА
