Артилерист Василь Поковба та Наталія Шащук одружилися в Близнюках.
Життєва історія цих людей дуже цікава і ми писали про неї у липні, коли вийшов перший номер друкованого видання та на сайті у статті під назвою «Війна і кохання. Багатодітні батьки вдруге одружилися».
То як приємно було, коли Василь зателефонував до редакції газети «Нове життя» і повідомив, що всі хлопці живі. На жаль, є поранені, але все у них буде добре. Розповів захисник і про свою сім’ю, за якою дуже сумує. А ще попросив вислати газету додому і поділився особистим – віршами, які шле йому кохана дружина Наталя. Більше того, він не проти, щоб їх опублікували.
«Коли отримую з дому листи з віршами, то серце співає, і сили прибувають неймовірні. Так хочеться швидше вигнати росіян з нашої землі і повернутися додому. Багато родин сьогодні розлучили, то оті листи і є дорогоцінним містком, що об’єднує людей, мотивує до кращої служби. Наталя писала слова кохання мені, але, думаю, багато дружин відчувають те саме, вірно чекаючи своїх суджених. Кожен рядочок гріє душу, а це дуже важливо для нас, чоловіків», – пояснює солдат.
Повертайся додому!
На половину темряви, мабуть, нема,
І свічка тихо душу зігріває.
Тримаю келих теплого вина,
А час без тебе просто убиває.
Молюся Богу кожного я дня,
Щоб повернувся знову ти додому,
Ти знай, що ти для мене більше, ніж життя,
Свою я душу не віддам нікому!
Я згадуючи ті тихі, мирні дні,
Коли на гойдалці, як діти, ми гойдались,
Ніхто не знав, що будеш на війні,
А мрії наші десь в минулому зостались.
Коханий мій – ти світло і добро,
Ти та людина, для якої хочу жити,
Ти переможець все на світі зло,
Щоб в мирі й щасті жили наші діти!
Кохання моє
Кохання моє, моє все життя,
Ти сонце моє, моя ти зоря!
Я все розповім про свої почуття,
Вертайся живим, бо кохаю я.
Ти, котику мій, приходиш у снах,
Цілую тебе в обіймах, в думках.
І ти посміхаєшся, мов немовля,
Ти віриш, що скоро мине ця війна.
Хай Бог допоможе тобі і мені,
Хай ангел закриє все горе війни,
Хай стане назавжди мир на землі,
Кохання повернеться знов до сім’ї.
І сонечко буде світить нам згори,
І ти повернешся, мій рідний, з війни,
І знову щасливі на гойдалці ми
Забудем про горе, що вже прожили.
Я знаю, що все це лиш мрія моя,
І знову ракети летять без кінця,
Я поряд з тобою – я ангел твій,
Нікому не дам тебе – ти тільки мій!
