До 24 лютого 2022 року Емілія Бередух жила зі своєю мамою в Харкові, ходила в садочок і з нетерпінням чекала свого першого шкільного дзвоника. Через тиждень після початку повномасштабної війни дівчинка з батьками виїхала до села, в якому живе її бабуся. Постійні панічні атаки дитини через винищувачі, які кілька разів на день пролітали над хатами, відсутність роботи для батьків, витрата останніх заощаджень змусили маму Емілії виїхати з донькою за кордон. Завдяки волонтерам вони дісталися до Фінляндії…
Уже другий рік Емілія живе у Фінляндії, вчить фінську мову, має місцевих друзів. Але чи не на кожному аркуші вона малює прапор України. У класі дівчинки висить подарований вчительці малюнок: український і фінський прапори, а між ними серце.
Дистанційно Емілія продовжує навчатися ще й в 2 класі Харківської школи. Її найкраща подружка Уляна, яка також вимушена була виїхати з родиною до Фінляндії. Дівчатка разом ходять до першого класу фінської школи, після уроків багато часу проводять разом, малюють, інколи навіть роблять разом домашні завдання з української мови чи математики.
Минулої осені Емілія, Уляна та деякі інші діти допомагали батькам заливати окопні свічки для українських військових. Понад 1500 свічок у листопаді 2022 року привезли фінські волонтери в Україну.
Емілія та Уляна ростуть із любов’ю в серці до своєї Батьківщини, адже в їхніх сім’ях батьки не лише розповідають про рідну землю, а й на власному прикладі показують, що таке патріотизм: родини беруть участь в ярмарках, гроші з яких перераховують на військову допомогу, заливають окопні свічки, плетуть сітки, сушать овочі для сухих борщів.
Семирічна Емілія знає, кому вона завдячує своїм захистом, тому завжди із теплотою говорить про наших військових.
Коли дівчинка почула від мами, що в Близнюках волонтери продають гільзи й тубуси, розмальовані талановитими художницями Анастасією Мовчан, Дарією Нікітіною та Анною Самохіною, то відразу захотіла придбати собі памʼятну річ і, водночас, допомогти Збройним силам України. Емілія обрала собі маленьку гільзу, розмальовану чарівним краєвидом українського села. Всі гроші були передані волонтерам на купівлю спанбонду- тканини для плетіння маскувальних сіток.
Поки що Емілія з мамою живе в привітній Фінляндії, любить дивитися відео із камер безпілотників і завжди радіє, коли дізнається, що їхня з мамою фінансова допомога армії знаходить своїх героїв.
Найбільше бажання дівчинки- якнайшвидше повернутися в мирну Україну і поплисти на байдарці в похід святкувати перемогу.
Емілія та її мама бажають українським захисникам витримки, сили, здоров’я і якнайшвидшої перемоги. Від себе хочу подякувати мамі Емілії за патріотичне виховання доньки.
Дякую всім батькам, які вкладають у серця і душі своїх дітей любов до України, адже саме за такими дітьми наше майбутнє.
Олеся Сумна
