За час війни змін в роботі зазнали всі структури, підприємства та організації. Деякі припиняли свою діяльність на невизначений термін, деякі взагалі ліквідувались, а дехто, не зважаючи ні на що, щодня планово виконував свої професійні обов’язки, надаючи послуги громадянам, бо була в цьому нагальна потреба.
Щорічно 20 травня своє професійне свято відзначають банківські працівники. До слова, на Близнюківщині на даний час залишилось тільки одне відділення банку, яке, окрім великої кількісті населення нашої громади, під час війни обслуговувало більше п’яти тисяч переселенців та значну кількість військових, які їхали повз або зупинялись на якийсь короткий термін. Слід також наголосити, що дане відділення за час війни не припиняло свою роботу. Його працівниці – високопрофесійні й сильні духом жінки змогли не тільки здолати всі труднощі в роботі, з якими зіткнулись, а й паралельно здобути нові навички та отримати знання, що не стосувались їхньої спеціальності.
Про це сьогодні читачам розповідає Марина КОМПАНІЄЦЬ, керівниця Близнюківського відділення ПриватБанку.
- Ранок 24 лютого 2022 року. Як зустріли?
- Це, безумовно, шок. Було дуже страшно. В кожної з нас перші думки про родину – що робити, як убезпечити та захистити рідних і близьких. Потім – про колектив нашого банку – будемо чи не будемо працювати, і, звісно, безпека. Ми постійно перебували на зв’язку з нашим керівництвом, уточнювали графіки та нюанси роботи, нас інструктували щодо особистої безпеки, в разі потреби – розробляли алгоритми евакуації і колективу, і клієнтів. Постійне напруження як емоційне, так і фізичне. В думках ввесь час пульсувало вагання: виїжджати чи ні, вивозити дітей, чи залишатись в селищі. Через нервове перенапруження, напевно, як і всі, вночі майже не спали, дослухаючись до сторонніх звуків й постійно передивляючись новини з фронту. Спустошення, виснаження та порожнеча в душі – так можна описати наш тодішній стан
- Як війна вплинула на роботу відділення? Назвіть головні проблеми, з якими зіткнулися?
- Війна вплинула, звичайно, на всіх, і банки тут не є винятком. Хоча, якщо можна так сказати, банківська сфера вже дещо загартована попередніми роками пандемії, тож певні напрацювання та алгоритм поведінки ми вже мали. Але повномасштабна війна стала дійсно суворим викликом.
Кожен новий день був своєрідним кроком у невідомість. Ми не знали: йти на роботу – чи ні, відділення закриють – чи працюватимемо, будемо вдома – чи виїжджатимемо. На щастя, все поступово й належним чином вирішувалось.
Найпершою проблемою було те, що до відділення приходила велика кількість людей знімати готівку, а її не було в наявності та й доставляти інкасатори не мали можливості. Відтак доводилось всілякими шляхами виходити з цього положення, вишукуючи готівку, щоб потім іншим клієнтам її видати. Також нам довелося навчитися інкасувати термінали, аби діставати готівку. Другою, але мабуть, головнішою, проблемою стала для нас безпека. Просили виділити охорону, аби у відділенні було безпечно, адже кількість відвідувачів значно збільшувалась, і загалом всі були знервовані, деякі нахабні, а дехто й взагалі мав агресивні настрої. Клієнтами були й люди зі зброєю, то, звісно, нам було страшно.
- Колектив суто жіночий. Розкажіть трішки про працівниць Близнюківського відділення.
- Наш колектив дружний та злагоджений. Всі поточні проблеми розв’язуємо спільно, допомагаючи одна одній. Дівчата надійні та високопрофесійні фахівці. А ще вони життєрадісні, добрі та щирі. Малюх Світлана – заступниця керівника відділення, Олена Філяк – спеціалістка з обслуговування населення та Задорожня Олена – касирка.
Кожна з нас є дружино, мамою, донькою. На плечах кожної, окрім професійних, безліч домашніх справ і обов’язків перед рідними. Найбільше нас хвилює життя й безпека дітей та рідних, і тут не може бути компромісів. І хоча бойові дії від нашої місцевості відсунулись далі на схід, тривожні валізи й досі стоять напоготові. Йде війна, і вона непередбачувана.
- Що було найважчим за цей період?
- При цілковитій невизначеності, сумнівах, постійному стресі та періодичних панічних настроях найскладнішим для кожної з нас було знайти в собі сили не зневіритися, виконувати свої обов’язки належним чином, при цьому постійно заспокоювати знервованих клієнтів, а ще вдома робити вигляд, що все добре й боятись не варто. Зовні видавались спокійними. А от що вирувало в душах – то вже таїна кожної.
- З плином часу зараз спокійніші працювати?
- Більш-менш спокійніше. Немає значних проблем ні з готівкою, ні з інкасацією, ні з клієнтами. Графік роботи стабільний. На час повітряної тривоги відділення зачинене. Однак не варто втрачати пильності. Війна триває.
- Сьогодні банківські працівники зустрічають своє професійне свято. Що б Ви хотіли побажати колегам?
- З нагоди професійного свята колективу Близнюківського відділення ПриватБанку хочу побажати миру, плідної праці та творчого натхнення, нескінченної життєвої енергії, нових досягнень, сімейного благополуччя та жіночого щастя.
Наталя Ткаченко
