П’ятниця, 9 Грудня, 2022
Головна > ГАЗЕТА > БЕСIДИ,ІНТЕРВ'Ю > Поїхати не можна залишитися …

Поїхати не можна залишитися …

Кому можна ставити на власний розсуд, в залежності від тисячі факторів.

Я поставила кому після «поїхати» 12 березня, забравши дітей та матір. Рівно на стільки з 24 лютого у мене вистачило витримки. Спогади від пережитого в дитинстві початку конфлікту в Нагорному Карабасі наздогнали в 37 років панічними атаками, безсонням, постійною тривогою за життя дітей. «Кукуха їхала», як-то кажуть.

Минуло три місяці. Я знаю людей, які поїхали та повернулися, і тих, хто не планує повертатися вже ніколи. Знаю тих, які вирішив залишатися вдома будь що, і тих, хто збирається їхати у разі загострення. І всі вони роблять правильно.

Тут, далеко від дому, я нарешті усвідомила, що таке сила непереборних обставин. І що не варто засуджувати вчинки інших, допоки ти не дізнаєшся всієї історії в деталях.

Для багатьох близнюківців ті, хто поїхав, стали мало не зрадниками. Їх звинувачують у малодухості, відсутності витримки та занепадницьких настроях. Як наче, коли б ніхто не виїхав з Близнюків, Україна б відразу виграла війну. Або всі пішли на фронт, а ти ні, бо просто взяв і поїхав геть, втік. Але ж це далеко не так.

Потрібно залишатися, щоб що? Відповіді на це питання немає. Бо ми тут, бо так потрібно. Але кому і навіщо?

Це – твоє життя, і рішення тут приймаєш виключно ти. Історія вчить нас, що гірше може бути будь-якої миті. І твоя родина прагматично приймає рішення – їхати і не повертатися до певного моменту. Коли він настане, ти дізнаєшся. А допоки тобі лишається просто чекати. Бо найдорожче у цьому світі для тебе – діти. Не робота, не дім, не сад і не город, не думка оточуючих. Бо твій чоловік на війні, і ти не маєш права не робити так, як він просить. Бо у критичний момент у тебе є лише він.

Сьогодні Всесвітній день біженців. Щиро хочу, щоб всі ми повернулися додому якнайшвидше.

Олена Шаріпова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *